Воднева стратегія Греції

Греція ставить амбітні цілі з виробництва зеленого водню – палива, яке завершить рівняння переходу до енергетики, замінивши викопне паливо в секторах, які важко електрифікувати, таких як важка промисловість та транспорт.

Ця програма здійснюється за допомогою національної політики, заснованої на такій же амбітній меті, поставленій Європейським союзом у рамках його стратегії кліматичної нейтральності (Fit for 55) та відмови від російського палива (REPowerEU).

У цих умовах Греція розробляє власну стратегію включення водню у свій енергетичний баланс і претендує на роль зеленого водневого вузла завдяки трубопроводам природного газу, що проходять через її територію, а також тим, які планується провести в майбутньому*. Газопровід EastMed може стати «магістраллю постачання водню в ЄС у довгостроковій перспективі», згідно зі статтею, нещодавно висловленою в німецькій газеті Handelsblatt генеральним секретарем Греції з енергетики Олександрою Сдуку.

Дорожню карту з включення водню в енергетичний баланс країни було завершено комітетом з 20 членів Міністерства внутрішніх справ і, як очікується, буде представлено наступного понеділка на спеціальному заході, спільно організованому Європейською водневою асоціацією та регіональною владою Криту, Західної Македонії та Фессалії. також комісією із розробки національної водневої стратегії.

У 2040 р., відповідно до стратегії, Греція зможе виробляти близько 3 метричних тонн нафтового еквівалента (Мтне) зеленого водню та експортувати 1 млн тне, а в 2050 р. вона зможе виробляти 7,4 млн тне та експортувати 2,3 млн тне, що відповідає експорту вартістю 1,6 млрд. євро на рік.

Загальний оборот ланцюжка постачання водню в Греції складе близько 10 мільярдів євро на рік у 2050 році. На той час для живлення електролізних установок потрібно близько 60 гігават відновлюваних джерел енергії (30 ГВт до 2040 року). Національна стратегія передбачає прискорені процедури ліцензування проектів щодо відновлюваних джерел енергії для виробництва водню, ліцензування та підключення до мережі, а також державних субсидій до 2030 року через незрілість технології, що робить інвестиційні витрати дуже високими.

* Труби, розраховані на газ або нафту, не годяться для перекачування зрідженого водню і вимагають спеціальної, дуже дорогої обробки або використання послідовною перекачування, обсягами газ – водень – газ.

Source link