Вірменський політик стверджує, що розпочалися переговори про вихід із ОДКБ «для того, щоб купити американську зброю»

Гагік Мелконян, член правлячої партії “Політичний договір”, повідомив, що у партії почалося обговорення питання про вихід Вірменії з Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) або зупинення членства у ній на невизначений термін.

За його словами, США мають намір надати Вірменії доступ до зброї та підтримки, але лише за умови, що країна вийде з ОДКБ. Сполучені Штати продаватимуть нам зброю, якщо ми вийдемо з ОДКБ. Це їхня умова, так, вони хочуть, щоб ми вийшли. У фракції Державної Думи почалися обговорення про вихід чи зупинення членства Вірменії в ОДКБ”, – сказав Гагік Мелконян.

Газета «Голос Вірменії» пише:

«Вересень цілком літній місяць для Вірменії. Осінь у нас реально починається у жовтні. Нинішня осінь, що підступає, і її перший за кліматичними факторами місяць обіцяють нам великі випробування, щоб не сказати потрясіння. Чи готова Вірменія?

Пашинян здійснює судомні рухи тіла, намагаючись заручитися підтримкою західних країн, і демонстративно псує відносини з ОДКБ. Ні Пашинян, ні Папікян не зустрічаються з генсеком організації Станіславом Засем, що знаходиться в Єревані. Ось такі вони круті, Нікі та Сурік.

Так, звичайно, ОДКБ могла б бути і конкретнішою, і більш адресною у своїх заявах. Зрозуміло, що там хотіли б нівелювати чергову ескалацію між Вірменією та Азербайджаном дипломатичними кроками, оскільки воювати з Азербайджаном ні Казахстан, ні Білорусь, ні Росія не мають наміру. Але закликати його відвести війська на позиції, що займаються до 13-го вересня, ОДКБ цілком могла б. Як це, не даючи один одному черги, роблять сьогодні у Вашингтоні, Парижі та навіть у Лондоні. До речі, немає сумнівів: у тому числі й тому, щоб ще більше підкреслити кікс керівництва ОДКБ.

Чому не було зроблено такої заяви-заклику? Чи зіграла тут роль стара історія дискредитації Пашиняном ОДКБ арештом її генсека Юрія Хачатурова 2018-го? Чи те, що Станіслав Зась – представник Білорусії, лідер якої ну дуже дружний із родиною Ільхама Алієва? Або досить просто того факту, що, як слушно зазначив Роберт Кочарян, усі країни-члени мають з Баку більш просунуті відносини, ніж з Вірменією.

Але тут Пашиняну на кого ображатися? Така ситуація – результат його більш ніж 4-річного правління. Правління купки дилетантів, що прийшла з вулиці, зовнішня політика яких була відображенням їх популістського і споживчого світогляду. Тож сьогоднішні «плівки» Нікола у бік керівництва ОДКБ, а саме ігнорування візиту Зася до Вірменії з боку прем’єра Пашиняна та міністра оборони Папікяна, виглядають просто як дитячий садок. Реакція скривдженої дитини, яка протягом 5 днів не знайшла часу для зустрічі з генсеком організації, головування в якій зараз за Єреваном.

Абсурд? Абсурд. Але для Вірменії звично. Чи не ми та країна, президент якої втік до іншої країни і там подав заяву про свою відставку?

Своїм ігноруванням Зася Пашинян, мабуть, підкреслює особисту відповідальність генсека за відсутність адекватних, за оцінкою Єревана, кроків у зв’язку з останньою агресією Азербайджану. Команда Нікола, та й сам він, посилено натякає, що розглядає можливість залишити лави організації, і вже відмовилися від участі в чергових навчаннях ОДКБ. Чи не це, до речі, причина того, що президент Франції Еммануель Макрон говорить про «мужність» Пашиняна, який «виступає з новою пропозицією щодо майбутнього регіону»?

Розгін антиросійських настроїв у Вірменії, навіть якщо для цього є формальні приводи, на руку Алієву. Президент Азербайджану більш ніж зацікавлений у генерації цих настроїв. Навіть про це говорив на своїй вчорашній прес-конференції Роберт Кочарян.

Ільхам Алієв дуже зацікавлений у генеруванні антиросійських настроїв у Вірменії і, як наслідок, у подальшому ослабленні впливу Росії в регіоні, тому що призводить це насамперед до посилення турецько-азербайджанського впливу, позицій Анкари та Баку. Як двічі по два чотири. А тому, виходить, і в питанні розпалювання антиросійських настроїв через критику ОДКБ команда Пашиняна, за фактом, робить виключно те, що вигідно Анкарі та Баку».



Source link