Туреччину не візьмуть до ШОС, оскільки вона є членом НАТО

Джерело в МЗС Росії повідомило російське інформаційне агентство РІА Новини, що “Туреччина не повинна бути членом НАТО, щоб вступити до Шанхайської організації співпраці”.

Шанхайська організація перетворюється на військовий альянс і стане суперником НАТО. Тому участь Туреччини, як члена НАТО, у її лавах неможлива, кажуть у МЗС РФ.

Таким чином, Росія тепер включає ОДКБ у ширшу схему ШОС, де, схоже, вже є підписані секретні оборонні протоколи, і одночасно порушує питання про накладання вето на членство Туреччини через її участь у НАТО.

“Заради членства в Шанхайській організації співробітництва (ШОС) Туреччина зобов’язана буде відмовитися від участі у таких військових блоках, як Північноатлантичний альянс (НАТО)”, – заявив спецпредставник президента РФ у справах ШОС, посол з особливих доручень МЗС Росії Бахтієр Хакімов. РІА Новини. Він також запевнив, що ШОС розгляне турецьку заявку, як тільки вона надійде, проте поки що подібної ініціативи з боку Анкари не було.

Раніше президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган заявив, що Анкара не має наміру звітувати перед Європейським союзом за участь у саміті ШОС. «Європейський союз стримуватиме нас 52 роки, не дозволить нам наблизитися до нього, а потім запитає: “Чому він зустрівся з цією країною, чому зустрівся з іншою?” Я вестиму переговори», — підкреслив турецький лідер.

Крім того, Ердоган оголосив метою Туреччини приєднання до ШОС. Він заявив про покращення відносин з країнами «шанхайської п’ятірки» при вступі в організацію та формування «зовсім іншого положення» Туреччини. За його словами, країна має на меті увійти до складу організації 2023-го — на саміті, який має провести Індія.

У Німеччині заявили, що вони проти участі Туреччини в ШОС DW.

Намір Туреччини стати повноправним членом Шанхайської організації співробітництва, про який президент країни Реджеп Тайіп Ердоган оголосив 17 вересня за підсумками саміту ШОС у Самарканді, не має залишитися без наслідків, вважає спікер із зовнішньополітичних питань партії “Союз 90” https://rua.gr/ “зелені” у бундестазі Юрген Тріттін (Jürgen Trittin). “Оскільки виключити з НАТО жодну країну неможливо, слід задуматися про примусові заходи економічного характеру”, – заявив німецький політик в інтерв’ю газеті WELT, опублікованому у номері за понеділок 19 вересня. “НАТО і Євросоюзу потрібно поставити питання, скільки ще вони збираються дозволяти Ердогану поводитися за ніс”, – підкреслив він.

За що Юрген Тріттін критикує Туреччину

При цьому плани Анкари про поглиблену співпрацю з Росією та Китаєм у рамках ШОС – лише один із пунктів, які Тріттін вважає неприйнятними. Не менш обурливою, на його думку, є та обставина, що “Туреччина перешкоджає здійсненню контролю НАТО за дотриманням ембарго на постачання зброї до Лівії”, а також “бурить (нафтові свердловини). – Ред.) в економічній зоні Греції.

“Член НАТО Туреччина робить більше для того, щоб Росія могла обходити європейські санкції, ніж Китай. Ердоган гальмує процес вступу Фінляндії та Швеції до НАТО. І ось тепер вона збирається разом із Іраном вступити до ШОС (Іран підписав меморандум про вступ до ШОС 15 вересня) 2022 року. – Ред.)”, – продовжує “зелений” політик. На його думку, відповіддю на все це має стати “міцна політика щодо Туреччини”.

Прагнення Туреччини в ШОС, як “відхід від Заходу та його цінностей”

Спікер із зовнішньополітичних питань Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), що входить разом із “зеленими” та ВДП до правлячої коаліції у ФРН, Нільс Шмід (Niels Schmid) також критикує намір Ердогана зробити Туреччину членом ШОС: “З зовнішньополітичної точки зору це стало б подальшим символічним кроком геть від Заходу та його цінностей – тяжка політична помилка для майбутнього Туреччини”.

На даний момент Туреччина має статус “партнера з діалогу” із ШОС.

Шанхайська організація співробітництва (ШОС) — євразійська політична, економічна та силова організація, про створення якої було оголошено 15 червня 2001 року у Шанхаї лідерами Китаю, Казахстану, Киргизстану, Росії, Таджикистану та Узбекистану. Статут Шанхайської організації співробітництва був підписаний у червні 2002 року і набув чинності 19 вересня 2003 року.

Ці країни, крім Узбекистану, входили до групи «Шанхайська п’ятірка», заснованої 26 квітня 1996 року в Шанхаї. Індія та Пакистан приєдналися до OSC як повноправні члени 9 червня 2017 року на саміті в Астані (Казахстан). Поряд з Індією та Китаєм Росія створює найбільшу геополітичну освіту на планеті.

Нагадаємо, що Організація Договору про колективну безпеку (ОДКБ) – міжурядовий військовий союз, підписаний 15 травня 1992 року. Після розпаду Союзу РСР пострадянські незалежні держави Вірменія, Казахстан, Киргизія, Росія, Таджикистан та Узбекистан підписали 15 травня 1992 року у Ташкенті договір про колективну безпеку (ДКБ). Азербайджан підписав договір 24 ​​вересня 1993 року, Грузія – 9 вересня 1993 року, Білорусь – 31 грудня 1993 року.

Договір набув чинності 20 квітня 1994 року. Він розрахований на 5 років і допускав продовження. 2 квітня 1999 року президенти Вірменії, Білорусії, Казахстану, Киргизії, Росії та Таджикистану підписали протокол про продовження терміну дії договору на наступний п’ятирічний період, однак Азербайджан, Грузія та Узбекистан відмовилися від продовження договору. У цьому року Узбекистан приєднався до ГУАМ.

На московській сесії ДКБ 14 травня 2002 року було ухвалено рішення про перетворення ДКБ на повноцінну міжнародну організацію — Організацію Договору про колективну безпеку (ОДКБ). 7 жовтня 2002 року в Кишиневі підписано статут та угоду про правовий статус ОДКБ, які ратифіковані всіма державами-членами ОДКБ та набули чинності 18 вересня 2003 року.

2 грудня 2004 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію про надання ОДКБ статусу спостерігача у Генеральній Асамблеї ООН. 3 квітня 2009 року представник секретаріату ОДКБ заявив, що Іран у перспективі може набути статусу країни-спостерігача в ОДКБ.

З 2005 року Росія почала безоплатно готувати кадри для країн ОДКБ у військових навчальних закладах. У 2010 році в РФ навчалися близько 2,5 тис. військовослужбовців із Казахстану, Білорусії, Вірменії, Таджикистану, Киргизії та Узбекистану.



Source link