Покоління Z, або хто такі зілініали, і чому за ними «полюють» усі компанії

Вони виросли зі смартфоном у руках, вийшли на ринок праці та мають власні гроші, бо їх витрачають найчастіше лише на себе, оскільки досі продовжують жити зі своїми батьками. Ідеальне поєднання класу потенційних споживачів, на яких спрямована реклама та спрямоване “увага” роздрібних компаній.

Це так зване “мікропокоління”, так звані “зіленіали” (або по-іншому “зеніали”), вікова група народжених між 1990 і 2000 роками. Як видно, назва походить від поєднання мілініалів та покоління Z. Найстаршому цього року виповниться 33 роки, наймолодшому — 23. Коротше кажучи, це ті, хто народився у 90-ті роки. У їх близько 30 мільйонів.

Хто такі зілініали і чому за ними «полюють» усі компанії

Згідно з недавнім опитуванням фінансового сайту PYMNTS, що відрізняє зиленіалів від їхніх старших і молодших однолітків, так це їх купівельна спроможність. Вони люблять технології, але й досі живуть із батьками. Згідно з тим же опитуванням, майже третина зілленіалів США — близько 11 мільйонів людей, як і раніше, живуть зі своєю родиною. Реальна кількість може бути вищою: останні дані Агентства перепису населення США показують, що 48% американців віком від 18 до 29 років все ще живуть зі своїми батьками. Це означає, що великий відсоток молодих споживачів не сплачує орендної плати або не має кредиту. Більшість із них вийшли на ринок праці (54% працюють повний робочий день) та добре знайомі з інтернетом. Згідно з опитуванням приблизно 4000 американських споживачів, 85% мільйонів використовують платформи соціальних мереж та потокове відео, а 81% – музичні платформи та відеоігри.

Зіленіали мають відмінність як від мілініалів, так і від зумерів. Вони використовують ігрові приставки на 6% більше, ніж міленіалі, при цьому вони на 25% частіше читають новини в інтернеті, на 10% частіше грають на консолях, на 14% грають в онлайн-казино та (в основному на P/9%) роблять покупки порівняно з поколінням Z.

«Полювання» на зеленіалів

Усі хочуть “запозичити” зиленіалів як клієнтів. Якщо взяти до уваги все перераховане вище (вони виросли зі смартфоном в руках, у них є власні гроші і можливість витрачати “на себе”), то споживачі zillennial – це … “золота жила” для всіх рекламних і роздрібних компаній, і електронної комерції. І, мабуть, це покоління має слабкість до предметів розкоші. За даними Morgan Stanley, молоді споживачі, які живуть із батьками, винуватці «вибуху» продажу предметів розкоші, зафіксованого останніми роками. Причина полягає в тому, що вони не витрачають стільки грошей на рахунки та щоденні витрати (наприклад, на супермаркет) на відміну від батьків, які містять будинок.

Аналітики вважають, що ця тенденція є вкрай позитивною для рітейлу. Очікується, що торгівля предметами розкоші в США зросте на 21% у 2023 році, переважно завдяки молодим споживачам, які починають купувати такі товари на три-п’ять років раніше, ніж попередні покоління, згідно з недавнім дослідженням Bain & Company. Фактично очікується, що до 2025 року мільйонери та зумери складуть 70% покупців предметів розкоші у всьому світіПорівняно з 44% цього ринку в 2019 році, за даними Quartz.

Роздрібні компанії явно не залишилися осторонь. Цього місяця генеральний директор Nike заявив, що компанія зосереджена на залученні нових споживачів, які «хочуть найінноваційніші продукти та бренди, відомі у всьому світі».

JD Sports, яка володіє відомими спортивними універмагами в США, заявила, що продаж за різдвяні свята зріс на 20% завдяки молодим покупцям. Зокрема, у святкові дні мережа Finish Line продала 2 млн пар Nike Air Force 1, які в США коштують 110 доларів (102 євро). «Я вважаю, що купівельна спроможність наших споживачів набагато вища, ніж раніше. У них немає рахунків, орендної плати та кредитів», – сказав Reuters генеральний директор JD Sports.

А як із цим справи в Греції

У Греції 30- та 40-річні “молоді люди”, які живуть під одним дахом із батьками, не рідкість. Соціологи вважають, що грецька молодь звикла жити на всьому готовому і боїться складнощів, чому дуже сприяла тривала криза. Наприклад у Салоніках та Афінах оренда квартири та оплата комунальних послуг часто можна порівняти з цілою зарплатою. От і доводиться повертатися до батьків.

За даними Євростату, дві третини греків віком від 18 до 34 років мешкають зі своїми батьками, що ставить Грецію на шосте місце серед 35 європейських країн.

У Німеччині молоді люди зазвичай залишають будинки своїх батьків у середньому у віці 23,7 років – дуже рано порівняно із середніми показниками по Європі. У Словаччині, на Мальті та Італії показники дуже близькі (32 роки). В Іспанії та Греції – згідно з даними, представленими АNA-MPA – молоді люди залишаються у своєму сімейному будинку в 30 років і старше, згідно зі статистикою ЄС.

Професор та завідувач кафедри соціології Школи соціальних наук при Університеті Криту Іоанніс Займакіс зазначає, що це «Дуже серйозна проблема, яка пов’язана з чотирма взаємопов’язаними факторами.

По-перше, це економічні труднощі, з якими стикаються молоді люди, виживання яких тепер багато в чому залежить від батьків. Тобто молоді люди з невеликим чи нульовим прибутком все ще мають економічну залежність від свого сімейного оточення.

Другим чинником є ​​їхня нездатність відповідати вимогам ринку праці, пов’язаного з багатьма чинниками, наприклад, такими, як політика жорсткої економії, з більш широкими економічними умовами, що існують нині, навіть із видом роботи, який може не відповідати реальним потребам молодих людей.

Третій фактор полягає в тому, що багато працюючих молодих людей зайняті на півставки (гнучкий графік) з низькою заробітною платою, а тому проживають в умовах постійної бідності. Для них сімейне оточення – це притулок.

Нарешті, четвертий чинник – соціальний. Він тісно пов’язаний із кліматом, культурним контекстом епохи, коли молоді люди, зазнавши розчарування в очікуваннях, відчувають загальну незахищеність, що призводить до захисної реакції (повернутись назад “під крильце до мами”).

Ті, хто не готовий ризикувати і відчуває, що йому не під силу впоратися з проблемами, що навалилися, вирішує, що “сімейне оточення створить йому (“дитині”) тимчасовий притулок. Це тривожний фактор, оскільки інші більш виправдані, і ми повинні потурбуватися про цьому».

PS Мабуть ось так, аж до пенсії (віків діток), батьки-греки і будуть тягнути на своїх хистких плечах “здорових бугаїв”, які не соромляться витрачати “на себе, коханого” все зароблене. А рекламні компанії та виробники подсуетятся і підсунуть їм під ніс “ідеї”, куди можна спустити чергову зарплату: на черговий дорогий “дрібничка”, інтерес до якого зникне якщо не наступного дня, то вже точно через тиждень. Та й нагодувати всілякою “новомодною” поганню не проминуть.

Source link