Хто, куди і чому їде з Росії

За найскромнішими оцінками, сотні тисяч російських громадян залишили батьківщину та обживаються на новому місці після лютого минулого року. Хто вони і чому “починають з нуля”, хоча багато хто вже далеко не в юному віці?

Причини еміграції росіян

Багато хто зважився на життєві зміни задовго до лютого 2022-го, висловлюючи своєрідний протест проти анексії Криму і потрапивши в “когорту інакодумців”. Деякі перебралися до Грузії, інші до однієї з європейських країн. Але все ж таки для більшості поворотним моментом стало повномасштабне вторгнення в Україну. Світлана, яка зараз живе в Белграді, розповідає:

Коли почалася війна, я зрозуміла, що вона не скоро закінчиться, а також, що люди не вийдуть протестувати. Я відчувала і емоційно, і раціонально, що є сенс виїхати. Я хотіла якнайбільше дистанціюватися від влади. Я ніколи не думала, що мені доведеться виїхати, я планувала вийти на пенсію у Москві, я люблю Росію».

Перша масова еміграція стартувала у березні-квітні 2022 року. У цій хвилі опинилися ті, хто категорично був проти війни і, не бачачи підтримки інших у вигляді акцій протестів, вони відчували себе в ізоляції та в небезпеці. пише ВПС.

Потім у вересні розпочалася мобілізація. Назва «часткова» мало кого вводила в оману – було зрозуміло, що від призову на застраховано ніхто. До того ж з’явилася інформація про недостатню підготовку та відсутність належного спорядження для новобранців. Усе це викликало наступну хвилю масової еміграції, переважно – до Казахстану та Грузії. При цьому прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков заперечує, що заклик став причиною виїзду росіян з країни, а влада намагається цьому перешкодити. Хоча у квітні було запроваджено «онлайн-призов» – призовників можна було вносити до цифрового реєстру, а не вручати повістки особисто.

Скільки росіян залишило країну, і куди вони переїхали

Наразі неможливо точно сказати, скільки саме російських громадян перебралося на нове місце проживання, залишивши батьківщину. Дані варіюються від сотень тисяч до кількох мільйонів і спостерігається тенденція до збільшення цього числа. Forbes, посилаючись на джерела всередині російської влади, повідомив: минулого року з країни виїхали від 600 тисяч до 1 мільйона людей. Порівнянні цифри представили і незалежні російські The Bell та RTVi.

Однак знайти постійне місце для проживання досить складно. Після початку війни ЄС та США ускладнили отримання росіянами віз. У Грузії та Вірменії було простіше. А деякі країни, як, наприклад, Казахстан, змінили законодавство зменшення потоку іммігрантів з Росії, обмеживши кількість днів для легального перебування як туристів.

Надії на повернення в Росію поступово стають примарними, все більше людей подають заяву на посвідку на проживання, щоб мати можливість працювати (хоча деякі продовжують поки що працювати дистанційно в російських компаніях).

ВВС зазначає, що за останні 15 місяців ВНЖ у країнах Євросоюзу, Кавказу, Балкан та Центральної Азії отримали загалом приблизно 150 000 росіян. Агентство ЄС з питань притулку повідомляє, що майже 17 000 громадян Росії подали прохання про політичний притулок, але лише менше ніж 2000 отримали його.

За даними Міністерства внутрішніх справ Росії, у 2022 році на отримання закордонних паспортів звернулося на 40% більше громадян, ніж на рік раніше.

Хто вони, що залишили батьківщину

Росіяни, що поїхали, – представники різних верств суспільства. Це фахівці в галузі інформаційних технологій та журналісти, художники та дизайнери, лікарі та лінгвісти, науковці та юристи. В основному це люди молодші 50 років. Є й представники ЛГБТК+. Багато хто сподівається, що врешті-решт Росія стане демократичною країною. Більшість поділяє західні ліберальні цінності. Соціологи кажуть: є свідчення того, що ті, хто їде молодше, краще освічені і багатші, ніж ті, що залишилися. Основна маса – з великих міст. ВВС побесідувало з деякими з російських емігрантів.

