Парадокс: старіємо? Ні, молодіємо

Цікавий час. Начебто щороку ти старієш на рік, а за мірками та теорії експертів – щороку молодієш на 2, 5 місяці. І що далі, то більше.

Тим, кому зараз, припустимо, 30 років, досягнувши 50, вік знехтованого старіння становитиме 6 місяців. Термін придумали та затвердили ще 1990 року. За даними, поняття вперше запровадив Калеб Фінч. При цьому ряд авторів використовує термін «незначне старіння», але цей термін, як і «зневажливе старіння», є варіантами перекладу англійського терміна, введеного Фінчем. “negligible senescence”.

Термін зневажливе старіння позначає темп старінняякий важко статистично відрізнити від нуля в масштабах цієї вибірки, а також «нестаріння» – нульову кореляцію між віком та ймовірністю смерті.

Зневажливе старіння як феномен сьогодні є одним з найсильніших наукових аргументів за концентрацію зусиль людства у боротьбі за радикальне продовження людського життя та перемогу над людським старінням.

У 2001 році К. Є. Фінч і С. Н. Остед запропонували мінімальні критерії для віднесення конкретного виду до категорії «зневажливе старіння»: відсутність збільшення темпу смертності та захворюваності з віком після статевого дозрівання, зниження темпу розмноження та ряд фізіологічних показників.

Такі істоти повинні старіти так повільно, що зафіксувати будь-які вікові зміни практично неможливо.

Деякі вчені на підставі статистичних даних (перші з яких з’явилися ще в 1939) прийшли до висновку, що феномен знехтованого старіння спостерігається у людей, які дожили приблизно до 90-100 років.

Але вистачить теорії, повернемося до нашого часу. Ми, нинішні 50- та 60-річні люди – покоління першопрохідців. Наші батьки дорослішали та старіли набагато раніше. Згадайте, швидше за все ваші батьки (візьмемо, наприклад, жителів СРСР) на пенсію йшли у 50 років жінки, а 55 років – чоловіки. Тобто ставали люди похилого віку-пенсіонерами і вели відповідний спосіб життя, званий терміном “період доживання”.

У ту епоху були клуби “для тих, кому за 30”. Тобто молода жінка, яка не вийшла заміж до цього віку (та й хлопець теж), прирівнювалися як би до “другого сорту”, і їх, бідолах, шкодували 50-річні бабусі на лавках біля під’їздів.

Сьогодні ж молодь – це люди 35 років, які ведуть відповідний активний спосіб життя і ще не почуваються “зрілими” (як їхні батьки у тому віці). У Греції в цьому віці молоді люди тільки починають замислюватися про шлюб і створення сім’ї.

Адже найбільшому полководцю Олександру Македонському, який позиціонується як “чоловік у самому розквіті сил”, що веде за собою війська, всього й було… 20 з невеликим! До речі, він завершив свій життєвий шлях у 32 роки.

Але що хочеться особливо підкреслити, так це те, що ми перше покоління “молодих НЕстарих”, яким належить вирішити питання, як проводити час відповідно до “весни, що нахлинула”. Адже сьогодні о 50-й ніхто нікого не вважає старим. Швидше за все, і у 60 теж.

У світі з’явилося багато можливостей у людей цього віку, як “радіти життю”. Люди, діти яких подорослішали і “вилетіли з гнізда”, можуть активно, продуктивно і з радістю впиватись життям: якщо хочеться – працювати, або ж можна повернутися до захоплень молодості – освоїти занедбане в шафу хобі, подорожувати, завойовувати вершини. Але аж ніяк не “сидіти на призьбі”, оплакуючи минулу юність.

Роздуми про віці знехтованого старіння з 1.59 хвилини.

Докладніше про те, як жити після 50 набагато краще, ніж до.

Source link