В Одесі оголосили вирок фігуранту справи про події 2 травня 2014 року

Приморський суд Одеси заочно засудив колишнього заступника керівника обласної міліції Дмитра Фучеджі до 15 років позбавлення волі та позбавлення звання полковника.

Як розповідає “УП”вирок оголосив суддя Коваленко В.М., Фучеджі судили за його відсутності за звинуваченнями:

• в організації масових заворушень;
• у зловживанні службовим становищем, що призвело до трагічних наслідків;
• у пособництві у захопленні будівель держорганів;
• у втручанні у діяльність інших працівників правоохоронних органів.

2 травня 2014 року Дмитро Фучеджі керував представниками “Антимайдану”, які влаштували масові заворушення у центральній частині міста Одеса, біля Російського академічного театру на вулиці Грецькій. Внаслідок їхніх дій вогнепальні поранення отримали вісім осіб, шестеро з них від отриманих ран померли.

4 травня 2014 року, через бездіяльність Фучеджі, після заворушень у місті призначеного виконувачем обов’язків начальника ГУМВС України в Одеській області, “антимайданівці” захопили будівлю управління міліції, звільнивши 63 затримані з-поміж своїх прихильників. Як встановило розслідування, Фучеджі усно наказав відкрити камери ІТТ Одеського міського управління та звільнити затриманих.

6 травня того ж року Фучеджі втік із лікарні до так званої “Придністровської Молдавської Республіки”, а звідти – до Росії. З травня 2014 року він перебуває у розшуку.

У вересні 2022 року Державне бюро розслідувань повідомило, що завершило спеціальне досудове розслідування щодо колишнього заступника керівника ГУ МВС України в Одеській області, начальника міліції громадської безпеки Дмитра Фучеджі, за звинуваченням в організації масових заворушень в Одесі 2 травня 2014 року. Справа була направлена ​​до суду.

Що сталося 2 травня 2014 року в Одесі? Якщо коротко:

Однак поки що слідство зберігає затяте мовчання, загибель 48 людей в Одесі в 2014 році обростає міфами. Що ж призвело до цієї трагедії, і чи можна було її запобігти?

Провесною 2014 року, розповідає ВПС, два політичні центри – Куликове поле та пам’ятник Рішельє – навряд чи можна було повною мірою назвати сторонами конфлікту. Між прихильниками та противниками Євромайдану практично не було сутичок, вони часто відвідували мітинги опонентів, щоб послухати, про що там говорять. Між ними існував контакт, діяла система попередження про провокації – у разі виникнення будь-яких ексцесів сторони проводили оперативне розслідування, не доводячи справу до відкритого конфлікту.

На тлі цієї досить спокійної ситуації трагедія, що сталася 2 травня, виглядає надто контрастно. Вона була відновлена ​​групою, яка розслідувала ці події, буквально щохвилини. Висновки розслідувачів у багатьох положеннях та висновках перетинаються з висновками Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.

Для багатьох події 2 травня в Одесі зводяться до пожежі в Будинку профспілок, де загинуло 42 особи. Але ще до цього, під час зіткнень у місті, загинули шестеро. Саме ці події можна назвати ключем до розуміння того, що сталося.

Цього дня в Одесі мав відбутися футбольний матч між харківським “Металістом” та місцевим “Чорноморцем”, і приїхало багато вболівальників із Харкова. За дві години до матчу фанати обох клубів та прихильники Євромайдану зібралися провести “Марш єдності України” – від центру Одеси до стадіону “Чорноморець”. Соборну площу було призначено місцем зустрічі.

Про плани дізналися активісти Куликова поля та почали збиратися неподалік – на Олександрівському проспекті, в районі вулиці Жуковського. До Соборної площі звідти було кілька сотень метрів. Міліціонерам, які зацікавилися їхньою активністю, вони пояснили – побоюються, що їхні противники мають намір знести табір біля Будинку профспілок, оскільки в місті ходили чутки, що міська адміністрація збирається це зробити.

