49 днів у тунелях ХАМАС

У віці 72 років Адіна Моше пережила свій найстрашніший кошмар. Мешканка кібуца Нір-Оз була викрадена ХАМАС 7 жовтня і 49 днів перебувала ув’язнена в тунелях сектора Газа.

Літня жінка була однією з 24 ізраїльських заручників, звільнених під час першого обміну полоненими між Ізраїлем та Газою, який відбувся 24 листопада під час 4-денного перемир’я. Її племінник Еяль Нурі передав те, що Адіна Моше розповіла про “нескінченні” дні, проведені в полоні.

Літня жінка знаходилася у своєму будинку в кібуці разом із чоловіком, коли вторгся ХАМАС. Пара сховалась у притулку. “Протягом години вони чули постріли, людей та сміх”, – каже пан Нурі, чия мати спілкувалася з Адіною та її чоловіком за допомогою текстових повідомлень. Приблизно через годину після того, як вони сховалися у притулку, терористи спробували проникнути всередину та вистрілили у двері, які чоловік Адіни міцно тримав до того, щоб захистити їх.

Вона чула, як бійці ХАМАС стріляли в її чоловіка “знов і знову”, доки не переконалися, що він мертвий.

“Мабуть, це сталося близько 9 ранку того дня, тому що до цього моменту вони розмовляли з моєю матір’ю”, – зазначив племінник Адини. За його словами, потім вони побачили повідомлення, в яких його тітка просила допомоги та поради, як зупинити кровотечу у її чоловіка. Коли Еяль Нурі повернувся до кібуца, він побачив три отвори від куль у дверях притулку. Бойовикам вдалося розбити вікно у безпечній кімнаті. Вони увійшли, схопили і витягли через вікно Адіну, яка чула, як чоловіки стріляли в її чоловіка “знов і знов”, доки не переконалися, що він мертвий. “Вони були парою протягом 52 років”, – сказав містер Нурі. Сім’я почала шукати фотографії та відео 72-річної жінки в соціальних мережах та на сайтах у пошуках інформації про те, що трапилося з їхньою родичкою. Вони дізналися, що її викрав ХАМАС, коли побачили фотографію, на якій вона з жахом сидить на мотоциклі між двома озброєними людьми.

Адіна Моше на момент її викрадення ХАМАС у кібуці Нір Оз 7 жовтня. Фото.

Коли її звільнили, вона розповіла нам, що її схопили і босоніж змусили пройти багато миль тунелями. Вона відчувала брудну землю. Було дуже волого, і їй було важко дихати. Коридори були вузькими, і іноді їй доводилося пригинати голову, щоб пройти. Вона не може сказати, як довго вони йшли, але здавалося, що минула ціла вічність, перш ніж вони дісталися до якоїсь кімнати. – Розповів її племінник. Пізніше Адіна розповідала дочці, що смерть чоловіка дивним чином надала їй сил: вона думала, що їй більше нема чого втрачати, адже вона вже втратила найдорожче у своєму житті.

Її схопили босоніж і змусили йти тунелями кілометри та кілометри. Вона відчувала брудну землю. Було дуже волого, і їй важко було дихати.

За її словами, умови утримання були жахливими, оскільки вони постійно перебували у темряві, а світло їм давали лише на дві години на день. З їжі, за його словами, їм давали лише трохи рису та бобів, і пляшку води на два дні. У кімнаті для затриманих не було ліжок, тільки стільці та матраци, на які клали дітей та старих людей. “Деякі діти спали між ніжками стільців”, а хамасовець постійно кричав на них “тихо тихо”. “Щодо гігієни, то вони не милися весь цей час”. Від подруги, яка перебувала з нею в одній палаті, вони довідалися, що Адіна трималася стійко і дуже дбала про дітей. “Моя тітка – вихователька у дитячому садку”– сказав чоловік.

Заручники не знали, що відбувалося всі ці дні, але відчували, як земля трясеться від бомбардувань. “Це були драматичні дні, у них не було майбутнього, вони нічого не знали”, – каже чоловік, розповідаючи про переживання своєї тітки. Момент її визволення був не менш страшним, оскільки спочатку вона просто опинилася в оточенні безлічі тріумфуючих людей з ХАМАС, не знаючи, що станеться. “Вона зрозуміла, що її звільнять лише тоді, коли побачила прапор Червоного Хреста, тільки тоді вона зрозуміла, що цей кошмар закінчиться. Потім, звичайно, почався новий кошмар”.

Вона вирушила в кібуц разом із дочками та онукою. Вона вперше побачила згорілий будинок. Вона пройшла уламками. Тут досі пахне смертю.

Жінка схудла на 12 кілограмів, і, коли вона повернулася, її довелося госпіталізувати, щоб відновити сили. Після першого шоку вона попросила відвідати кібуць. “Вона вирушила туди разом із дочками та онукою. Вона вперше побачила згорілий будинок. Вона ходила серед уламків. Тут досі пахне смертю”. За словами її племінника, жінка повернулася в зовсім інший світ, де багато друзів і родичів було вбито або викрадено, а в неї немає ні громади, в яку вона могла б повернутися, ні будинку, в якому могла б жити. “Від її майна нічого не залишилося, навіть одягу”, – зазначає пан Нурі.

За його словами, Адіна досі мало говорить про пережите, здебільшого з дочкою та онукою, від яких він отримує інформацію.

Сім’я, за його словами, розповідала і розповідатиме історію Адини у засобах масової інформації по всьому світу, тим самим намагаючись постійно нагадувати про вимогу повернути всіх заручників.

Source link