Порт Олександруполіс перебуває у процесі перетворення на «другу Суду»

З початку російської війни в Україні тисячі американських військовослужбовців, танків, гелікоптерів та іншої техніки було перекинуто на східний фланг НАТО через порт Олександруполіс.

Він знаходиться на шляху до перетворення на “другу Суду”, яка набуває стратегічного характеру в розрахунках та оцінках американських збройних сил.

За останні майже сім місяців з початку російського вторгнення в Україну постачання військовослужбовців та військової техніки через Олександруполі виявилися надійною альтернативою закритій протоці Босфор, про що свідчать тисячі солдатів, танків, гелікоптери та інше обладнання США та її сателітів, які були швидко та ефективно перекинуті на східне. крило НАТО – з Болгарії та Румунії до Польщі – через раніше невідомий для переважної більшості союзників пункт.

У контексті підвищення потенціалу Олександруполіса американці вже запропонували Афінам різними каналами, але в основному через високопоставлених військових чиновників, подальше поглиблення порту та розширення, можливо, навіть створення нового пірсу.

Ціль – як пише сьогодні грецька газета “Катімеріні” – на початковому етапі полягає в тому, щоб дозволити есмінцям розміром і можливостями класу Arleigh Burke ВМС США причалювати і обслуговуватися з порту. Вони є флагманами військово-морської ударної потужності США, оскільки несуть керовані ракети і мають високорозвинені можливості ведення радіоелектронної боротьби (і отже, постановки перешкод).

Есмінці такого розміру, звичайно, вже обслуговуються в Суді, але розмови про розширення та поглиблення порту Олександруполі, з іншого боку Егейського моря, виходять за рамки суто оперативного характеру, тобто. створення інфраструктури в регіоні, розташованому дуже близько до Чорного моря та східного крила НАТО, передбачає американське бажання створити балканську інфраструктурну мережу, починаючи з Егейського моря і доходячи до Румунії, а звідти – до Угорщини та Польщі. У цьому контексті, звичайно ж, обговорюються можливості надійного сполучення Олександруполі з Балканським материком залізницею та зміцнення існуючої інфраструктури, наприклад, військових паливопроводів. Порт Кавала, який уже було передано під військову базу США, безперечно, стане частиною цієї системи.

Джерела, знайомі з ходом дискусій, що мали місце в попередній період часу, підкреслили, що якщо порт Олександруполі набуде здатності приймати американські есмінці, то в довгостроковій перспективі не слід виключати можливість тимчасового прийому ще більших бойових одиниць, на додаток, звичайно, до величезних транспортних суден , які вже завантажуються та розвантажуються. У цьому напрямі також багато залежатиме від швидкості розвитку приватизаційних процедур для порту Олександруполіса.

Участь США не обмежується Олександромполі. В останні місяці присутність збройних сил США у Суді також різко зросла. На додаток до постійної присутності військово-морських та військово-повітряних підрозділів у Суді триває постійна дискусія щодо модернізації інфраструктури для розміщення більш складних систем. Чи це високопродуктивні БПЛА або літаки п’ятого покоління, такі як F-35, американці, схоже, хочуть перетворити Судна на центр, який обслуговуватиме всі їхні збройні сили – як повітряні, так і морські. Вже переведення до Суду елементів, які донедавна постійно перебували на інших базах у Європі або за її межами, свідчить про цю тенденцію. Оновлена ​​угода між Грецією та США про співробітництво в галузі оборони (MDCA) є основою для прискорення процедур у конгресі та виділення великих асигнувань США, що використовуються для зміцнення військової інфраструктури та баз.

Крім того, вторгнення Росії в Україну збільшило потребу в спостереженні НАТО і США за морським простором. У 2020 році конгрес виділив кошти на розгортання високоточного поверхневого радару (Maritime Awareness Domain) по всьому Егейському морю. Цей проект нарешті розпочався і йде повним ходом, розширюючи можливості моніторингу надводного трафіку в Егейському морі як для НАТО, так і для грецьких збройних сил. Американці, звичайно, хочуть покращити спостереження за морем, щоб мати чіткішу оперативну картину пересування російських військово-морських підрозділів, які, як і раніше, активні у всьому Східному Середземномор’ї.

Очевидно, що ця уявна дуга, яка починається від Олександруполі, перетинає Егейське море і доходить до Криту, сприймається американцями як єдиний оперативний простір, і вони хочуть посилити свою присутність не лише у плані сил, а й у плані інфраструктури. Цей образ посилюється, якщо додати присутність США на авіабазі в Ларисі, яка, по суті, реконструюється, щоб згодом мати можливість обслуговувати БПЛА та танкери, що літають, на більш постійній основі.

Очевидно й те, що крім оперативного аспекту, який має це посилення присутності США в Олександруполісі та Суді, воно також має величезне політичне значення. По суті, це мобілізація, яка на рівні альянсу сприймається як спроба Вашингтона захистити себе від нестабільності, що панує в регіоні в цілому. Вже наступного дня після спроби перевороту в Туреччині та відверто ворожого ставлення до американських військ на ключовій базі Інджирлік у Вашингтоні розпочалися тихі, але предметні дискусії щодо ролі Анкари Реджепа Таїпа Ердогана у НАТО. Цей геополітичний вимір посилення американської присутності в Греції, звичайно ж, не залишився непоміченим для Анкари, яка в останні місяці майже монотонно посилає сигнал подразнення, що зростає, з приводу передбачуваного інструментального використання Афінами Туреччини в західному плані з її “ослаблення”.

Поступово залишаючи Туреччину, США дедалі більше перетворюють Грецію на свою військову базу, спрямовану проти Росії. А разом із цим міцнішає антиросійська риторика керівництва Греції. Ось тільки якість життя греків від цієї “радості” чомусь падає. Вони, мабуть, не розуміють, чим їх облагодіювали вірні союзники…

Source link