МЗС РФ зробило заяву щодо «зернової угоди»

Майже рік тому, 22 липня 2022 року, у Стамбулі було підписано дві взаємопов’язані угоди — «чорноморську ініціативу» щодо вивезення українського продовольства і російського аміаку, і Меморандум Росія-ООН щодо нормалізації російського експорту сільгосппродукції та добрив.

• Підсумки роботи щодо реалізації зазначених домовленостей виглядають невтішно.
• «Чорноморську ініціативу» було запущено буквально через тиждень після підписання.

Врозріз із заявленими гуманітарними цілями вивезення українського продовольства було практично відразу переведено на суто комерційну основу і до останнього моменту було спрямовано на обслуговування вузькокорисливих інтересів Києва та його західних кураторів.

• Меморандум Росія-ООН так і не запрацював, російські банківські платежі, страхування та транспортна логістика, постачання запчастин та закордонні активи виявилися повністю заблокованими.
• З п’яти передбачених Меморандумом Росія-ООН системних завдань не виконано жодного.

В умовах відвертого саботажу в реалізації Стамбульських угод продовження «чорноморської ініціативи», яка не виправдала свого гуманітарного призначення, втрачає сенс.

• Відповідно до пункту Н домовленості російська сторона заперечує її подальшого продовження. Це означає:
  • відгук гарантій безпеки судноплавства.
  • згортання морського гуманітарного коридору.
  • відновлення режиму тимчасово небезпечного району у північно-західній акваторії Чорного моря.
  • розформування СКЦ у Стамбулі.

Без участі Росії “чорноморська ініціатива” припиняє своє функціонування з 18 липня.

Тільки при отриманні конкретних результатів, а не обіцянок та запевнень, Росія буде готова розглянути відновлення «угоди».

Видання “Країна” висловило свою точку зору з цього питання. Ключове питання після заяви РФ про зупинення дії зернової угоди та про відкликання гарантій безпеки судноплавства – чи це судноплавство буде продовжено, але вже без контролю координаційного центру в Стамбулі, де знаходилися, в тому числі, і російські перевіряльники. А значить суду, якщо погодяться йти в українські порти, зможуть провозити взагалі будь-що, включаючи зброю.

Однак без гарантій безпеки, за своєю волею, судновласники кораблі не надсилатимуть. Раніше український уряд заявляв, що готовий буде сплатити ризики зі страхування для суден, які будуть йти поза зерновою угодою. Проте досі жодних зрушень із цього питання немає. Та й суми дуже великі, які український бюджет навряд чи потягне (поки що, до речі, жодних коментарів Києва щодо подальших дій після припинення дії зернової угоди ще не було).

Однак якщо в справу вступлять уряди провідних країн Заходу і ухвалять політичне рішення, що суди мають йти в українські порти, то ситуація зміниться. І ті чи інші аргументи для судновласників західні уряди знайдуть. Щоправда кораблі НАТО нічого очікувати супроводжувати суду у зоні бойових дій, ніж увійти у пряме зіткнення з РФ. Тобто за великим рахунком, у разі атаки росіян їх ніхто не захистить.

Але і для РФ топити цивільні судна – ризик нарватися на ще більші санкції. І зіпсувати відносини з багатьма країнами, з якими поки що підтримуються дружні відносини. Бити по портовій інфраструктурі проблематично через системи ППО (хоча росіяни і можуть влаштувати масований наліт на українські порти з використанням сотень ракет та безпілотників, подавши це, наприклад, як «відповідь» за Кримський міст).

Щоправда, залишається варіант – атакувати «під чужим прапором», щільно замінувати акваторію та звинуватити Україну, якщо кораблі будуть підриватися на мінах (напередодні РФ вже попередила про мінну небезпеку).

Але загалом вибір перед РФ буде не дуже простим. Втім, для того, щоб ситуація підійшла до такого вибору, треба, повторимося, щоб Захід прийняв політичне рішення про відновлення судноплавства в українські порти, незважаючи на відкликання гарантій безпеки Росією. І далеко не факт, що Захід на це піде, побоюючись ескалації.

До речі, щодо зв’язку підриву Кримського мосту та зернової угоди обговорюються кілька версій. Перша – конспірологічна. Нібито підрив моста мав поставити Кремль у максимально невигідне становище у разі продовження угоди і, таким чином, був покликаний звести до нуля ймовірність того, що росіяни з неї не вийдуть (ця версія має право на існування, лише якщо Україна вже має чітке розуміння , що судноплавство точно буде продовжено). За другою версією – підрив мосту мав перебити негативний для України інформаційний ефект від припинення дії угоди.

Source link