Унікальна у світі мармурова гребля, що врятувала Афіни, та прекрасний одноденний маршрут

Марафонська гребля – ідеальний напрямок для одноденної подорожі, що має не лише мальовничий краєвид, а й велику історію.

Декілька слів про історію греблі: тисячі років тому, згідно міфології, богиня Афіна та Посейдон помірялися силами за те, хто стане захисником міста. Городяни вибрали богиню Афіну, назвавши місто на її честь, а Посейдон прирік місто на нестачу води. З того часу нестача води в Афінах була зафіксована аж до будівництва Марафонської греблі (Φράγμα του Μαραθώνα).

Споруда має висоту 54 метри та довжину 285 метрів. Блоки складаються із спеціального бетону (плит), які виготовлені з мармурової крихти, цементу та вулканічного попелу. В результаті будівництва греблі було створено штучне озеро Марафонас (Λίμνη του Μαραθώνα) у місці злиття струмків Харадрос та Варнавас, площею 44 000 000 кубометрів води.

У цей період населення Афін зростало, оскільки біженці, які прибули до країни після катастрофи в Малій Азії, знайшли притулок у столиці Греції. Потреби у водопостачанні міста збільшилися, і 1925 року грецьке держава підписала контракт з американською будівельною компанією OULEN та Афінським банком на фінансування проектів водопостачання.

Потім було створено компанію Hellenic Water Company, яка відповідала за нагляд за роботами. Найбільшою з них була гребля Марафонас. Це колосальний проект, на будівництво якого пішло три роки, і на ньому було зайнято близько 2000 осіб, яких безкоштовно годували та розміщували.

Гребля була повністю фанерована пентелійським мармуром, який був удосталь у цьому районі і пов’язував цей великомасштабний проект із давньогрецькою культурою. З мармуру також споруджено водонапірну вежу і, звичайно ж, найближчий храм. Облицювання греблі пентелійським мармуром, як і Парфенон, є світовою ексклюзивною пам’яткою.

Для обробки мармуру було найнято тисячі жінок, які працювали день і ніч. Проект було завершено будівництвом 13,4-кілометрового тунелю Богіатіо (Μπογιατίου), яким вода з марафонського озера надходила до Афін. Близько 450 осіб мали працювати над відкриттям водопровідного тунелю. Роботи закінчилися в 1931 році, і Аттіка, нарешті, «вгамувала спрагу» після століть нестачі води.

Source link