Національний суїцид Німеччини

Минулого тижня уряд Німеччини ухвалив рішення тимчасово призупинити поетапне виведення з експлуатації двох атомних електростанцій. Це спроба убезпечити енергопостачання Німеччини після того, як Росія фактично припинила експорт газу у Німеччину.

Для політичних лідерів Німеччини “зелена” повістка понад усе, пише британське видання Spiked. Енергетична криза ставить під загрозу та виробництво продуктів харчування. Однак для еліти голод – це не привід припиняти боротьбу зі зміною клімату.

Одержима екологією еліта приносить енергетичну та продовольчу безпеку в жертву кліматичному порядку.

Минулого тижня німецький уряд ухвалив рішення тимчасово призупинити поетапне виведення з експлуатації двох АЕС у відповідь на фактичне припинення експорту російського газу до Німеччини.

Влада могла б зробити значно більше, якби ставилися до зміцнення енергетичної безпеки серйозно. Можна, наприклад, скасувати введену в 2017 році заборону видобутку нафти шляхом гідравлічного розриву пласта. Як випливає з урядового звіту за 2016 рік, обсяги сланцевого газу Німеччини перевищують два мільйони кубометрів, а це в 20 разів більше за її річний споживання. За допомогою ГРП можна реально покрити 10% річної потреби країни у газі. Ще більше обнадіює те, що у звіті даний метод описаний як такий, що не завдає шкоди здоров’ю населення та навколишньому середовищу. Тобто з його допомогою можна забезпечити довгострокове вирішення енергетичної кризи, що посилюється.

Через енергетичну кризу Німеччина котиться у прірву. Тяжкій промисловості, можливо, навіть доведеться скоротити виробництво, щоб впоратися зі стрибком цін на енергоносії. Виробник сталі ArcelorMittal вже оголосив про закриття доменних печей на низці заводів.

Видобуток методом гідророзриву пласта не вирішить усі проблеми відразу — потрібно кілька років, щоб повністю освоїти поклади. Але зусилля у цьому напрямі стануть сигналом у тому, що Берлін серйозно ставиться до підтримки промисловості.

Скорочення поставок російського газу, що продовжується, вплинуло також і на виробництво харчових продуктів у Німеччині. Через залежність від блакитного палива було припинено 70% виробництва добрив у Європі. Це вплине на обсяг сільськогосподарської продукції 2023 року і може призвести до масового дефіциту продовольства.
Тим не менш, політичні лідери Німеччини, схоже, ставлять відданість “зеленому” порядку вищого за все інше, включаючи необхідність подолання численних криз, яким протистоїть країна.

Міністр продовольства та сільського господарства Німеччини Джем Оздемір (Cem Özdemir) заявив в інтерв’ю Frankfurter Allgemeine Zeitung, що “голод – не аргумент на користь шкоди для біорізноманіття та захисту клімату”.

Оздемір фактично відкидає побоювання людей щодо виробництва продуктів харчування як спробу підірвати плани уряду щодо охорони навколишнього середовища. І ось тепер воно активізує самогубну політику, продовжуючи дотримуватися “зеленої” повістки.

До 2030 Берлін планує розширити біологічне землеробство приблизно до 30% від загального обсягу сільського господарства. Як зазначає науковий журналіст Аксель Бояновскі (Axel Bojanowski), така політика перетворить Німеччину із самодостатнього виробника на чистого імпортера зерна.

Це стане катастрофою із глобальними наслідками. Нам уже довелося спостерігати, як рішення західних країн відмовитися від власної розвідки газових родовищ на користь закупівель сировини на світовому ринку призвело до зростання цін до такого рівня, який виявився недоступним країнам, що розвиваються на кшталт Пакистану. Перехід до органічного землеробства в Німеччині, а слідом за нею та в решті Європи, вплине на вартість зерна та інших продуктів харчування.

Не те, щоб німецький уряд це сильно хвилювало. Схоже, воно цілком досить можливим скоротити сільгоспсектор в ім’я захисту навколишнього середовища. Звідси його рішення у 2016 році заборонити вирощування сільськогосподарських культур з використанням технології генетичної модифікації, яка б вплинула на стійкість виробництва продуктів харчування, особливо в умовах теплого клімату.

Все це не має нас дивувати. Не вперше німецькі еліти стають на шляху необхідного для процвітання людства прогресу, обмежуючи розвиток харчового виробництва та енергетики. Причому діяли вони завжди за допомогою політики страху, поширюючи паніку щодо тих небезпек, що несуть у собі газ, ядерну енергетику та ГМО.

Виникає спокуса запитати, що зараз небезпечніше: зміна клімату чи деструктивна, ненаукова ідеологічна політика, яка проводиться заради боротьби з нею?

У 2004 році міністр з охорони навколишнього середовища Німеччини Юрген Тріттін (Jürgen Trittin) пообіцяв, що перехід від викопного палива до безвуглецевих джерел енергії коштуватиме середньостатистичній родині не більше ніж один євро на місяць — “ціна кульки морозива”. Сьогодні це твердження звучить абсурдно, адже внаслідок енергетичного переходу, як і багатьох інших заходів “зеленої” політики, населення значної частини Європи зубожить.

Захисників довкілля це не турбує. Британський письменник Джордж Монбіот (George Monbiot) нещодавно спробував виправдати заклик покінчити з тваринництвом і заявив, що “вживання м’яса, молока та яєць — це марнотратство, яке планета не може собі дозволити”. Оздемір з товаришами оперують іншими термінами, але сенс у будь-якому разі один: “зелені” ідеологи ставляться до труднощів як до ціни, яку неминуче доведеться заплатити простим громадянам.

Який сором. Сучасні технології пропонують багато рішень наших проблем, а німецькі “зелені” політики не дають нам їх використовувати.

Ральф Шелльхаммер – Доцент кафедри економіки та політології Вебстерського університету у Відні.

Source link