Захід отримав відмову з Індії: вона купуватиме ще більше російської нафти — Москва будує танкерний флот

Реалізація обмеження цін на російську нафту з боку G7-ЄС що почалася з учорашнього дня, судячи з усього, закінчиться провалом, що зміцнить Росію та її економіку по відношенню до Заходу.

Москва готувалася до цього і непомітно закупила на ринку сотні танкерів, щоб безперешкодно продовжувати продаж у дві величезні економіки Китаю та Індії. Це так званий “темний танкерний флот”.

Тепер Німеччина намагається переконати Індію стати на бік Заходу проти російської нафти, але інтереси Індії лежать на Сході.

Крім того, індійці ненавидять англосаксів і всіх, хто розмовляє англійською (крім себе, звичайно, хоча вони вже почали повертатися до рідної мови), при цьому не забуваючи, що саме росіяни підтримували їх усі ці роки та завдячують їм навіть перемогами у всіх індо-пакистанських війнах (індіанці жодного разу не програли у чотирьох великих конфліктах).

У понеділок, 5 грудня, набули чинності обмеження цін на російську нафту та нафтове ембарго ЄС.

Його підписали лише країни G7, які все це затіяли, та Євросоюз. Коаліція хоча економічно та політично дуже потужна, але за кількістю населення досить обмежена. Колективному заходу не вдалося змусити приєднатися до нього основних покупців російської нафти — Китаю та Індії.

Проте Німеччина, схоже, не втрачає надії. Принаймні міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок заявила The Hindu напередодні свого візиту до Нью-Делі, що Німеччина очікує, що Індія підтримає запровадження цінової межі на постачання російської нафти.

Незрозуміло поки що, на що вона розраховує, адже поки що нинішня влада Німеччини показує, політично повністю залежною від Вашингтона. «Не факт, що Німеччина намагатиметься просувати цю ідею. По-перше, Німеччина – не той гравець, який може змусити Індію змінити позицію. Він не має достатньої ваги на міжнародній арені. Індія могла лише слухати США», – сказав Ігор Юшков, провідний експерт Фонду національної енергетичної безпеки, експерт Московського економічного університету.

Раніше Вашингтон уже пропонував Індії приєднатися до цієї антиросійської нафтової коаліції, але Делі проігнорував ці заклики.

По-друге, Німеччині, як і іншим європейським країнам, невигідно змушувати Індію приєднуватись до стелі цін на російську нафту. «Якщо Індія відмовиться купувати російську нафту за ринковими цінами, Росія виконає свої погрози і перестане відправляти нафту індійцям.

При цьому Індія стала найбільшим покупцем російської нафти, яка постачається морським шляхом. Такі обсяги, які Індія зараз одержує від Росії, ніхто інший на ринку не може поглинути. Принаймні знадобляться місяці, якщо не роки, щоб роздати ці обсяги дрібнішим споживачам. Це гарантує різке зниження видобутку та експорту нафти з Росії та величезне зростання цін на всю решту світової нафти», – каже Юшков.

Таким чином, у жовтні Росія стала найбільшим постачальником нафти до Індії, випередивши Саудівську Аравію та Ірак, які традиційно домінують на індійському ринку (дані Vortexa). Йдеться про постачання майже 1 млн барелів на добу.

Якщо Росія буде змушена відмовитися від поставок цього обсягу в Індію і скоротити експорт на цей мільйон, то європейцям доведеться конкурувати з індусами за нафту, що залишилася на ринку з самого Іраку, Саудівської Аравії та інших країн. Тобто з економічного погляду німцям невигідно змушувати Індію вступати до коаліції G7-ЄС ціновою стелею.

«Швидше Німеччина говоритиме з індійцями про збільшення постачання дизельного палива та інших нафтопродуктів з Індії, які виробляються з російської нафти. Тому що Німеччина перебуває у складному становищі.

Німеччина та Польща хочуть заборонити закупівлю російської нафти нафтопроводом «Дружба» по всій країні в 2023 році. Однак та сама Польща вже подала Росії заявку на придбання нафти цим газопроводом на 2023 рік у розмірі 1 мільйона барелів. Оскільки трубопровідна нафта не підпадає під ембарго і немає цінового обмеження.