Таким чином у місті утворилися дві великі групи людей, готових до контактного бою – у касках, зі щитами та бітами. Міліції не вдалося розвести їх убік, почалися сутички та бійки. Групи активно маневрували вулицями Грецькою, Дерибасівською та Преображенською, прилеглими провулками.

У хід пішли димові шашки, петарди, бруківка, коктейлі Молотова. З’явилися поранені. Досить швидко з обох боків почали звучати постріли, і о 16:10 загинула перша людина – член “Правого сектору” Ігор Іванов. У нього вистрілили з натовпу “Одеської дружини” зі зброї, схожої на автомат Калашнікова або карабіна на його основі. Того, хто стріляв, зняли на відео і навіть впізнали.

Вогнепальна, травматична та пневматична зброя була помічена в руках у представників обох сторін. Загиблі теж належали до різних таборів – двох людей було вбито серед прихильників майдану, четверо – серед їхніх противників. Безліч людей отримали травми та поранення.

Зрештою, активісти Куликова поля опинилися в меншості – були частково розсіяні, частково затримані міліцією та вивезені під охороною з місця зіткнень – і почали відступати до Куликова поля. Після того, як бійки в центрі міста стали затихати, розпалені прихильники майдану рушили до Будинку профспілок.

Дізнатися, хто саме закликав людей біля Будинку профспілок сховатися всередині та забарикадувати вхід, наразі практично неможливо. На кадрах, знятих на той момент на Куликовому полі, видно, як люди розбирають табір і намагаються побудувати імпровізовану лінію оборони на вході до Будинку профспілок. До будівлі занесли електрогенератор, бензин для нього та інші речі, які перебували у таборі.

Протягом тих кількох годин, з 14:30 до 18:00, коли в центрі тривали зіткнення, на Куликове поле прийшло багато народу – і активних прихильників, і просто цікавих. пожежні. Одесит Володимир Саркісян, який займається розслідуванням у складі “Групи 2 травня”, каже:

“Частина з них були цивільні люди, які співчувають, скажімо так, приходили-йшли. Ну і на хвилі “не забудемо, не пробачимо”, “відстоїмо” та інших гасел вони зайшли і вирішили тримати оборону… Дім Павлова… Туди потрапила, наприклад, старенька, яка була на трамвайній зупинці, десь метрів 400 від самого Будинку профспілок, і хтось підбіг і крикнув: “Сюди йдуть злі бандери, вбиватимуть, ховайтеся в будинку”. Хто – вона не знає, не пам’ятає, вона там мало не пригоріла, дуже довго хворіла після того, як її врятували.І представники Євромайдану, до речі.Був інвалід-шизофренік, у нього була друга група інвалідності з шизофренії, вражена у правах. що йому там наливали чай і його там слухали. Ось така випадкова людина. Він загинув. Антимайдан не збирався спочатку виходити, не було цього… Більше того, були ж домовленості. Основні сили Антимайдану пішли з Куликова поля. дружини”.

Журналісти пізніше встановили дані всіх загиблих. Усі вони виявились українцями. Поширене переконання про те, що будинок загорівся після того, як “радикали з організації “Правий сектор” та так званої “самооборони майдану” оточили будівлю та підпалили її”, спростовує розслідування “Групи 2 травня”, причому активісти наводять на доказ численні відеозаписи.

Відповідно до хронології, коли приблизно о 19:20 на Куликове поле прийшли перші групи футбольних фанатів зі стадіону та учасників зіткнень у місті, вони насамперед кинулися руйнувати наметовий табір. Володимир Саркісян розповів ВВС, що на той момент люди, які прийшли на площу, були розрізнені і не належали до будь-якої організації. Організовані групи на той час ще перебували у місті, де раніше проходили зіткнення з “дружинами Куликова поля”. Як вважає учасник розслідувальної групи, на самому початку у сутичках не брали широкої участі організації Євро- або Антимайдану. Це були неорганізовані, стихійні виступи, в яких брали участь різні люди.

