У Сіньбо: як розвиватиметься міжнародна система після російсько-українського конфлікту

Конфлікт в Україні став третім “ударом” за світовим порядком, що склався після холодної війни. “Хуаньцю шибао”. На думку китайського експерта, у торговельно-економічній системі світу, системі глобального управління та системі міжнародних відносин відбудуться суттєві зміни.

Військові дії між Росією та Україною, що викликали сильне занепокоєння міжнародного співтовариства, тривають уже понад сто днів. Це не лише конфлікт між двома країнами, а й серйозні розбіжності, протиріччя та зіткнення у міжнародній системі. З погляду Москви, однією з головних цілей спеціальної військової операції є руйнування домінуючого статусу Сполучених Штатів у Європі. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров ясно дав зрозуміти, що все це робиться для того, щоб покласти край світовому порядку, в якому домінують США, та сприяти формуванню рівноправної міжнародної спільноти. Реакція Вашингтона та Брюсселя також безпрецедентна. Введені ними санкції не лише є своєрідним придушенням однієї зі сторін у зіткненні двох країн, а й спрямовані на припинення зв’язків між Заходом та Росією у торгівлі, фінансах, технологіях та енергетиці, а також на реконструкцію світової торговельно-економічної системи та системи глобального управління. Тому і Росія, і Сполучені Штати мають у цьому конфлікті фундаментальні цілі.

Три удари по системі після закінчення холодної війни

У 1998 році Росія отримала запрошення приєднатися до “Великої сімки” і стала членом “Великої вісімки”. 2001 року Китай вступив до СОТ, що стало результатом базового формування міжнародної системи після закінчення холодної війни. Росія та Китай, два головні противники Америки того періоду, були включені до цієї системи. Можна сказати, момент, коли США дозволили Пекіну та Москві приєднатися до міжнародної системи, ознаменував подолання геополітичних та ідеологічних розбіжностей, оскільки на той час Сполучені Штати зосередилися на побудові інклюзивної глобальної системи. Але протягом наступних 20 років вона тричі зазнавала ударів.

Першим їх послужила війна в Іраку. Розв’язавши її в обхід ООН, Америка, очевидно, кинула виклик домінуючому становищу організації в галузі міжнародної безпеки та низці важливих норм, встановлених її статутом. Це вплинуло не тільки на систему організації, але й на систему союзників США, оскільки деякі з них, такі як Франція та Німеччина, були рішуче налаштовані проти воєнних дій в Іраку. Перший удар лише пошкодив міжнародну систему, але зруйнував. Чому вона не впала? Для цього є дві основні причини. По-перше, у обставинах Сполучені Штати, що склалися на той час, мали значну перевагу в силі, і реакція міжнародної спільноти на дії Вашингтона була обмеженою. Хоча багато країн відчували невдоволення, вони не наважилися і були не в змозі дати Америці відсіч. Це нездорова сторона міжнародної системи, у якій важливу вагу має гегемонія. Друга причина полягає в тому, що Сполучені Штати заплатили високу ціну під час двох воєн в Іраку та Афганістані, після чого здійснили саморегулювання. Після вступу Барака Обами на посаду президента країна схилилася у бік мультилатералізму.

Другий удар завдала адміністрація Дональда Трампа. Одним з аспектів його впливу на міжнародну систему є унілатералізм і “вихід із групи”, що завдало серйозної шкоди безлічі міжнародних механізмів та правил. Іншим проявом послужила безпрецедентна торгова війна проти Китаю, яка не тільки вдарила по глобальному ланцюжку поставок та промисловому ланцюжку, а й зруйнувала норми міжнародної торговельно-економічної системи. Таким чином, під час президентства Трампа сталося пошкодження міжнародної системи, руйнування її правил та ослаблення світового порядку. Після вступу Джо Байдена на посаду, з одного боку, було відновлено деякі багатосторонні механізми та систему союзників, але, з іншого, успадковано низку практик попередника, особливо з погляду політики щодо Китаю, реструктуризації міжнародної торгово-економічної системи та переписування торгово-економічних. норм. У цьому сенсі збитки, завдані Трампом міжнародній торговельно-економічній системі, зберігаються і збільшуються.

Зрештою, третій удар — це конфлікт між Росією та Україною та санкції Заходу. Зіткнення двох країн — без санкцій — має обмежений вплив на міжнародну систему, бо, зрештою, має локальний характер. Однак численні пакети антиросійських заходів не тільки безпрецедентні за масштабами, а й серйозно підривають міжнародні правила, що склалися. Вплив цих санкцій на міжнародну систему буде величезним та довгостроковим.

