Заколот Пригожина: що означають домовленості з Лукашенком

У суботу ввечері в прес-службі президента Білорусі заявили, що Олександр Лукашенко провів переговори з головою ПВК “Вагнер” Євгеном Пригожиним, і той прийняв пропозицію про зупинення руху “вагнерівців” по території Росії. Що означає ці домовленості?

Насамперед треба розуміти, що до вчорашнього вечора створилася суперечлива ситуація: обидві сторони протистояння опинилися у досить тяжкому становищі. У політичному плані заколот глави Вагнера “повис у повітрі” – практично ніхто з політиків, чиновників, силовиків та просто публічних особистостей усередині Росії його не підтримав.

З заявами, що засуджують, виступили керівники держави, губернатори, патріарх Кирило, армійське командування (у тому числі генерал Суровікін, про близькі відносини з яким завжди раніше заявляв Пригожин). Багато блогерів і воїнкорів, навіть ті, хто раніше підтримували Пригожина, вчора оголосили його заколотником, який працює “на користь ворога”.

Але у військовому плані заколот розвивався протягом доби, І вагнерівці стрімко просувалися до Москви. Головною проблемою для російського президента стало те, де знайти в тилу достатньо сил, щоб упоратися з повноцінною бунтівною армією, по суті. Адже майже вся діюча армія та резерви знаходяться в Україні, і це допомогло вагнерівцям швидко захопити центр Ростова та просунутися до Москви. Протягом дня російське військово-політичне керівництво намагалося вирішити це завдання.

У Підмосков’ї були зібрані певні сили для захисту столиці та області, але виявилося б їх достатньо для придушення заколоту – показав би лише розвиток ситуації. До того ж у руках Пригожина був головний штаб у Ростові-на-Дону з управління військовими діями росіян в Україні, і це, безперечно, створювало великі проблеми для російського командування.

Ось у такій ситуації і виникло несподіване повідомлення прес-служби білоруського президента про досягнуті домовленості з Євгеном Пригожиним про зупинки руху колони вагнерівців. У повідомленні говорилося:

“Президент Білорусі, за погодженням з президентом Росії, провів переговори з керівником ПВК Вагнер Євгеном Пригожиним. Переговори тривали протягом усього дня. Внаслідок чого дійшли домовленостей про неприпустимість розв’язування кривавої бійні на території Росії. Євген Пригожин прийняв пропозицію президента Білорусі Олександра Лукашенка про зупинки руху озброєних осіб компанії Вагнер на території Росії та подальших кроках по деескалації напруги.На даний момент на столі – абсолютно вигідний та прийнятний варіант розв’язки ситуації, з гарантіями безпеки для бійців ПВК Вагнер».

Пізніше з’явилася заява глави Вагнера. Пригожин не згадав переговори з Лукашенком, проте заявив, що вагнерівці йдуть “у тилові табори” (при цьому трохи склукавши з приводу пролитої крові – вона вже пролилася):

“Зараз настав той момент, коли кров може пролитися, тому, розуміючи всю відповідальність за те, що може бути пролита російська кров з однієї зі сторін, розгортаємо свої колони і йдемо у зворотному напрямку до польових таборів, згідно з планом”.

Він нічого не сказав про те, що російська влада готова виконати його умови – прибрати Шойгу і Герасимова або залишити ПВК як окрему структуру. Він просто йде туди, звідки прийшов. Що це означає?

Перший варіант – це капітуляція Пригожина. Він зіткнувся з відсутністю підтримки заколоту всередині РФ і, за не надто зрозумілих військових перспектив успішності заколоту, був змушений “дати задню” в обмін на гарантії безпеки – своєї та “вагнерівців”. Президенту РФ це теж було вигідно, оскільки заколот придушувався без застосування сили.

Другий варіант – компроміс з урахуванням описаної вище патовість ситуації. Тобто Пригожин натомість отримає щось крім гарантій безпеки.

Третій варіант – це тимчасовий компроміс, пауза у протистоянні. Вона вигідніша, в даному випадку, Путіну – у нього буде час зібратися з силами і завдати нового удару по Пригожину та “вагнерівцям”.

Однак у будь-якому разі таке потрясіння для РФ не залишиться без наслідків. Залежно від одного з вищезгаданих варіантів, наслідки можуть бути у вигляді максимального закручування гайок Путіним, або у вигляді розширення впливу деяких представників його оточення, так чи інакше зав’язаних на історії з Пригожиним. А якщо протистояння продовжиться, це може призвести до наростання дестабілізуючих процесів у суспільстві.

Примітна в цій ситуації роль Лукашенка як посередника. Вона зовсім не випадкова. Після перших звісток про заколот активізувалася білоруська опозиція, пообіцявши, що “невдовзі в Білорусі будуть зміни”. Тож Лукашенку, пише “Країна” сам був дуже зацікавлений у максимально швидкій стабілізації ситуації в Росії.

Source link