Проте, як мовиться на сайті “Групи 2 травня”, обидві сторони застосовували пляшки із запальною сумішшю. Це твердження підкріплене відеозаписами, на яких видно, що будівля поки не горить, підходи до неї забарикадовані дерев’яними щитами, і пляшки, що горять, кидають одна в одну обидві сторони. На одному із записів видно, як пляшку кидають із даху Будинку профспілок. Обидві сторони використовували і вогнепальну зброю, причому пострілами з будинку було поранено щонайменше одну людину на вулиці.

Спочатку вогнем були охоплені барикади зовні та двері, але приблизно о 19:50 пожежа почалася всередині. Вогонь миттєво поширився сходовими прольотами вгору, з вікон почали стрибати люди.

Існує ще одна думка, що з усіма, хто вистрибував з вікон палаючого будинку, розправлялися внизу прихильники майдану. На зроблених під час пожежі відеозаписах видно, що людей, що врятувалися з палаючої будівлі, б’ють або намагаються побити люди на вулиці, які схожі на активістів, які виступають на підтримку майдану – на них видно українську символіку, у багатьох на головах каски чи шоломи, в руках щити та кийки. Але на тих самих записах видно й те, що інші активісти намагаються врятувати людей, які задихаються у диму.

Вони організували коридори, якими евакуювали поранених, захищаючи їх від натовпу, з підручних засобів споруджували засоби порятунку – конструкції сцени біля Будинку профспілок були використані як імпровізовані пожежні сходи. Судмедексперт Борис Яворський, який прибув для огляду загиблих у складі слідчої групи приблизно о 23:00, згадує:

“Більшість учасників, що з тієї, що з іншого боку, не мали наміру знищити живу силу противника. Цей трагічний підсумок виник досить несподівано для всіх сторін. На момент нашого прибуття нам були доступні для огляду ті загиблі, які випадали з вікон і виявилися зовні будівлі.В цей час всередині будівлі ще відбувалися якісь неясні, незрозумілі рухи.Хтось барикадувався, хтось когось усередині тримав в облозі, штурмував, на даху теж відбувалося якесь протистояння.Ми обмежилися на той момент тим, що оглянули тіла, що були вже зовні”.

Огляд тіл усередині будинку робила інша група. На запитання, чи серед загиблих були ті, кого могли вбити на землі біля Будинку профспілок, Яворський відповів:

“Я тут буду обережний, я не можу сказати так чи ні. Але, принаймні, у нас немає в розпорядженні таких ушкоджень, які б дозволили нам точно сказати: “Так, ця травма не могла бути від падіння, це точно від каблука чи кастета”.

“Те, що сталося в Одесі 2 травня, стало історією. І те, що щороку відбувається на Куликовому полі, ті, хто туди несуть квіти, ті, хто туди йдуть їм перешкоджати, це дуже незначні групи людей”, – каже Володимир Саркісян. Але скільки б людей не прийшло 2 травня на Куликове поле чи Преображенську вулицю, більшість одеситів, з якими вдалося поговорити ВВС, каже: їх хвилює, що в цій історії не було офіційно поставлено крапку – не було завершено слідство та не було винесено рішення суду. У доповіді гуманітарної місії ООН йдеться:

“Через стільки років ніхто не поніс відповідальності за вбивства шести осіб і смерть ще 42-х. Деякі кримінальні справи, розпочаті після тих трагічних подій, забуксували на стадії попереднього розслідування, інші – на стадії судового розгляду. Це говорить про відсутність у влади інтересу до забезпечення правосуддя для жертв та притягнення винних до відповідальності”.

Правової оцінки, розслідування чи рішення суду очікують дії правоохоронних органів, які не зуміли запобігти заворушенням або утихомирити сторони конфлікту, пожежників, які приїхали майже через 40 хвилин після того, як до них почали надходити дзвінки з палаючого будинку. Найбільшою проблемою, яку вже не виправити, є те, що місця зіткнень, де загинули люди, не були оточені, до них було відкрито вільний доступ людей, і можливі докази могли бути легко знищені.

Мабуть, у міру того, як події йдуть в історію, дедалі менше людей хвилюють підсумки розслідування, та й взагалі все те, що сталося 2 травня 2014 року на вулицях Одеси.

Source link