З початку повномасштабного вторгнення Росії понад 7 млн. українців поїхали за кордон. Частина вже повернулася. Проте війна продовжується, і велика кількість українців залишилася за кордоном, де налагоджують своє життя. Чи захочуть вони повернутись додому після війни?
Про це пише в авторській колонці Олександра Коломієць, к.е.н., старша економістка Центру економічної стратегії для українського видання Економічна щоправда.
Чому більша частина українців не захоче повертатися
Згідно з дослідженням 4Service, 61% українців можуть залишитись за кордоном. На рішення людей, які змушені виїхати з України, не повертатися найбільше впливає тривалість війни. Адже що довше війна триває, то більше часу у людей, щоб укорінитися у країнах, де зараз тимчасово проживають.
“Матері знайдуть роботу та побудують мережі взаємної підтримки, а діти вчать мову та зможуть повноцінно навчатися у місцевих освітніх системах”, – зазначає Олександра Коломієць.
Крім того країни ЄС поки що дуже сприяють соціально-економічній адаптації українців. Сприяють офіційному працевлаштуванню, надають соціальні права.
“Коли ситуація в Україні стабілізується, країни зможуть елегантно позбутися українців, які не робитимуть вкладів у розвиток їх економік. Вони можуть встановити вимоги до продовження посвідки на проживання, наприклад, офіційне працевлаштування або навчання у вищій освіті”, – пояснює автор.
На думку Коломієць, Україна після війни вирішуватиме негативні економічні наслідки і не зможе забезпечити людей тією зарплатою, на яку вони могли б розраховувати. Тому для українців, які виїхали і знайшли роботу за кордоном, робота вдома не буде дуже привабливою.
Залучення українців до праці
Автор зазначає, що країни ЄС дають українцям добрі умови для власної самореалізації. За кордоном українці можуть працювати відповідно до своєї спеціалізації. Наприклад, це можуть бути роботи медиків, вчителів, які після вивчення мови можуть підтвердити свій диплом і працевлаштуватися.
“Багато країн ЄС відчувають брак працівників не тільки робітничих спеціальностей, а й кваліфікованої робочої сили, у тому числі вчителів та медиків, робота яких не є високооплачуваною в Україні. Держави сприяють українцям у вивченні місцевих мов, щоб вони підтвердили свої дипломи та працювали за спеціальністю”, – наголошує Олександра Коломієць.
Також проблема може виникнути при поверненні студентів (як і школярів. прим. редакції). Адже в країнах, де вони зараз перебувають, вони більше залучені до ринку праці, і там сам освітній процес менш складний, ніж в Україні.
А найголовніше, система освіти в цих країнах місцевими мовами, з іншими термінами та методиками. Що, без сумніву, стане однією з причин, через яку як учні, так і їхні батьки захочуть завершити навчання в цих країнах. А другою, не менш важливою причиною, є те, що дипломи країн ЄС – це дещо інше, ніж диплом України, який, як мінімум, потрібно захищати та визнавати в іншій країні.
Залиштеться, ви нам потрібні…
Автор цього не пише, але натякає на той очевидний факт, що Європа, яка схоже розчарувалася в адаптації вихідців з країн Азії та Африки, поставила цього разу на українців. Які, як показав досвід їхньої роботи в Польщі, Чехії, Угорщині та частково в Німеччині, набагато працелюбніші, ніж азіати та африканці, а про рівень освіти навіть не йдеться. Ну і найприємніше для старіючої Європи те, що українці – це представники класичного європейського етносу, і вже через покоління їх неможливо відрізнити від більшості європейців.
More Stories
Хаос у Парижі через демонстрацію афганців
Чому лише небагато українських біженців у Німеччині знайшли роботу (відео)
Мігранти на Хіосі: загинули три дівчинки 5, 7 та 10 років