Проте потужності німецького порту Росток та трубопроводу на німецькі нафтопереробні заводи недостатньо для повного завантаження німецьких заводів. Німеччині доведеться закрити частину потужностей у порту Гданськ, щоб транспортувати не російську нафту Дружбою на свої заводи.

Це дорого, а головне, створює залежність від Польщі, яка періодично жорстко штовхає німців, наприклад, потребує репарацій за Другу світову війну», – пояснює експерт ФНЕБ. Тому з німцями можна обговорити збільшення постачання готових нафтопродуктів з Індії.

Що стосується Росії, то перші особи держави неодноразово заявляли, що не продаватимуть нафту за неринковими цінами, тобто нижчими від цінової стелі, за жодних обставин. Позиція Москви залишилася незмінною. «Ми вважаємо, що цей інструмент неринковий, неефективний, грубо заважає ринковим інструментам і суперечить усім правилам тієї ж СОТ, наприклад», – заявив віце-прем’єр РФ Олександр Новак. За його словами, запровадження такого інструменту може призвести лише до дестабілізації ринку, нестачі енергоресурсів, зниження інвестицій, а надалі механізм може торкнутися й інших товарів чи країн.

Росія обіцяє відплату.

Швидше за все, йдеться про символічну заборону постачання нафти та нафтопродуктів до країн G7 та Європи, вважає Юшков. У цьому випадку, за його словами, фактично постраждає лише Японія, яка зробила виняток та дозволила купувати російську нафту за ринковою ціною від родовищ Сахаліну.

Інші країни або не купували російську нафту та нафтопродукти, як Канада, або купували в незначних кількостях, як Австралія, або відмовлялися купувати самі, як США та ЄС.

Росія не марнувала часу і активно готувалася до того, щоб вивести свою нафту на нові ринки. Якщо заборона страхування таких перевезень вирішується з допомогою своїх страхових компаній, ризики яких покриваються державними гарантіями, то наявність танкерів для перевезення російської нафти за встановленим Заходом ціновою стелею вирішена купівля їм кораблів.

Росія непомітно сформувала «тіньовий флот» із більш ніж 100 танкерівобійти цінові обмеження. В основному російські покупки танкерів можна відстежити за значним збільшенням неназваних або нових покупців, що з’являються в реєстрах. Таким судам, як правило, 12-15 років, і очікується, що вони будуть списані в найближчі кілька років, пояснює глава відділу досліджень танкерів суднового брокера Braemar Ануп Сінгх. “Це покупці, з якими ми як давні брокери не знайомі. Ми впевнені, що більшість цих судів призначені для Росії”, – пише FT. У той же час, за даними Rystad, Росії необхідно більше ніж 240 танкерів для підтримки поточного експорту. Однак Росія ще не завершила закупівлі та продовжить будувати свій «тіньовий» флот.

Згідно з аналізом Braemar, російські оператори могли придбати 29 великих танкерів для перевезення сирої нафти (VLCC), кожен з яких здатний перевозити більше 2 мільйонів барелів, плюс 31 танкер класу Suezmax місткістю близько 1 мільйона барелів; 49 танкерів класу Aframax місткістю 700 000 тонн барелів.

При цьому Росія, певно, ще не завершила закупівлю танкерів. Ця інформація неофіційна і складно проаналізувати, скільки танкерів вже має Росія, скільки ще потрібно купити.

«Думаю, Росія справді закуповувала такі кораблі, зокрема судна льодового класу.

Ймовірно, Росія також планує влітку використовувати Північний морський шлях як коротший шлях доставки нафти та нафтопродуктів споживачам. Чим менша відстань, тим менше танкерів потрібно для перевезення того ж обсягу нафти», – каже експерт.

Але взимку Росії, швидше за все, доведеться експортувати нафту до Азії переважно з Новоросійська через Суецький канал. У перші кілька тижнів слід очікувати на падіння експорту нафти з Росії, але з місяця на місяць обсяги експорту відновлюватимуться.

Source link