Атомні електростанції в Греції, бути чи не бути

Греція не відкидає перспективи використання ядерної енергетики в майбутньому, але й не поспішає будувати АЕС на своїй території, йдеться у звіті енергетичного комітету Афінської академії наук, яке опублікувало Катімерині.

«Перспективи використання ядерної генерації електроенергії»: лише заголовок у пропозиції енергетичного комітету Афінської академії може спричинити реакцію, оскільки у нашій країні практично виключено обговорення можливості використання ядерної енергії у комплексі громадського обговорення джерел енергії для задоволення енергетичних потреб.

Він вказує, що рішення оприлюднити цю пропозицію в даний час ґрунтується на переконанні, що, незалежно від остаточних рішень щодо енергетичного балансу, всі альтернативи мають бути ретельно обговорені, і що мають бути проведені широкі публічні дебати про плюси та мінуси, водночас здійснити підготовку, щоб, якщо є думка у майбутньому щодо використання ядерної енергії, це можна було зробити. У цьому контексті він заявляє, що за нинішніх даних на такий вибір піде 15-20 років. Цей термін може бути обмежений, якщо йде будь-яка підготовка, що стосується насамперед формування необхідної законодавчої бази, яка залишиться бездіяльною, але буде готовою і підготовки профільних наукових кадрів.

Основні параметри

Пан Христофор наводить такі параметри обговорення: жодне обговорення ядерної енергії не може бути відкинуто, якщо це вибір, до якого вже звернулися або звертаються кілька сусідніх країн. “Якщо нам потрібна атомна енергія, замість того, щоб купувати її в Болгарії, чи не краще нам мати сучасний, менший за розміром і безпечніший реактор?” – Запитує він.

У дебатах, що поновлюються під тиском енергетичних даних, Комітет з енергетики Афінської академії прагне розпочати широкий діалог. Пан Христофору наголошує, що ініціатива починається не як тиск чи пропозиція про перехід на ядерну енергію, а як вказівку на необхідність зробити підготовчі кроки, щоб, якщо такий варіант стане вулицею з одностороннім рухом, активація не зайняла багато часу.

Повернення Європи до АЕС

Хрісса Ліаггу

Повернення атомної енергії до енергетичного балансу Європи — одне з багатьох потрясінь, спричинених енергетичною кризою.. Через десятиліття після катастрофічної аварії на Фукусімі та політики виведення ядерних реакторів з Європи ядерна енергетика повернулася у формі «необхідного зла» для вирішення проблеми високих цін на електроенергію та підтримки своєї мети переходу до енергетики. Нещодавня пропозиція комісії умовно включити поряд з природним газом і атомною енергетикою в Європейську таксономію, назвавши це «зеленими інвестиціями», свідчить про це повернення до атомної енергетики і соціально-політичному та інвестиційному рівні в Європі, що вже формується, і розбіжності з цього факт, що на ядерну енергію нині припадає 25% електроенергії, що виробляється у Європі.

Для Греції дискусія про включення атомної енергії до “паливної суміші” для вироблення електроенергії залишається «табу». З урахуванням того, що міжнародні опитування громадської думки показують, що громадська думка Греції про ядерну енергетику є однією з найнегативніших у світі, можна розумно зрозуміти складність будь-якого політичного керівництва розпочати будь-яку дискусію щодо включення ядерної альтернативи до національного енергетичного планування. Про цю труднощі свідчить згадка Кіріакоса Міцотакіса у грудні минулого року про співпрацю з Болгарією для укладання довгострокової угоди про постачання електроенергії від атомної енергетики, яка супроводжувалась запевненнями у тому, що у Греції немає атомних електростанцій і ніколи не буде.

Енергетичний комітет Афінської академії своєю пропозицією «Перспективи використання ядерної енергії у структурі виробництва електроенергії» порушує «табу» та закладає основу для дискусії, яка відкриється і в нашій країні, відповідаючи на критичні питання, поставлені критиками (аварії, відходи тощо) та пропозиція розпочати процедури створення відповідного інституційного та технологічного фону, щоб можна було відповідально оцінювати розвиток подій у сусідніх державах та готовність країни до будь-яких майбутніх подій. Термін будівництва АЕС сьогодні сягає 10 років, термін, який суттєво обмежений технологією малих реакторів.

Запобіжні клапани

Щодо можливості аварій з радіаційним опроміненням, комісія зазначає, зокрема, що аварії, які сталися в минулому, з тих пір викликали тривогу як у відповідних служб безпеки, так і у виробників: «Причини відмови були ретельно проаналізовані, і досі встановлено так багато запобіжних заходів, що можна впевнено сказати, що ядерний цикл поділу сьогодні безпечний. Варто згадати використання ядерних реакторів на кораблях та підводних човнах протягом багатьох десятиліть, без жодного випадку викиду радіоактивності».

