Російське видання Sport24розповіло історію радянського футбітліста грецького походження Василіса Хадзіпанагіса, який у 1975 році втік із СРСР до Греції, але тепер шкодує про це.
Незважаючи на те, що зазвичай першим легіонером радянського футболу називають Анатолія Зінченка, який виїхав до австрійського «Рапіду» 1980 року з ленінградського «Зеніту», фактично це не зовсім так. Ще 1975-го чемпіонат СРСР залишив Василіс Хадзіпанагіс — він вирушив у чемпіонат Греції і став однією з головних легенд місцевого футболу.
Нескладно здогадатися, що Василіс – етнічний грек, але народився він у радянському Ташкенті. Його батьки, змушені мігрувати із Салонік з політичних причин (через поразку грецької комуністичної партії у громадянській війні та відновлення монархії), перебралися до СРСР ще 1949 року. На початку 70-х їхній син розпочав кар’єру в місцевому «Пахтакоре», забивши гол у дебютній грі проти донецького «Шахтаря».
За “Пахтакор” Василіс грав зовсім недовго – він поїхав, коли йому виповнився 21 рік. Але до цього моменту Хадзіпанагіс встиг провести 96 матчів та забити 22 м’ячі. Показники для середнього “Пахтакора” були просто розкішними.
Василіс на знімку – праворуч.
Остаточно знімає питання, чи можна вважати Василіса повною мірою радянським футболістом, чи його приналежність до збірної СРСР. Він виступав за молодіжну команду, викликався до головної (нехай і не зіграв за неї жодного матчу) та провів чотири матчі за олімпійську, взявши участь у відборі на Ігри 1976 року. Щоправда, сам Василіс навряд чи був радий цьому — факт виступів за радянську збірну не дозволив йому вже після переїзду захищати кольори грецької національної команди.
Напевно, Хадзіпанагіс так і залишився б грати за збірну СРСР, якби не чергові політичні зміни на його історичній батьківщині. У середині 70-х у результаті референдуму (а раніше — і військового перевороту) Греція стала парламентською республікою з новою конституцією. Внаслідок цих змін етнічним грекам було дозволено повернутися: і хоча батьки Василиса не планували цього робити, він наполяг.
«Батьки переконали мене повернутися до Греції? Навпаки! Я їх! Не сказав би, що батько дуже туди рвався. А я мріяв про Грецію. Вбив собі в голову – “земля предків”, – згадував для “СЕ” Василіс.
Незважаючи на запрошення від перших клубів Радянського союзу (Хадзіпанагіс згадував в інтерв’ю «Спартак» та «Динамо»), Василіс вирушив до Греції, влаштувавшись у середній «Іракліс». За нього Василіс грав всю кар’єру, що залишилася — до 1991 року.
У Греції талант Василіса розкрився повною мірою — залишається лише шкодувати, що він не залишився у СРСР і не пограв за головну збірну. З іншого боку, якби він залишився в «Пахтакоре», Василіс міг би загинути в авіакатастрофі 1979 року. У будь-якому випадку доля склалася інакше — Хадзіпанагіс став легендою не лише «Іраклісу», а й усього грецького футболу: 2003-го місцева федерація футболу визнала його найкращим гравцем Греції за останні 50 років.
Усі причини цього були. Василіс забив за кар’єру шість м’ячів прямим ударом з кутових лише в офіційних матчах, виступав за збірну світу і навіть у наші дні здобувається порівнянь із Лео Мессі через схожість дриблінгу.
До речі, такі аналогії здійснює і сам Василіс.
«Хто із нинішніх футболістів нагадує мене? Мессі. Так у Греції багато хто говорить. Щось спільне між нами — швидкість, техніка, короткі рухи. Я, правда, вище зростанням».
Кар’єра Хадзіпанагіса могла бути по-справжньому великою — ним цікавилися Арсенал, Штутгарт, Лаціо і всі великі клуби Греції. Але, за словами самого Василіса, нічого не склалося через позицію «Іраклісу», який не хотів його відпускати: «У Греції були дикі закони. Підписав я з “Іраклісом” контракт на два роки — проте за цими законами 10 років клуб автоматично міг його продовжувати без мого бажання. Вільним став у 33 роки — який там Арсенал, пізно було їхати».
Після закінчення кар’єри 1991-го Василіс працював спортивним директором у федерації футболу Греції, а потім відкрив свою академію. Зараз йому 67 — він кілька разів приїжджав до Росії та Узбекистану, а ще досі вільно розмовляє російською.
І зізнається — краще б Радянський Союз він не залишав: «Не повірите, але я й досі шкодую, що виїхав із СРСР. У футбольному плані я багато втратив. Однак минулого не повернеш…».
Незважаючи на те, що зазвичай першим легіонером радянського футболу називають Анатолія Зінченка, який виїхав до австрійського «Рапіду» 1980 року з ленінградського «Зеніту», фактично це не зовсім так. Ще 1975-го чемпіонат СРСР залишив Василіс Хадзіпанагіс — він вирушив у чемпіонат Греції і став однією з головних легенд місцевого футболу.
More Stories
Дженніфер Еністон: ремейк «З 9 до 5»
IOBE: бідність загрожує Греції
З скільки років починається "третій вік"