Ілон Маск вивалив у Твіттер цілу стос внутрішніх документів платформи, які доводять безпрецедентне втручання керівництва Демократичної партії США у роботу соціальної мережі, причому почалося все це ще тоді, коли президентом був республіканець Дональд Трамп.
Це разюче, але сенсації не сталося. Втім, на це варто було чекати. Про те, що відбувається, і так всі знали, а конкретні докази ні в кого не викликали жодного шоку. Більше того — на Ілона Маска почали активно нападати прихильники демпартії США, виставляючи його справжнісіньким злочинцем, який вартий тюремного ув’язнення.
Історія була про те, як соціальна мережа Твіттер робила все, щоб виморяти з інформаційного поля інцидент із ноутбуком сина Джо Байдена Хантера. Нагадаю, що ноутбук був відданий у ремонт, а потім там забутий і якимось чином потрапив до рук журналістів, які просто очманіли від його вмісту. Там був повний набір — від матеріалів, що доводять корупцію Хантера Байдена, до майже педофільського порно за участю сина нинішнього президента США. Ну і по дрібниці — вживання наркотиків, повії та інше.
Інформацію про цей ноутбук першим опублікувало видання New York Post. І ось тоді це стало справжньою бомбою. Звичайно, відразу ж увімкнулися захисні механізми американських демократів, включаючи всю найбільшу та авторитетну пресу, але складно було знайти якесь пояснення абсолютно огидним фотографіям, якими був переповнений ноутбук Хантера Байдена. Тому вчинили так само, як і у випадку з поштою Хілларі Клінтон, змістивши акцент зі змісту на те, як він потрапив до рук журналістів. Мовляв, саме це і є справжній злочин, який треба розслідувати. А що там у ноутбуці — питання взагалі друге і не дуже значуще. Традиційно звинуватили росіян, ну а як же інакше? Тільки всі пояснення виглядали не надто переконливо, а скандал розростався і загрожував демпартії США дуже сильними репутаційними та політичними втратами.
Тоді вирішили зробити просто — звернулися до адміністрації соцмережі Твіттер і просто попросили допомогти зам’яти історію. І не просто попросили, а дали конкретні вказівки, що і як треба робити. Навіть надсилали твіти, які необхідно видаляти, а посилання на статтю в New York Post просто не приймалося Твіттером з технічних обмежень. Її неможливо було викласти не лише у стрічці, а й навіть надіслати в особистому повідомленні.
Масштаб операції був безпрецедентним. У ній брало участь майже все вище керівництво соціальної мережі. Всі ресурси компанії були кинуті на те, щоб зам’яти історію з ноутбуком Хантер Байден. Були й незгодні, але їх просто звільняли, а їхні акаунти у соціальній мережі блокували.
По суті був включений один із найпотужніших у сучасному світі апаратів цензури, нещадної та всепроникної. Для цензури Твіттер має дуже багато інструментів, починаючи від прямого блокування неугодних профілів, до «тіньових банів», коли людина начебто й не заблокована в соціальній мережі, але її повідомлень ніхто не бачить, а часом і пошук не видає її облікового запису. Таких прикладів повно. І це дуже ефективний механізм, який застосовували адміністрація соцмережі протягом останніх років.
Якщо врахувати, що й усі мейнстримові ЗМІ працювали в цій історії на демократів, то все, що сталося, можна вважати одним із найбільших актів цензури в сучасному світі. І це ми ще нічого не знаємо про Фейсбук, який контролюється демократами набагато щільніше, ніж Твіттер.
Отак усі жарти «демократія — для демократів» стали найчистішою правдою. Історія абсолютно оруелівська, гідна окремого роману в жанрі політичного трилера. І він був би успішним, якби все це не було секретом Полішинеля.
Адже всі всі чудово знають, а купа нових доказів не здатна розпалити полум’я пожежі. Усі вже звикли і сприймають таку цензуру як щось нормальне. Це Річард Ніксон мало не потрапив під імпічмент, коли з’ясувалося, що він прослуховував своїх політичних конкурентів, а те, що зробили із замовчуванням історії про ноутбук Хантера Байдена, хоч і куди масштабніші, але… часи вже інші.
Американська демократія спокійно сприймає цензуру та тиск на пресу. А оскільки в Греції при владі ті ж самі демократи, не дивно, що прем’єр-міністр, звинувачений у тому, що за його наказом спецслужби зламали телефони та прослуховували опозицію, журналістів і навіть власних міністрів, у т.ч. керівництво збройних сил спокійно залишається на своїй посаді. Яблуко від яблуні, як то кажуть, падає недалеко.
More Stories
4 сценарії розвитку війни в Україні
Грецька "Залізна баня" та F-35, як мисливець за ракетами
Як Німеччина почала купувати «брудну енергію», відмовившись від АЕС