Де знаходиться сміттєзвалище Європи

Більшість сміття Європа переробляє сама, але досить значну експортує – так дешевше. Її новим сміттєзвалищем стає Туреччина.

Лише за минулий рік Туреччина імпортувала 770 000 тонн пластику з Європи та Північної Америки. Потім він опиняється на заводах із переробки чи… на узбіччях доріг. Видання EL PAÍS пише:

«У 2021 році Туреччина імпортувала 770 тисяч тонн пластику. Ми називаємо це сміттям, але інша сторона бачить у цій сировині».

Президент Асоціації лікарів турецької провінції Адана Селахаттін Ментес пояснює, що з погляду імпорту сміття Туреччина – справжня держава. Близько 4% економічної вартості всього імпорту посідає відходи – переважно брухт із Європи, Північної Америки, Венесуели. Крім того, Туреччина бере картон, папір, кораблі на злам і пластик, при цьому частка останнього зростає.

Багаті країни не надто прагнуть інвестувати в переробку відходів, вважаючи, що дешевше відправити їх до інших країн, стверджує Human Rights Watch. Але проблема в тому, що насправді далеко не все сміття справді переробляється. Небагато статистики. У 2018 році Китай через екологічні проблеми заборонив імпорт пластикових відходів. Нішу, що звільнилася, зайняли інші держави – В’єтнам, Таїланд і Туреччина, при цьому остання вважається в Європі основним напрямом. Більша частина відходів становить брухт – 13 мільйонів тонн. Потім йдуть папір (433 000 тонн) та пластик (близько 400 000 тонн): це у 300 разів більше, ніж у 2004 році. І ці дані більше не включають Великобританію, яка також виробляє величезну кількість сміття.

Наприкінці минулого року журналісти Bloomberg провели експеримент. Вони помістили спеціальні чіпи стеження у три пластикові пакети зі сміттям, викинутих у баки мережі супермаркетів Tesco у британській столиці. З одного чіпа сигнал пропав і не відстежувався, а два інші дійшли до польського заводу, де сортуються та перепродаються відходи. Там пропав слід і другого чіпа – швидше за все, пакет став паливом для найближчого цементного заводу. А ось третій з’явився за два місяці: у Туреччині, в провінції Адана, поряд зі складом.

Більшість пластикових відходів надходить до Туреччини через середземноморський порт Мерсін. Далі їх вивозять у промислові зони Адани, де зосереджено кожну десяту переробну ліцензовану компанію. Переробники – невеликі підприємства з малою механізацією. Пластик там відбирається, подрібнюється, плавиться при температурі до 275 ° C, а після охолодження гранулюється для продажу як перероблений пластик.

Але в тому випадку, якщо матеріал містить домішки або вже був перероблений раніше, його набагато складніше обробляти. Інженер Бюлент Сік, засуджений за публікацію доповіді про високий рівень токсичності ґрунту та води в промисловій зоні Туреччини, пояснює, що використовувати можна лише 9% пластикових відходів – решта йде на викид.

Опублікований у 2021 році звіт Грінпіс викликав обурення турків. Аналіз ґрунту в різних районах провінції Адана показав наявність канцерогенних та небезпечних для здоров’я речовин. Вміст діоксинів, поліхлорбіфенілів та важких металів у тисячу разів перевищував гранично допустимий. Жителі провінції постійно знаходять на узбіччях доріг та в полях сміття з іноземними етикетками – англійською, німецькою, іспанською мовами.

В даний час імпорт пластику до Туреччини б’є всі рекорди. Весною минулого року уряд повністю заборонив імпорт поліетилену, але… змушений був зробити крок назад і лише запровадити деякі обмеження замість повного вето. Причиною став тиск на владу з боку компаній.

Представники Human Rights Watch поговорили з робітниками турецьких заводів із переробки сміття. Висновки плачевні: на підприємствах відсутні захисні костюми, робітники працюють без страховки та контрактів, зарплата менша за мінімальну. Пожежі, що періодично виникають на заводах, змушують страждати мешканців будинків і шкіл, що знаходяться поблизу, порушують екологію. Місцеві жителі кажуть: «Європа має сама дбати про своє сміття. Не повинно бути так, що, підмітаючи своє подвір’я, вона скидає своє сміття до нас», цитує BB.LV.

Source link