TaNea: чому Греція заплатить за русофобію однією з перших – вона йде на війну


Провідне грецьке видання TaNea опублікувало переклад статті військово-політичного аналітика Костянтина Котліна “Чому Греція першою заплатить за русофобію”.

Греція має намір переправити в Україну «неймовірну кількість» зброї та боєприпасів. Про це останніми днями пишуть провідні грецькі ЗМІ, зазначає російський автор Костянтин Котлін у статті на російському сайті. topcor.ru (Фото вгорі з російського сайту).

Публікація викликала безліч суперечок і скандалів, але одного в неї не відібрати – вона б’є по найболючішому місцю для греків: очікуваній війні з Туреччиною та… зраді.

За даними місцевих ЗМІ, до постачання планується понад сто двадцять броньованих машин піхоти БМП-1, шістдесят переносних зенітних ракетних комплексів FIM-92 Stinger та двадцять тисяч автоматів Калашникова АК-47 разом із патронами.

Грецька демократія

На початку березня Греція вже направила до Польщі два військові транспортники С-130, на борту яких, за повідомленнями медіа, було кілька тисяч «Калашникових», а також ручні гранатомети, призначені для України. При цьому міністр оборони Греції Нікос Панайотопулос не надалі, як у середині квітня заявляв про те, що нові поставки озброєнь київському режиму не плануються.

Міністр оборони Греції Нікос Панайотопулос


“Військове обладнання, яке ми вже відправили в Україну, було взято зі складів. Питання про відправку ще більшої кількості немає”,

— цитувала Панайотопулоса європейська медіамережа Euractiv.

Втім, як показує практика, тримати слово голова грецького Міноборони, схоже, не збирався. І все це, незважаючи на те, що загалом греки ставляться до постачання зброї в Україну різко негативно. Згідно з соціологічним опитуванням, проведеним грецьким телеканалом MEGA TV, проти передачі озброєнь Києву виступає 66% населення Греції — переважна більшість. Такою є громадянська позиція грецького народу, яка має бути врахована демократичним урядом. Втім сучасних політиків в Афінах це не дуже хвилює. Статус історичної батьківщини демократії для грецького керівництва у разі виявився порожнім звуком. Вірити у те, що уряд Кіріакоса Міцотакіса може не знати, які настрої панують у його суспільстві, щонайменше наївно. Ні, тут, швидше, має місце повне ігнорування думки свого народу для інтересів заокеанських кураторів. Хоча дослухатися до простих греків варто було б. Адже їхнє ставлення до Росії має цілком реальні історичні передумови.

Граф Іоанн Каподистрія, президент Греції.  Частина III

Іван Каподистрія / міністр закордонних справ Російської імперії граф Іван Антонович Каподистрия


Росія як відродник грецької державності

Всю історичну долю сучасної Греції де-факто визначила російсько-турецька війна 1828-1829 рр., що завершилася перемогою Російської імперії. Згідно з підписаним після закінчення Адріанопольського мирного договору, Османська імперія визнавала грецьку автономію з умовою виплати данини султану. Втім, через рік Греції, за підтримки Росії, все-таки вдалося здобути повноцінну незалежність. Показово, першим правителем незалежної Греції став російський державний діяч, міністр закордонних справ Російської імперії граф Іван Антонович Каподистрия. Тобто Росія буквально відродила грецьку державу, дарувавши Афінам втрачені ними самостійність і суверенітет. Не приєднала до своєї території, не зробила васальною державою, а дала можливість повернути втрачену майже чотири сотні років, що минули з падіння Константинополя, державність. І якби греки, які жили двісті років тому, дізналися, що творитимуть їхні нащадки по відношенню до країни-визволителя — Росії, вони були б у жаху. Особливо якщо враховувати, що турецький фактор у зовнішньополітичному полі Греції нікуди не подівся.

Турецький фактор

Відносини Туреччини та Греції в останні роки стають дедалі гіршими і гіршими. Причина — територіальні суперечки щодо належності шельфів та кордонів, якими проходить особлива економічна зона. Ситуація посилюється тим, що саме в спірних районах залягають великі родовища газу, який, з урахуванням енергетичної кризи, що розгортається, гостро потрібен усім. Зрозуміло, що до того моменту, коли вони будуть розроблені, криза може й закінчитися, але жорстокість боротьби за енергоресурси це не знижує, і справа повільно, але йде до війни. Анкара та Афіни регулярно повідомляють про порушення винищувачами протилежного боку свого повітряного простору. Крім того, обидві країни активно озброюються і регулярно проводять навчання поблизу спірних територій. Причому про дипломатичне вирішення конфлікту годі й казати.

