Кому насправді була потрібна "зернова угода"

Спробуємо раз і назавжди закрити тему «голодного світу через зрив зернової угоди». Бо від некомпетентної інформації на цю тему вже голова болить.

Отже, уважно читаємо та думаємо:

✅ П’ять найбільших експортерів пшениці у світі сьогодні – це Австралія, Канада, США, Франція та Росія. Минулого року на п’ять цих країн припало майже 62% експортних поставок зерна. Запам’ятовуємо, що це – 3/5 світового експорту.
✅ При цьому згадуємо, що США зі своєї вини перестали бути головним експортером, скатившись до рівня Канади (що цього року вища за США), через політику адміністрації президента Трампа, яка змішала схеми продажу зерна на ринках Китаю, побудовані роками. Пекін у відповідь просто підвищив мита на ввезення зерна із США до 25%, що майже вбило американський експорт.
✅ На Євразійському континенті саме Європа забезпечує майже половину світового експорту пшениці (так було за підсумками 2022 року), постачання становили $30,6 млрд або 46,2% від загального обсягу світових продажів. В іншій півкулі головні «годувальники світу» – США та Канада, які поставили світу ще 24,9% пшениці.

Зафіксуємо топ-15 експортерів пшениці:

1. Австралія: $10,2 млрд (приріст експорту 40,5% з 2021)
2. Канада: $7,9 млрд (+20,2%).
3. США: $7,8 млрд (+13,9%).
4. Франція: $7,3 млрд. (+63,9%).
5. Росія: $6,8 млрд (-6,6%).
6. Аргентина: $3,1 млрд (+5%).
7. Україна: $2,7 млрд (-47,2%).
8. Індія: $2,1 млрд (+23,6%).
9. Румунія: $1,8 млрд (+14,1%).
10. Казахстан: $1,6 млрд. (+32%).
11. Болгарія: $1,4 млрд (+8,4%).
12. Польща: $1,1 млрд (+33,1%).
13. Литва: $967,2 млн. (+19,5%).
14. Латвія: $764,1 млн. (+68,3%).
15. Німеччина: $753,2 млн (-15,6%).

Тобто Україна на сьомому місці, і це лише близько 5% світового ринку пшениці? А от якщо подивитися на компанії, що керують на ринку, тобто. продають основні обсяги зерна (адже, як і з нафтою, не країни торгують зерном, а бізнес цих країн), ситуація взагалі виходить цікава.

Найбільші трейдери ось хто:

1. Cargill (США)
2. Archer Daniels Midland (США)
3. Bunge (США)
4. Louis Dreyfus (Франція).

Щоб було відомо, ці 4 приватні компанії і контролюють 73% світового експорту зерна.Може вони кудись у бідні країни переправлять обсяги? Адже з їхньої точки зору, найвигіднішими ринками є:

1. Індонезія: потреба в імпорті оцінюється в $3,81 млрд.
2. Єгипет: $3,8 млрд.
3. Китай: $3,78 млрд.
4. Туреччина: $3,2 млрд.
5. Алжир: $2,68 млрд.
6. Італія: $2,6 млрд.

І у всіх цих країнах потреба в імпорті лише зростає. Так, тут і африканські країни є. А за напрямками все й зрозуміло, тому йшло зерно з Одеси до Європи, Туреччини та Китаю. Так вирішили трейдери – їм так вигідно. Окрім цього пригадаємо, що на турецьких постачаннях щільно сиділи близькі до родини Ердогана бізнеси, тому він так і засмучується… Вся справа тупо в грошах. Запитайте: «А що з найбіднішими країнами?». Між іншим, в ООН ціла програма з хорошим бюджетом для допомоги країнам, які голодують (який члени ООН регулярно поповнюють).

Та й головне. Якщо Європі потрібне українське зерно, то відкрийте кордон Польщі! Але полякам це не треба – там і так місцеві ціни впали. Фермери виють. Як сказав польський прем’єр-реваншист Моравецький, «Польща не ризикуватиме дестабілізацією свого ринку». А до нього швидко приєдналися міністри сільського господарства Болгарії, Угорщини, Румунії та Словаччини – навіть підписали декларацію про продовження заборони на ввезення зерна з України – свої прибутки важливіші. Загалом, зрозуміло, що на українську економіку та голодуючі країни всім начхати, головне – бабло.

Думка автора може збігатися з думкою редакції.

Source link