Фатальний день для Греції

Коли Греція перейшла на євро 1 січня 2002 року, вона мала такі економічні показники: 31 грудня 2001 року, рівно о 12 годині ночі, її борг становив 151,8 млрд євро, або 103,7% ВВП, за ВВП 146,4 млрд євро .

Зі 151,8 млрд євро, які становили загальний борг країни, лише 37,9 млрд євро були в іноземній валюті, а у відсотковому відношенні до ВВП вони становили 25,88%.

Решта боргу була в драхмах, які країна випускала за своїм власним законом, і тому цей борг був одночасно і національним заощадженням, і безризиковим, тому що країна, яка випускає власну валюту, ніколи не збанкрутує.

Таким чином, по суті фактичний борг країни до півночі 31 грудня 2001 року становив лише 25,88% ВВП, або 37,9 млрд. євро. Очевидно, що цей борг був повністю стійким.

Бюджет також був дефіцитним, приватний борг досяг 95 мільярдів євро, що є безпрецедентним для Греції відколи вона стала державою, і зовнішній баланс також був дефіцитним.

Але о 12 годині ночі та 1 секунді настав 2002 рік, і Греція увійшла до Єврозони. У цей момент борг у 151,8 мільярда євро був повністю конвертований у борг в іноземній валюті, євро. Так само, як і всі інші дефіцити та запозичення приватного сектора, були конвертовані в іноземну валюту.

Ніколи в новітній історії Греції не було такої одностайності, такої єдності народу та керівництва для того, щоб Греція увійшла до Єврозони. Хто не пам’ятає посмішку пана Сімітіса, який демонструє євро, які він щойно зняв у банкоматі, що плаче від радості управляючого Банку Греції пана Пападемоса і банкірів, що вітають один одного, трохи віддалік. Вони були єдиними, хто розумів, що сталося. Вони стали господарями Європи. Вони стали партнерами країн єврозони. Тепер вони претендуватимуть на велику частку ВВП кожної країни, оскільки відтепер вони випускатимуть гроші. Справжні господарі єврозони.

Політики та народ, що раділи великому успіху Греції, яка перейшла на євро, забули, що щойно конвертували борг у власній валюті в іноземну валюту – євро. Ніхто не думав, що тепер нас чекають виплати відсотків і боргів у безпрецедентних розмірах з моменту заснування грецької держави, які відтепер доведеться погашати у євро. Де і як вони знайдуть євро в майбутньому, щоб надати руху грецькій економіці та країні для виконання своїх боргових зобов’язань, оскільки з цього моменту борг почав зростати. Тож це було лише питання часу, коли країна збанкрутує вп’яте у своїй історії і завжди з іноземною валютою ((1828, 1843, 1893, 1993, 1932 із золотом, 2010 з євро).

Але нам сказали, що в системі європейських криз не існує (Moraine Cyrus being will be abhorred – Бог відвертається від того, кого він має намір знищити).

Що може зробити Греція? Зважаючи на ці факти, без монетарного суверенітету і всього того, що він має на увазі, розсудливий правитель мав скасувати вступ країни до єврозони або наступного дня, поки народ хоче євро як свою валюту, проводити іншу політику, сумісну з моделлю євро, а не експансіоністську політику до 2008 року. Країна добровільно увійшла до системи, описаної в Маастрихтському договорі, де немає порятунку, немає виходу, немає банкрутства.

Якої політики слід було б дотримуватися і якого успіху вона могла б досягти в умовах євро:

1. Агресивна експортна політика
   Проблеми: переговори про вступ країни до ЄС та Єврозону призвели до того, що країна має слабку промислову базу, обмежене сільськогосподарське виробництво, а отже, низьку продуктивність та продукцію, що не експортується на міжнародному рівні. У той же час послуги, що надаються, не були конкурентоспроможними на міжнародному рівні. Дійсно, серед грецької еліти була поширена думка, що країна стане країною високоякісних послуг, і що вона не потребуватиме промисловості та сільськогосподарського виробництва.
2. Введення заходів щодо скорочення імпорту.
   Проблеми: невідповідність заходів до норм ЄС.
3. Туризм.
   Проблеми: обмежений потенціал через сильну конкуренцію, проте, що споживається у туризмі, переважно імпортується. Туризм не пов’язані з обмеженим грецьким виробництвом.
4. Прямі іноземні інвестиції.
   Проблеми: обмежений потенціал; сильна міжнародна конкуренція.
5. Іноземні грошові перекази.
   Проблеми: трохи охочих
6. Приватизація державної власності.
   Проблеми: деякі види майна продавали без чітких процедур. Обмежений інтерес.
7. Іноземна допомога.
   Проблеми: малоймовірно.
8. Переговори щодо продовження терміну погашення кредитів країни.
   Проблеми: алоймовірно.
9. У цій безвихідній ситуації існувала й інша можливість. Продовження запозичення. Цій політиці і слідували…
   Проблеми: Їм навіть на думку не спадало, що ця політика може мати такий болісний кінець, який вона мала. Чому це не спало їм на думку? Тому що у моделі євро не може бути кризи.

Нам говорили, що вільний ринок праці, вільний ринок товарів та послуг, і вільний ринок грошей є саморегулюючим механізмом. Це також є визначенням ідеальної глобалізації, яка відображена у існуванні євро. Ідеальна глобалізація існує лише у єврозоні.

Країна залишилася в євро за рахунок запозичень, причому не лише державного, а й приватного сектору. Хто це зробив? Хто давав кредити країні, яка не могла проводити жодної політики? Хто видавав кредити громадянам та підприємствам, які не мають кредитоспроможності? Але ЄЦБ, банки та політики виконували свої зобов’язання, ліворуч, праворуч, у центрі та у всіх інших відтінках.

І так ми дійшли до 2010 року, коли прийшла Трійка, було запроваджено меморандуми, і ситуація стала ще гіршою…

Спірос Сталіас, економіст.

Адреса електронної пошти приховується від різних спамерських пошукових роботів. Для перегляду адреси у вашому браузері має бути включений Javascript.

Нью-Йорк 31/12/2022

Source link