Нарциси та їх схильність до теорій змови – чому вони такі довірливі

Нарцисами називають людей, які мають специфічні особливості характеру – надмірну самозакоханість, маніпулятивність, ігнорування потреб оточуючих, підвищену жагу уваги до себе.

Часом вони свідчать не лише про характер, а й про наявність психічної проблеми – нарцисичного розладу особистості. У цьому випадку потрібна допомога фахівця.

Вчені пояснили, чому нарциси вірять у теорії змови найчастіше. Вони стверджують, що цьому сприяють такі риси характеру, як потреба домінувати та контролювати, прагнення до “унікальності”, параноя.

Про це стаття в MedicalXpress з висновками вчених з Університету Кента, Польської академії наук та Кембриджського університету: Олександри Ціхоцької, Марти Марчльовської, Майка Біддлстоун. Вони описали характеристики нарцисів, які сприяють їхній вірі у конспірологію, а результати дослідження опубліковані у журналі Current Opinion in Psychology.

Як розповідають дослідники, нарциси зазвичай схильні вірити у власну перевагу, що ставить їх на рівень вище за звичайних людей. Вони мають три специфічні риси: антаглнізм, невротизм та екстраверсію. Саме ці особливості характеру роблять нарцисів сприйнятливими до теорій змови:

1. Антагонізм – агресія по відношенню до інших та їхню думку, як правило, засіб досягнення або збереження контролю.
2. Невротизм – схильність надмірно емоційно та ірраціонально реагувати на інформацію. За даними попередніх досліджень, це часто пов’язано з низькою самооцінкою, складнощами у відносинах та соромом. Невротизм також пов’язують із параною.
3. Екстраверсія – агресивна чи наполеглива поведінка, яка часто поєднується зі здатністю зачаровувати та зайвою самовпевненістю.

Нарциси схильні щиро вірити в існування злих намірів у інших людей, тому через загострення параної, охоче підтримують теорії змови.

Правда параноя і віра в змову – це зовсім не те саме, проте вони мають спільну ознаку – сприйняття загрози з боку впливових людей. Дослідники припускають, що саме параноя пояснює асоціацію конспірологічних переконань із двома рисами нарцисизму: невротизмом та антагонізмом:

“Нарцисичний антагонізм пов’язаний із переконаннями в змові не тільки через параної, а й через потреби контролю та домінування”.

Вчені також припускають, що віра в змову може бути способом впоратися з очікуваною поразкою. Теорії змови здатні допомогти звинуватити інших у своїх невдачах, оскільки вони визначають конкретну групу, яку можна використовувати як “цапа-відбувайла”.

Дослідники пов’язують віру в теорії змов не тільки з нарцисизмом, але й з іншими “темними” рисами особистості – психопатією, маніпулятивністю, макіавелізмом (зневагою до норм моралі, культ грубої сили для досягнення своїх цілей). Цей зв’язок частково пояснюється недовірою до інших та бажанням їх контролювати.

Привабливість теорій змови збільшує потреба в унікальності. Людина почувається особливою, адже їй довірили привілейовану інформацію. Дослідник Кемерон Кей описував потребу в унікальності як “посередника” між нарцисизмом та конспірологічними переконаннями.

Велику роль грає і довірливість нарцисів, впевнених у своїй чарівності, інтелекті, здібностях та судженнях. Вчені виявили, що люди, яким притаманне нарцистичне суперництво/антагонізм, довірливіші, ними легше маніпулювати.

Різні дослідження, крім того, демонструють, що нарцисизм пов’язаний із схильністю до незвичайних, навіть дивних переконань. Теорії змови можуть бути одним із прикладів таких вірувань, а довірливість зміцнює зв’язок між нарцисизмом і переконаннями в змові.

Теорії змови залучають не тільки людей з високим рівнем індивідуального нарцисизму, а й колективного, тобто коли група людей впевнена – вона виняткова і заслуговує на особливе ставлення. Вчені переконані, що колективний нарцисизм передбачає віру в теорії змови про сторонні групи, наприклад, звинувачення у причетності до резонансних подій. Він також пов’язаний з вірою в антинаукові теорії змови (про зміну клімату, вакцини, COVID-19).

Щире переконання, що саме ваша група є унікальною і має повне право на особливе ставлення, може збільшити потребу заперечувати національні вади, вказуючи пальцем на “зловмисників”, що підривають внутрішню групу.

Мотивація відновлення особистого контролю зміцнює зв’язок між колективним нарцисизмом та вірою у змову – аналогічно потреби у контролі та домінуванні в індивідуальному нарцисизмі.

Source link