28.03.2024

Афінські новини

Новини українською мовою з Греції

Guardian: «Путін переможе, і рано чи пізно домовленість буде досягнуто»

Британська Guardian, безперечно, не є «проросійською газетою» і не підтримує Путіна. Говорячи мовою так званих вітчизняних «демократів», журналісти Guardian не «дешеві продажні жінки».

Стаття, підписана Ларрі Елліоттом, фінансовим редактором Guardianпросто перераховує та аналізує факти.

***

Пройшло три місяці з того часу, як Захід розпочав свою економічну війну проти Росії, яка йде не за планом. Навпаки, справи точаться дуже погано.

Санкції були введені проти Володимира Путіна не тому, що вони вважалися найкращим варіантом, а тому, що вони були кращими, ніж два інші доступні варіанти: нічого не робити або вступити у військові дії.

Перший пакет економічних заходів було введено одразу після вторгнення, коли Україна мала капітулювати протягом кількох днів. Цього не сталося, внаслідок чого санкції, хоч і неповні, поступово посилювалися.

Однак негайних вказівок на вихід Росії з України немає, і це не дивно, оскільки санкції призвели до спотвореного ефекту збільшення експортних витрат Росії на нафту і газ, значного збільшення її торговельного балансу та фінансування її військових дій. За перші чотири місяці 2022 року Путін міг похвалитися поточним позитивним сальдо торговельного балансу у розмірі 96 млрд доларів — більш ніж утричі більше, ніж за той самий період 2021 року.

Коли раніше цього тижня ЄС оголосив про свою часткову заборону на експорт російської нафти, вартість сирої нафти на світових ринках підскочила, що принесло Кремлю ще одну несподівану економічну вигоду. Росії неважко знайти альтернативні ринки для своїх енергоносіїв: експорт нафти та газу до Китаю у квітні зріс більш ніж на 50% у річному обчисленні.

Не означає, що санкції безболісні для Росії. За оцінками Міжнародного валютного фонду, цього року економіка скоротиться на 8,5% через скорочення імпорту із Заходу. У Росії є запаси товарів, необхідних підтримки її економіки, але з часом вони вичерпаються.

Але Європу поступово відучують від залежності від російських енергоносіїв, що дозволяє Путіну уникнути негайної економічної кризи. Рубль – завдяки контролю за рухом капіталу та позитивному сальдо торговельного балансу – міцний. Кремль має час знайти альтернативні джерела запчастин і комплектуючих із країн, готових обійти західні санкції.

Коли глобальні «гравці» зустрілися у Давосі минулого тижня, публічним посланням було засудження російської агресії та нове зобов’язання твердо підтримувати Україну. Але в приватному порядку були побоювання щодо фінансових витрат на затяжну війну.

Ці побоювання цілком виправдані. Вторгнення Росії в Україну надало додаткового імпульсу і без того сильному ціновому тиску. Річний рівень інфляції у Великій Британії становить 9% – найвищий за 40 років, ціни на бензин досягли рекордно високого рівня, а стеля цін на енергію, як очікується, зросте на 700-800 на рік у жовтні. Останній пакет підтримки Ріші Сунака для подолання кризи вартості життя став третім за чотири місяці, запропонованим канцлером, і цього року їх буде більше.

Внаслідок війни західні економіки зіткнулися з періодом повільного чи негативного зростання та зростання інфляції — поверненням до застійної інфляції 1970-х та підвищенням процентної ставки. Очікується зростання безробіття. Інші європейські країни стикаються з тими самими проблемами, якщо не з великими, оскільки більшість із них більшою мірою залежать від російського газу з Великобританії.

Проблеми, що стоять перед найбіднішими країнами світу, мають різну значущість. Для деяких із них проблема не в застійній інфляції, а в голоді, внаслідок блокади постачання пшениці з чорноморських портів України.

Як сказав Девід Бізлі, виконавчий директор Світової продовольчої програми: «Зараз українські зерносховища переповнені. Водночас 44 мільйони людей у ​​всьому світі голодують».

Побоювання гуманітарної катастрофи зростають у всіх багатосторонніх організаціях — МВФ, Світовому банку, Світовій організації торгівлі та ООН. Позиція проста: країни, що розвиваються, стикаються з потрійним конфліктом, в якому паливна і продовольча кризи викликають економічні кризи. Зіткнувшись із вибором – нагодувати своє населення чи розплатитися з міжнародними кредиторами – уряди оберуть перше. Шрі-Ланка стала першою країною, що збанкрутувала після російського вторгнення, але навряд чи останньою. Світ здається ближчим до повномасштабної боргової кризи, ніж будь-коли з 1990-х років.

Путіна справедливо засуджують за використання їжі як зброю, але його готовність зробити це не повинна викликати подиву. Із самого початку російський президент веде довгу гру, очікуючи на розвал міжнародної коаліції проти нього. Кремль вважає, що «поріг» економічного болю в Росії є вищим, ніж у Заходу, і, напевно, це так і є.

Якщо потрібні докази, що санкції не спрацюють, то рішення президента Джо Байдена поставити Україні передові ракетні комплекси їх надає. Є надія, що сучасні військові технології США зроблять те, чого досі не вдавалося домогтися забороною постачання енергії та захопленням російських активів: змусять Путіна вивести свої війська.

Повна поразка Путіна на полі бою – це один із способів покласти край війні, хоча в нинішньому вигляді це не здається настільки ймовірним. Можливі інші ефекти. По-перше, економічне ембарго нарешті спрацює, і все жорсткіші санкції змусять Росію відступити. Інша справа – мирна угода.

Путін не збирається здаватися беззастережно, і можливість серйозних побічних збитків від економічної війни очевидна: падіння рівня життя в розвинених країнах, голод, продовольчі заворушення і боргова криза в країнах, що розвиваються.

Звірства, вчинені російськими військами, означають, що компроміс із Кремлем зараз утруднений, але економічна реальність свідчить лише одне: рано чи пізно угода буде досягнуто.

Думка автора може збігатися з думкою редакції.



Source link