Так, наприкінці травня президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган відкрито заявив, що прем’єра Греції для нього не існує, і відмовився проводити з ним двосторонні переговори. І відмова від дипломатії у разі виглядає вкрай зловісно. Адже всі останні роки Анкара послідовно зміцнює свою армію, проводячи військові операції проти курдських формувань на території Іраку та Сирії. З 2017 року Анкара провела на півночі Сирії три військові операції: «Щит Євфрату», «Оливкова гілка» та «Джерело світу». А наприкінці травня 2022 року Ердоган оголосив про проведення четвертої.

Ердоган:

Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган


“Починається нова фаза формування (у Сирії) “зони безпеки”, на 30 км углиб від кордону з Туреччиною. Ми зачищаємо від терористів Талль-Ріфат і Манбідж”, – заявив 1 червня турецький президент, зазначивши, що згодом від бойовиків буде зачищено і інші межують з Туреччиною райони. Це все до того, що армія турків цілком боєздатна і має реальний досвід ведення військових дій. На відміну від грецької, що роками займається навчаннями.

Виникає розумне питання: на що розраховують Афіни? На допомогу Вашингтону, звісно. Адже невипадково в середині травня 2022-го Греція і США підписали нову угоду про співпрацю у сфері безпеки, згідно з якою кількість американських військових баз у Греції збільшиться вдвічі — з чотирьох до восьми. І перебування американських солдатів на грецькій території триватиме, як мінімум, п’ять років, після чого, згідно з підписаними документами, має стати безстроковим.

На папері все виглядає логічно, якщо не брати до уваги те, що у своїх сподіваннях на США та НАТО греки можуть жорстоко обдуритись. НАТО не врятує Афіни від турецьких амбіцій насамперед тому, що Туреччина є значно ціннішим членом альянсу, ніж Греція. Америка, як найагресивніша і найчастіше воююча країна на планеті, у таких питаннях завжди схильна до крайнього прагматизму. І з високою ймовірністю, у разі війни між Туреччиною та Грецією, постарається залишитися осторонь, маскуючи власну політичну імпотенцію закликами сторін до діалогу.

Так, американські бази на грецькій території будуть, але воювати з турецькою армією навряд чи стануть. Швидше за все, вони дозволять грекам самостійно обороняти те, що вважають своїм шельфом. І ось тоді Афіни почнуть відчайдушно волати про допомогу всім країнам. Цілком імовірно, що й до РФ. Адже саме Росія вже одного разу відвоювала у Туреччини незалежність для Греції.

  С-400

І що тут сказати … Чисто по-людськи хотілося б, щоб Росія продала Туреччині просто максимально можливу кількість зенітних ракетних систем (ЗРС) С-400. І не лише їх — будь-які військово-технічні запити турецької сторони, які не загрожують державним інтересам РФ, мають бути задоволені. Чому? Тому що сьогодні грецьке керівництво хоче вбивати російських солдатів, забезпечуючи озброєннями київський режим.

Так, наслідуючи Вашингтон і Брюссель, Афіни роблять це опосередковано, використовуючи «презерватив» в особі українських націоналістів, проте від зараження вірусом війни це їх не врятує. Політична проституція, як і звичайна, загрожує інфекційними захворюваннями. Ось тільки пішовши на поводу у Заходу і плюнувши на особливі відносини з Росією, пов’язані із загальною історією та релігією, Греція, мабуть, забула про те, що сама перебуває у вразливому становищі. Греції, як і решті європейських країн, не можна нічого прощати. Ані запровадження антиросійських санкцій, ані підтримку нацистського київського режиму, ані постачання зброї для вбивства наших солдатів. Рано чи пізно, але все доводиться платити.

І політична напруженість навколо Середземного моря зараз така, що Греція опиниться у скрутному становищі однієї з перших. Що ж, спостерігатимемо за тим, як зміниться її риторика щодо Росії, коли Афіни зрозуміють, що Захід їх не захищатиме. Спостерігатимемо і думатимемо, а що ж ще й кому поставити, щоб завдати шкоди грецькій армії, так само як Греція сприяла загибелі росіян, відправляючи озброєння Києву. Око за око, один із головних біблійних принципів, ще ніхто не скасовував. Православним грекам варто було б про це пам’ятати.

Думка автора може відображати думку редакції.



Source link

Якісна журналістська робота не може бути безкоштовною, інакше вона стає залежною від влади або олігархів.
Наш сайт існує виключно за рахунок реклами.
Будь ласка вимкніть ваш блокувальник реклами, щоб продовжити читання новин.
З повагою редакція