Водневий автобус випробували у реальних умовах руху у центрі Афін

Перший грецький міський автобус, що працює на водні, протестований у середу на регулярному маршруті компанією OSY SA, яка керує автобусами та тролейбусами для Транспортного управління Афін (Група OASA).

“Автобус працює в центрі Афін вже близько місяця на маршруті Ано Патісія-Заппіо, щодня безкоштовно перевозячи сотні пасажирів”, – заявив генеральний директор OSY Стефанос Агіасоглу. “Майбутнє транспорту – за воднем, і цілком можливо, що майбутнє автомобільного транспорту засноване на випробуваному нами автомобілі”, – додав він.

Urbino 12 Hydrogen наданий OSY компанією Solaris Hellas SA на відкрите запрошення Міністерства інфраструктури та транспорту. Генеральний директор OSY Стефанос Агіасоглу сказав: “Ми розпочали тест-драйв автобусів із водневим двигуном, щоб оцінити їхню роботу в умовах грецької дійсності та визначити спосіб підготовки наших об’єктів до вимог транспортних засобів із водневим двигуном”.

Компанія OSY бере участь у перших європейських пілотних програмах з використання водню в транспорті і незабаром придбає три такі транспортні засоби, які фінансує Європейський Союз. Генеральний директор Solaris Теодорос Хатзіпанагіотіс зазначив, що компанія застосовує технологію, що працює на водні, з 2015 року, і вона має нульовий вуглецевий слід.

Характеристики автобуса

Urbino 12 Hydrogen є типовим 12-метровим низькопідлоговим транспортним засобом і може перевозити до 37 сидячих пасажирів. Він має три двопанельні двері та електричний пандус у середній з них для пасажирів з обмеженими можливостями пересування, підігрів та анатомічні сидіння, світлодіодне освітлення, яке можна регулювати та систему нахилу для допомоги пасажирам при посадці чи виході. В автобусі використовуються водневі паливні елементищо виробляють електроенергію, що передається на два електричні двигуни, які вбудовані в задні колеса.

Принципова схема роботи водневого двигуна

Плюси водневого двигуна:

• екологічність під час використання. Водневий транспорт не викидає в атмосферу діоксид вуглецю;
• високий ККД. У двигуна внутрішнього згоряння (ДВЗ) він становить близько 35%, а у водневого – від 45%. Водневий автомобіль зможе проїхати на 1 кг водню в 2,5-3 рази більше, ніж на еквівалентному йому за енергоємністю та об’ємом галоні (3,8 л) бензину;
• безшумна робота двигуна;
• швидша заправка – особливо в порівнянні з електрокарами;
• скорочення залежності від вуглеводнів. Водневим двигунам не потрібна нафта, запаси якої не нескінченні і до того ж зосереджені у кількох країнах. Це дозволяє нафтовим державам диктувати ціни на ринку, що є невигідним для розвинених економік.

Мінуси водневого двигуна:

Висока вартість. Літр дизпалива у Греції коштує близько 1,7 євро, а еквівалентний йому 1 кг водню – 8,5 євро. Водневі батареї містять платину (як каталізатор) – один з найдорожчих металів у світі. Додаткові заходи безпеки також роблять двигун дорогим: зокрема спеціальні системи зберігання та баки з вуглепластику, щоб уникнути вибуху.

Проблеми із інфраструктурою. Для заправки воднем потрібні спеціальні станції, які коштують дорожче за звичайні.
Чи не найекологічніше виробництво. До 95% сировини для водневого палива одержують з копалин. Крім того, при створенні палива використовують паровий риформінг метану, для якого потрібні вуглеводні. Тож і тут виникає залежність від природних ресурсів.

Високий ризик. Для використання у двигунах водень стискають у 850 разів, через що тиск газу досягає 700 атмосфер. У поєднанні з високою температурою це підвищує ризик самозаймання. Водень має високу леткість, проникає навіть у невеликі щілини і легко запалюється. Якщо він заповнить собою весь капот та салон автомобіля, найменша іскра викличе пожежу чи вибух. Так, у червні 2019 року витік водню призвів до вибуху на заправці в Норвегії. Сила ударної хвилі була порівнянна із землетрусом. Після цього випадку водневі АЗС у Норвегії заборонили.

Водень для палива можна отримувати різними способами. Залежно від того, наскільки вони нешкідливі, підсумковий продукт називають жовтим або зеленим. Жовтий водень — той, котрій потрібна атомна енергія. Зелений – для якого використовують поновлювані ресурси. Саме цей водень роблять ставку міжнародні організації.

Найнешкідливіший спосіб — електроліз, тобто вилучення водню з води за допомогою електричного струму. Поки що він не такий вигідний, як решта (наприклад, парова конверсія метану та природного газу). Але проблему можна вирішити, якщо зробити ланцюжок замкненим — пускати електрику, що виділяється у водневих паливних елементах для отримання нового водню.

Перспективи технології

Навколо водневих двигунів чимало суперечливих заяв. Одні беззастережно вірять у їхнє майбутнє — наприклад, Арнольд Шварценеггер ще 2004 року, будучи губернатором Каліфорнії, обіцяв, що до 2010 року весь його штат буде покритий водневими шосе. Але цього так і не сталося. У цьому, частково, винна глобальна економічна криза: автовиробникам довелося виживати у важких фінансових умовах, а подібні технології вимагають великих та довгострокових вкладень.

Інші, навпаки, критикують технологію через її очевидні недоліки. Так, засновник Tesla Ілон Маск назвав водневі двигуни «приголомшливо тупою технологією», яка ефективно помітно поступається електричним акумуляторам. Частково він правий: сьогодні водневим автомобілям доводиться конкурувати з електрокарами, гібридами, транспортом на стислому повітрі та рідкому азоті. І поки що до лідерства дуже далеко.

Source link