Чотири нові тенденції

В даний час існує резонанс між стратегічним суперництвом США з Китаєм та санкціями, запровадженими проти Росії. Міжнародна система, що склалася після закінчення холодної війни, намагається перевершити геополітику та ідеологію. Проте відколи Дональд Трамп розпочав стратегічне суперництво з Китаєм, Америка повертає геополітику та ідеологію, ставить їх на пріоритетне місце у своїй зовнішній політиці. Щодо відносин з Китаєм, Сполучені Штати приділяють більше уваги так званій “системі цінностей”, а не глобалізації та ринкам. Через це стратегічне суперництво з Китаєм, що зберігається, і санкції проти Росії спільно сприяють виникненню і прискорюють чотири основні тенденції.

По перше, перетворення взаємозалежності на “зброю”. Економічна взаємозалежність проявляється у ринкових, технологічних, фінансових та інших аспектах, і є результатом економічної діяльності. Але зараз вона використовується Заходом як важлива зброя проти Китаю, Росії та деяких інших країн (таких як Іран, Північна Корея тощо).

По-друге, безпеку економічних відносин. Логіка глобалізації – ринкова, і вона полягає в організації інвестицій, виробництва та продажу з погляду максимізації економічних вигод. Але сьогодні США та деякі західні країни приділяють дедалі більше уваги безпеці економічних відносин. Незалежно від технологій, інвестицій або структури виробничого ланцюжка, перше, що слід враховувати, — це питання безпеки. Безпека економічних відносин сильно пошкодила чи навіть вивела з ладу логіку глобалізації.

По-третє, перетворення міжнародних суспільних благ на інструменти Американський долар та міжнародна платіжна система, заснована на доларі, стали частиною міжнародних суспільних благ і повинні залишатися громадськими, але зараз вони все частіше використовуються Америкою як інструмент зовнішньої політики.

По-четверте, ідеологізація міжнародних відносин, або, говорячи західною мовою, так звана “ціннісна орієнтація”. Сьогоднішні міжнародні відносини все більше ґрунтуються на “системі цінностей”. Нещодавно Джо Байден відвідав Азію з метою просування Індо-Тихоокеанської стратегії, і одним із головних прапорів була саме “система цінностей”.

Три наслідки

У цьому контексті у глобальній торговельно-економічній системі, системі глобального управління та системі міжнародних відносин відбудуться суттєві зміни.

По перше, перехід від економічної глобалізації до економічної консолідації Світ поступово поділяється на різні торгові, технологічні та валютні блоки. Ми стали свідками “декітизації” Заходу, особливо Сполучених Штатів, у торгівлі, технологіях, інвестиціях та промислових ланцюжках, а також “дедоларизації” багатьох країн світу у грошово-кредитній сфері. Санкції Америки проти Росії з використанням долара як “зброя” можуть чинити тиск на неї в короткостроковій перспективі, але в довгостроковій це послабить міжнародний кредит американської валюти та спонукає багатьох задуматися про зниження своєї залежності від долара США.

По-друге, ослаблення чи навіть розкол глобальної системи управління. Наприклад, цього року Сполучені Штати зажадали від Росії відмовитись від участі у зустрічі “Великої двадцятки”. Питання про те, чи зможе G-20 справді зіграти свою роль як головну платформу для макроекономічної координації в майбутньому, залишається відкритим. В Організації Об’єднаних Націй стають дедалі очевиднішими розбіжності між Росією та Китаєм з одного боку та США та їхніми союзниками — з іншого. Це поступово пошириться і Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та інші механізми глобального управління. Співпраця у цій сфері спочатку виходить за рамки геополітики та ідеології, але Америка все частіше привносить два ці фактори на ці платформи. Надалі це послабить функцію системи глобального управління і може призвести до певного її поділу.

По-третє, реорганізація міжнародних відносин. Очевидно, що світова гра, що розгортається навколо конфлікту між Росією та Україною у вигляді резолюції Генеральної Асамблеї ООН із засудженням дій Росії в Україні, санкцій, що запроваджуються західними країнами проти Росії, та призупинення участі Росії у Раді ООН з прав людини, веде до розколу міжнародного співтовариства. . Це означає, що наявні на сьогоднішній день міжнародні відносини, зосереджені на співпраці та пошуку консенсусу, слабшають і прагнуть розколу на два протистоянні табори та один нейтральний табір. Учасники нейтрального табору не хочуть вставати на чийсь бік, вони дотримуються практичного підходу, орієнтованого на вирішення проблем, і в різних питаннях посідають різні позиції.

Як далеко зайдуть ці тенденції? Це залежить не тільки від ставлення Заходу до Росії, а й від його ставлення до Китаю. Хоча Росія хоче покінчити з американською гегемонією, але з погляду потенціалу та політичної орієнтації Росія грає деструктивнішу роль, тобто послаблює гегемоністське домінування Сполучених Штатів над системою. Однак формування більш рівноправної міжнародної системи може більшою мірою залежати від вибору та дій Китаю та інших країн, що розвиваються.

Сіньбо — голова Інституту міжнародних досліджень Фуданьського університету.

Source link