Хто такі «п’ятисоті», і чи є дезертири в українській армії (відео)

Їх називають «п’ятисоті» – це дезертири та відмовники, ті, хто навіть за допомогою членоушкодження намагається уникнути відправки до зони бойових дій. Чи є вони в Україні? Звичайно, як у кожній армії та у будь-якій воюючій країні.

Із початком збройної агресії РФ проти України було оголошено загальну мобілізацію. Однак деякі, в силу як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів, після того, як, добровільно або за порядком денним, почали брати участь у військових діях, роблять собі висновок, що вони не готові до відповідного способу життя, участі в бойових діях. Саме тому поширені випадки самовільного залишення військової частини чи місця дислокації. Використовуючи сучасну термінологію, йдеться про дезертирство та СОЧ (самовільне залишення військової частини) під час воєнного стану в Україні.

Збільшення випадків дезертирства

На другому році війни кількість випадків дезертирства у ЗСУ збільшилася майже у п’ять разів порівняно з 2021 роком та вищою, ніж у 2022 році. Про це свідчить статистика, наведена у звітах Офісу генпрокурора. Відповідно до неї, пише видання “Країна”, у 2021 році було зафіксовано:

• 117 випадків відкриття кримінальних проваджень за ст. 408 КК України – дезертирство;
• самовільно 2028 року військових залишили місця служби — ст. 407 КК України.
• самострілів для ухилення від служби зафіксовано 33 випадки – ст.409 КК України.

Наприкінці 2022 року дезертирів стало у десятки разів більше (3214), число СОЧ збільшилося втричі (6183), а самострілів – у п’ять разів (177).

За 9 місяців 2023 року кількість дезертирів знову дещо збільшилася і становила 4638. Зареєстровано також 10 940 самовільних відходів із розташування частини, 161 випадок самострілів та заподіяння собі каліцтв серед військових.

У відкритому електронному судовому реєстрі України опубліковано понад 800 вироків за ст.408 – дезертирство – та кілька тисяч документів судових проваджень, що продовжуються, за цією статтею.

Враховуючи ці дані, у слідчих ізоляторах, в’язницях та на гауптвахтах, зважаючи на все, перебуває кілька тисяч підслідних та ув’язнених військових, які притягнуті до кримінальної відповідальності за ст.408 КК України. Тобто з тих, хто сидить за ґратами, цілком можна сформувати як мінімум бригаду.

Покарання за СОЧ та дезертирство

Варто зазначити, що з початком повномасштабної війни судді стали набагато жорсткіше ставитися до дезертирів, які під дію ст.408: більшість отримує п’ять років позбавлення волі, іноді – до восьми років ув’язнення. Тоді як до лютого 2022 року дезертири отримували найчастіше умовні терміни ув’язнення, а в більшості випадків справа закінчувалася угодами між підсудним та прокурором.

Причини дезертирства

Аналізуючи судові провадження за статтею 408 (втеча з діючих військових частин), стає зрозумілим, що причина у кожного своя. Багато підсудних у залі суду зізнаються у страху перед смертю. Наприклад, один вирок з реєстру розповідає історію нацгвардійця, який втік з частини з автоматом і 4 магазинами з патронами після прильоту в його частину ракети, це сталося в березні 2022 року, на самому початку війни. Внаслідок ракетного удару загинули кілька десятків товаришів по службі дезертиру. Втім його так і не знайшли, а свідки розповіли в суді, що нацгвардійця-втікача бачили на фото в соцмережах — нібито він перебуває в полоні у росіян. Вирок було винесено заочно — вісім років ув’язнення.

У ще одному вироку йдеться про солдата, який втік із бойової частини 9 липня 2022 року. Він зізнався, що його окоп був обстріляний, і від страху він втік із позицій разом із зброєю. Але все ж таки повернувся пізніше в частину і був направлений на лікування у військових психіатрів. Однак він не долікувався і знову втік, після чого був затриманий та засуджений на два з половиною роки в’язниці.

Багато з засуджених говорять у залі суду про страх смерті у бою. Наприклад, солдат штурмової бригади розповів, що 30 серпня 2022 року він пішов з частини, не “бажаючи брати участь у штурмі міста Лиман без належної підтримки і не бажаючи гинути в бою”. Суддя засудив солдата до п’яти років ув’язнення.

Інший вирок містить історію солдата, який 21 липня 2023 року відмовився виконувати наказ висунутися на передову. Військовий втік, а потім навіть намагався взагалі залишити Україну, але був затриманий у Чернівецькій області під час спроби перейти кордон із Румунією. Незважаючи на каяття, засуджений до п’яти років і одного місяця в’язниці.

При цьому серед засуджених дезертирів є і добровольці, які стали під рушницю з власної волі після 24 лютого. Наприклад, солдат Національної гвардії, який втік з частини 3 січня 2023 року і отримав п’ять років і дев’ять місяців в’язниці за вироком. Він самовільно залишив військовий шпиталь і просив поблажливості у судді, посилаючись на хвороби. Проте все одно одержав великий термін.