Томас із Санкт-Петербурга. Він подав прохання про політичний притулок у Швеції та спробував пояснити тамтешній владі, чому повернення до Росії буде небезпечним. Його клопотання було відхилено, але він оскаржив це рішення:

«Я пацифіст і боявся, що мене надішлють вбивати інших людей. Я проти політики Росії щодо України з 2014 року. Вторгнення та вбивства мирних жителів неприпустимі».

Інший чоловік, затриманий російською поліцією за заклики протестувати проти часткової мобілізації, у соціальних мережах написав:

«Після того, як у Росії були прийняті закони про «заборону гей-пропаганди» та про «фейкові новини» про російську армію, я знав, що загроза моєму життю та свободі зросла».

Сергій – уродженець Ростова-на-Дону, має інший набір проблем. Зараз він у грузинському Тбілісі і розповідає про перші дні після вторгнення РФ до України:

«Хоч би що трапилося далі, економіка мала піти на спад. За тиждень ми з друзями зустрілися і вирішили, що нам потрібно підготуватися [уйти]. Минали дні, війна ставала дедалі ближчою. Ми бачили багато військового спорядження на шляху до України. Госпіталі були сповнені поранених. Ростовський аеропорт був закритий для цивільних рейсів, але літаків було багато, і ми знали, куди вони прямують».

У вересні, після “мобілізаційного” виступу Путіна, Сергію зателефонувала мати, яка раніше критикувала його за недостатній патріотизм, і сказала: «Збирай речі та їдь». Чоловік всю ніч їхав до Грузії, де зараз мешкає. Він говорить:

«Мої дружина та дитина все ще в Росії. Я маю оплачувати їхні витрати та проживання там, і свої тут. Я працюю на двох роботах – віддалено у своїй компанії в Росії і тут, у невеликому бізнесі друга».

Сергій збирає гроші, щоб вивезти родину з Росії в іншу країну. Його дружина, яка раніше чинила опір, тепер згодна, що їм потрібно шукати нове життя в іншому місці.

Що означає для Росії втрата своїх громадян

Економічний ефект відтоку із країни сотень тисяч заможних та освічених людей очевидний. За оцінками російського Альфа-банку, 1,5% усієї робочої сили залишили РФ, більшість – висококваліфіковані фахівці. Відчутна нестача кадрів та складності із наймом.

На початку війни, як повідомив Центральний банк Росії, громадяни зняли зі своїх рахунків рекордні 1,2 трильйони рублів (15 мільярдів доларів). Таких масштабів у Росії не було від часів фінансової кризи 2008 року. Сергій Смирнов, економіст Російської національної академії наук, упевнений, що загальна тенденція не зміниться – люди з вищою кваліфікацією продовжуватимуть шукати способи піти:

«Попит на людей, здатних лагодити автомобілі чи шити взуття, зростатиме. Мені не подобаються апокаліптичні сценарії, але вважаю, що це призведе до того, що продуктивність у російській економіці з часом продовжить падати. Більшість території Росії не знатиме про ці перетворення, тому що рівень життя в невеликих містах, селищах і селах завжди був низьким і залишатиметься в майбутньому».

Економіст підкреслює, що ці тенденції торкнуться насамперед великих міст – Москви, Санкт-Петербурга, Єкатеринбурга.

А що ж співрозмовники ВПС, про які розказано вище?

Світлана з Белграда не планує повертатися до Росії: “Я працюю в стартапі в Молдові, але нещодавно подала заявку на роботу в Нідерландах”.

Сергій у Тбілісі шукає роботу в ЄС. Поки йому важко: “У мене немає вихідних, іноді не вистачає часу на нічний сон, я сплю в машині”.

Томас у Швеції сподівається, що його не змусять повернутися до Росії, де він боїться гомофобії. Він вивчає шведську, щоб мати можливість влаштуватися на будь-яку роботу.

Source link