Вето Туреччини в НАТО «зловмисне та сфабриковане»

Європейський союз має інтегрувати свій оборонний потенціал – «те, на що президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган не може накласти вето», – розповів в інтер’єрі грецькому виданню Катімерині Гі Верхофштадт, депутат Європарламенту та колишній прем’єр-міністр Бельгії, який очолював громадянську конференцію про майбутнє Європи.

Верхофштадт також відкидає ідею компромісу з Росією за президента Володимира Путіна і закликає до сміливої ​​реформи ЄСяк найбільш ефективної політики безпеки та оборони блоку.

Як ви оцінюєте позицію Туреччини щодо вступу Швеції та Фінляндії до НАТО? Чи вважаєте ви, що, зрештою, можуть виникнути проблеми з приєднанням двох країн?

Подивимось як вийде. Тиск на Туреччину буде дуже серйозним і особливо згадані причини недопуску цих країн роблять вето проблематичним. НАТО не може дозволити собі зайти в глухий кут за своїм змістом існування, об’єднавшись для забезпечення безпеки навколо Північної Атлантики з зловмисних і сфабрикованих причин одного члена.

Одні вимагають продовження війни, щоб послабити Путіна. Інші виступають за компроміс, щоб пом’якшити несприятливі наслідки безпеки та економіки. Як ви думаєте, якою має бути мета Європи у цій війні?

Компроміс? Люди, які використовують це слово, не звертали на нього уваги з 24 лютого. Саме вторгнення зайшло набагато далі, ніж очікувала більшість експертів, і з того часу жорстокість як на місцях в Україні, так і в Москві не зменшилася, а збільшилася. Не забувайте, з Путіним ми намагаємося піти на компроміс як мінімум з 2014 року: і по Сирії, і по Білорусії… Що нам це принесло, окрім презирства з боку Кремля, що нахабився?!

Єдиний спосіб – насправді єдиний спосіб пом’якшити наслідки путінської війни – це посилити нашу сторону: об’єднатися у політичному та військовому відношенні, включаючи Україну та інші країни у сусідніх із Росією регіонах. Звідси рішення Швеції та Фінляндії, а також референдум у Данії. І об’єднати зусилля економічно, з ключовою роллю Європейського Союзу, щоб ми могли посилити або пом’якшити наслідки з метою забезпечення енергією, соціальних витрат та економічного впливу. Водночас ми можемо це зробити. Жодна окрема країна не буде.

Як ви уявляєте найближче майбутнє? Деякі стверджують, що США та Європі не слід повністю руйнувати мости з Росією, навіть за Путіна при владі.

Хто знає, що буде далі… У воєнному плані Росія явно перестаралася. Але поранена тварина може бути небезпечною: ми спостерігаємо тривалий конфлікт із ледь стійкою Україною і всіма військовими, економічними, енергетичними та продовольчими ризиками, що звідси випливають. Чи Путіна врешті-решт приберуть, а на його місце прийде хто?

У Росії надій менше, ніж кілька років тому. Про громадську думку говорити не доводиться. Навколо Кремля залишилися лише поплічники та колабораціоністи. Ви могли б сподіватися, що врешті-решт вони будуть досить розчаровані санкціями, щоб повстати проти людини, яка обірвала їхнє прекрасне життя. Насправді ми повинні націлюватися на них набагато більше на весь кістяк режиму, щоб вони були досить розчаровані. Але чи дають вони багато надії на стабільніший, дещо демократичніший режим згодом?

Наша єдина надія полягає в тому, що ми можемо зробити для себе: підтримати Україну, чинити тиск на російський режим та діяти спільно. Інтегрувати та покращувати наші оборонні можливості, з обороною ЄС як надійною та сильною опорою НАТО, на що Ердоган не може накласти вето. І з посиленим Європейським союзом у областях, де вестиметься ця довга війна, таких, як енергетика та критично важливі промислові ресурси.

Нам потрібно виновити наше власне почуття суверенітету через реформу Європейського Союзу.

Source link