Альтернативне покарання

У реєстрі судових рішень є чимало випадків, коли тюремний термін замінюють дезертирам на службу в дисциплінарному батальйоні. Наприклад, мобілізований багатодітний (троє дітей) старший солдат отримав за дезертирство півтора роки в’язниці, які йому замінили на такий же термін дисбату.

Ще один військовослужбовець, сержант прикордонної служби, втік із частини 5 травня 2023 року, суддям розповів, що дезертував через страх. Отримав вирок – два роки дисбату.

Є у реєстрі та випадки про дезертири з великим тюремним минулим. Наприклад 5 років в’язниці отримав солдат, який раніше тричі відбував ув’язнення. Чоловік тричі судимий за крадіжки та хуліганство, вчетверте за шахрайство. П’ятий термін (п’ять років) одержав за дезертирство. До речі джерела видання у ЗСУ кажуть, що багато раніше судимих ​​і мобілізованих у ЗСУ солдатів “вкрай неохоче” воюють.

Про дисбати офіційно у ВСУ говорять не дуже часто. Але вони існують та діють. Джерела в Міноборони розповідають, що після 24 лютого 2022 року дисбати планували на кшталт штрафбатів Червоної армії часів Другої світової — пропонуючи військовим, що потрапили в ці підрозділи, викупити провину перед Батьківщиною кров’ю, посилаючи їх в атаки на найбільш небезпечних ділянках. Але перші подібні спроби виявилися невдалими. У більшості випадків особовий склад неохоче йшов в атаки, а деякі бійці одразу здавалися в полон. Тепер їх використовують, як будбат при СРСР — на різних роботах.

Що кажуть військові про мотиви дезертирства

Капітан ЗСУ К. каже: “Деякі солдати відкрито заявляють, що у бій не підуть, мовляв, безпечніше термін у в’язниці відмотати, ніж померти на передовій”. За словами офіцера, таких “п’ятисотих” начальство намагається переважно завантажувати не бойовою роботою — будівництвом укріплень, навантаженням боєприпасів і спорядження, копанням окопів. Адже за випадки дезертирства та СОЧ із командирів частин також жорстко запитує начальство. Старший лейтенант ЗСУ М. визнається:

“Чим більше у тебе солдатів СОЧ, тим більше доводиться писати рапортів та документів. Начальство по голові не гладить за таке — якщо в тебе з підрозділу тікають солдати, значить, у тебе погано ведеться робота з особовим складом. За це карають не лише доганами, а й грошима”.

Основною причиною дезертирства, вважають військові, є мотивація до служби у мобілізованих, а також втома від тривалого перебування на передовій. Майор ЗСУ Т. розповідає:

“Реальність на фронті жорстока – на передовій у нас багато втрат, щодня гинуть солдати, щодня йдуть штурми наших позицій. Ротацій у ЗСУ поменшало – новобранців не вистачає. Поранені солдати, недолічені в шпиталях, змушені повертатися в окопи. У тилу дуже слабко. уявляють, що у нас відбувається, малюють якісь райдужні картинки.У багатьох бойових частинах до 30-40% браку особового складу – до цього числа входять не тільки загиблі, поранені, а й “п’ятисоті”, дезертири. у всіх без винятку частинах ЗСУ є “приховані п’ятисоті” – солдати, сержанти та офіцери симулюють хвороби. Інші всіма силами намагаються затриматися при штабах і тилових підрозділах – аби не їхати на передову”.

https://www.youtube.com/watch?v=zGdpm7henCk

Дезертирство російських військових

Чи є дезертирство у російській армії? Безперечно, про що переконливо свідчать зміни законодавства останнім часом. Збільшилися тюремні строки за невиконання наказу командира, дезертирство, мародерство, порушення правил несення бойового чергування, умисне знищення чи пошкодження військового майна у період воєнного часу, бойових дій чи мобілізації – такі поправки до закону ухвалила Державна дума у ​​вересні 2022 року.

Відповідно до документа, «невиконання підлеглим наказу начальника… під час військового становища, у воєнний час чи умовах збройного конфлікту чи ведення бойових дій, так само як і відмова від участі у військових чи бойових діях» карається позбавленням волі до трьох років. А у разі настання тяжких наслідків – до 10 років.

Також посилюється відповідальність за самовільне залишення частини в період мобілізації чи воєнного стану, у воєнний час або в умовах збройного конфлікту чи ведення бойових дій — від 5 до 10 років позбавлення волі. Покарання за дезертирство в період мобілізації, воєнний час або в умовах збройного конфлікту посилено до 15 років ув’язнення, за ухилення від військової служби шляхом симуляції хвороби – до 10 років.

Source link