Про продовження зернової угоди

Сьогодні стало відомо про продовження з 19 листопада т.зв. “Зернової угоди”. Черговий термін дії правочину розрахований на 120 днів.

За словами президента Туреччини Реджепа Ердогана, у рамках продуктової угоди вивезено понад 11 млн. тонн зерна. Причому, згідно з даними турецького Мінсільгоспу, 60% продукції вирушило до країн ЄС27% – в Азію і 13% – в Африку.

Вигоди сторін

Цього року сільськогосподарський сектор Росії зіткнувся з проблемою: обсяги врожаю перевищили торішні показники, проте через введені в Європі санкції виробники втратили значну частину ринку збуту. Замість переробки зерна, розвитку власної борошномельної промисловості та налагодження поставок до Африки, російська сторона по суті позбавляється надлишків урожаю, «скидаючи» їх до Туреччини за низькими цінами. Крім того, ходять чутки, що Россільгоспбанк можуть підключити до системи SWIFT у рамках угоди. Це може допомогти російському зерну та добривам вийти на світовий ринок у рамках угоди.

Схожа з Росією ситуація спостерігається і в Україні, з її сировинною економікою та залежністю від продажу зерна. Доходи бюджету вкрай залежить від експорту сільськогосподарської продукції. На українському та російському зерні добре запрацювала турецька борошномельна промисловість — найбільша у світі. Купівля крупи із значною знижкою, її переробка та подальше виготовлення борошняних виробів (макарони, борошно) забезпечують бюджет країни стабільним доходом. Крім того туркам вдається заробити на виготовленні супутньої продукції (наприклад, упаковки), логістики та ін.

Країни Євросоюзу, як і очікувалося, стали найбільшими покупцями у рамках угоди. Так, у ЄС хліба надзвичайно високої якості в достатку, а от дешевих хлібобулочних виробів, для яких якраз потрібне турецьке борошно, немає. Завдяки організації постачання фуражного зерна вдалося підтримати галузь тваринництва. А купівля дешевого турецького борошна дозволить дещо стабілізувати ціни на хліб на європейському ринку.

Позиція США

Штати входять до найбільших світових виробників зернових, проте владі не вдалося налагодити великі поставки продукції до Європи. Так само як і взяти на себе продаж українського зерна в ЄС — ця роль дісталася Туреччині, на території якої знаходяться важливі протоки та розвинена борошномельна промисловість.

У планах є створення американського логістичного хаба в Румунії, хоча інфраструктура країни і не розрахована на обробку великих обсягів зерна. Це вимагатиме великих інвестицій, витрачатися на які у Вашингтоні не збираються. Угорський промисловий комплекс, навпаки, має великі можливості, але працювати з урядом Віктора Орбана американська влада не готова.

Турецька Республіка, таким чином, стала бенефіціаром зернової угоди через відсутність виодних для США умов у Східній Європі та Чорноморському регіоні. Угоду, на наш погляд, продовжили якраз на період перед початком посівної — за цей час можна буде оцінити обсяги врожаю 2023 року в Україні, після чого сторонам доведеться домовлятися про нові умови. Але, як і раніше, стамбульська угода буде не інструментом для розв’язання продовольчої кризи, а способом заробітку в окремих країнах.

Source link