Що стосується поховання радіоактивних відходів, то вона зазначає, що високорадіоактивні продукти розподілу «скляться», поміщаються в контейнери з неагресивного матеріалу, такі, як, наприклад, з нержавіючої сталі, і зберігаються глибоко у відповідних геологічних породах, щоб забезпечити їх ізоляцію від біосфери. Щодо поширення ядерної зброї вона вказує, що об’єкти знаходяться під контролем Міжнародного агентства з атомної енергії, і практика показала, що цей контроль є ефективним.

Атомна енергетика у 2018 році забезпечила понад 10% світового виробництва електроенергії, маючи 441 ядерний реактор у 30 країнах загальною потужністю 400 ГВт. У країнах-членах ОЕСР її внесок становив 18%, а в ЄС – 25%. Франція планує серйозний розвиток своєї величезної ядерної програми, Великобританія планує збільшити виробництво ядерної енергії до 25%, Фінляндія збільшує свій внесок у ядерну енергетику до 60% і її використання неухильно зростає у всьому світі, близько 52 реакторів знаходяться у фазі будівництва.

Реакція вчених та організацій

Георгіос Ліаліос

У той же час вчені та екологічні організації характеризують дискусію про атомної енергетики нашій країні, як нелогічну. На їхню думку, Греція має зробити все можливе для просування відновлюваних джерел енергії, з якими ядерна енергетика несумісна Вони нагадують нам, що Україна на всіх рівнях виступала проти будівництва атомної електростанції в Акую, Туреччина. Професор Афінського університету Костас Карталіс був покликаний десять років тому для вивчення наслідків для Греції ядерної аварії на тоді запланованій станції в Акугу. «Ядерна енергія – це не те, що нам потрібне. Я вважаю, що пріоритетом для Греції має бути чотириразове енергозбереження: відновлювані джерела, збереження енергії, взаємозв’язки. «Якщо ви послідовно працюватимете над цим, у вас не буде причин вплутуватися в авантюру ядерної енергетики», — вважає пан Карталіс. “Більш того, це не має сенсу. Ядерна енергетика без причини потребує значної та дорогої інфраструктури, і значного часу розробки, оскільки та ж мета може бути досягнута швидше та дешевше зі сталим розвитком відновлюваних джерел енергії УРВІЕ. Нагадаю, що всі ці роки Греція виступала проти будівництва АЕС в Акугу прогнозуванням катастрофічних наслідків, які аварія матиме для ширшого регіону, чесно кажучи, я не розумію міркувань Афінської академії».

“Ядерна енергія має приховану вартість”, – каже Нікос Хараламбідіс, директор грецького відділення Грінпіс «Це, безперечно, найдорожча технологія виробництва електроенергії, якщо взяти до уваги вартість поводження з її відходами та вартість управління блоком наприкінці його терміну служби. Вона є дешевою тільки в тому випадку, якщо ви «екстерналізуєте» цю вартість, тобто робите те, чого не існує. Таким чином, виходячи з вартості, сонце та вітер є найдешевшими рішеннями для виробництва енергії. На другому рівні ядерна несумісна з УРВІЕ – щоб бути ефективними, вони мають працювати як децентралізовані системи: на дахах, у морі, у горах, щоб у вас була стабільність у виробництві. Навпаки, в основі АЕС лежать центральні блоки, які мають працювати безперервно, вони не «вимикаються» при надлишку енергії. Тому вони не можуть функціонувати взаємодоповнюючим чином.

Крім того, зберігається можливість катастрофічної ядерної аварії. «Не існує безпечного ядерного блоку, – каже Хараламбідіс, – Чорнобиль довів це у минулому, а Фукусіма – нещодавно. Нагадаю, що на ультрасучасну АЕС Фукусіма обрушилося цунамі. При цьому вона більше не може працювати, але й не може вимкнутись, Японія повинна постійно охолоджувати її, виливаючи радіоактивну воду в Тихий океан, яку тепер можна простежити аж до Каліфорнії. Також давайте зважимо на можливість теракту. Іншими словами, у нас немає причин хотіти вплутуватися в цю історію. Я розумію, що є коло людей, які бачать у всьому цьому можливості для бізнесу, але я не розумію розгойдування питання Афінською академією. Якщо її намір полягає лише в тому, щоб стежити за розвитком подій, це є законним. Проте, схоже, вона «заплющує очі» на атомну енергетику, яка не має нічого спільного ні з енергетичними потребами країни, ні з реальністю планети. Ось чому втручання академії, здається, сталося вчора».

Source link