Порятунок у останню мить: 5-річна дівчинка впала з пірсу і вже пішла під воду

П’ятирічну дівчинку врятували в останню мить, коли вона почала тонути, впавши з пірсу у воду. Інцидент стався у порту Пірея, при цьому мати дівчинки навіть не помітила зникнення дитини.

Трагедії вдалося уникнути тільки тому, що капітан порома, який готувався пришвартуватися в найбільшому порту країни, побачив, як дівчинка намагалася втриматися на плаву.

“Вона тонула за 60 метрів від корабля, я бачив тільки її руки”, – сказав у четвер телеканалу ANT1 Апостолос Лазарідіс, капітан порома “Агіос Нектаріос”.

Капітан негайно поінформував портову владу. На той час, коли прибула берегова охорона, поліцейський Янніс Статопулос стрибнув у море і дістав дитину, яка вже пішла під воду.

Вибравшись на пірс, Янніс Статопулос, разом з одним із перехожих, провів серцево-легеневу реанімацію (CARPA), після чого маленька дівчинка прийшла до тями. Перше серцебиття з’явилося через 4 хвилини після початку CARPA, а до тями дівчинка прийшла через 7 хвилин.

На машині швидкої допомоги вона була доставлена ​​спочатку до загальної лікарні Нікії, а потім до дитячої лікарні «Агія Софія» в Афінах, де поки що залишається у відділенні інтенсивної терапії.

“Я збирався стрибнути в море, щоб допомогти дитині, але поліцейський зреагував швидше”, – сказав капітан. Він додав, що мала була дуже близько до причалу, «але вона була маленька, вона не вміла плавати».

Інцидент стався близько 4 години дня у середу. Обставини, за яких дівчинка впала в море, залишаються нез’ясованими. Вона йшла за своєю матір’ю, повідомив ЗМІ батько, який сказав, що пішов за кавою. Він стверджував, що дівчинка грала, і її ноги заплуталися в тросах на причалі, через що вона впала у воду (цікаво, як він це дізнався? І якщо дізнався, чому не врятував свою дитину? прим. редакції).

Адміністрація порту Пірей заарештувала 37-річну матір на місці інциденту і доставила її до прокуратури за звинуваченням у недбалості, що призвела до небезпеки для життя неповнолітньої.

У четвер удень суд засудив її до 12 місяців позбавлення волі умовно на 3 роки. Як повідомляє newsit.grвона буде відбуватися один місяць у в’язниці Корідаллос в Афінах

Батьки стверджували, що вони безхатченки, які проводять час у порту зі своїми дітьми. ЗМІ підозрюють, що ця сім’я займається жебрацтвом, а маленька дівчинка перебувала неподалік причалу, чекаючи на висадку пасажирів порома. Батько відкинув твердження, що дівчинка клянчила гроші у пасажирів, проте йому не вірять.

Якщо на ваших очах тоне людина?

Подивитися, чи немає поряд рятувального засобу. Їм може бути все, що збільшить плавучість людини, і що ви можете до нього докинути.

Підбадьоріть криком потерпілого, що ви йдете на допомогу. Наближаючись, намагайтеся заспокоїти і підбадьорити плавця, що вибився з сил. Якщо це вдалося і він може контролювати свої дії, плавець повинен триматися за плечі рятівника. Якщо ні – поводитися з ним треба жорстко та безцеремонно. Можете навіть приголомшити потопаючого, щоб урятувати своє та його життя.

Техніка рятування

Підпливши до потопаючого, треба підпірнути під нього і, взявши ззаду одним із прийомів захоплення (класичний – за волосся), транспортувати до берега. Якщо потопаючому вдалося схопити вас за руки, шию або ноги, звільняйтеся і негайно пірнайте – інстинкт самозбереження змусить потерпілого вас відпустити.

Якщо людина поринула у воду, не кидайте спроб знайти її в глибині, а потім повернути до життя. Це можна зробити, якщо утоплений був у воді близько 6 хвилин.

Витягнувши на берег, огляньте потерпілого: рота та носа можуть бути забиті тванню або піском, їх треба негайно очистити. Потім переверніть потерпілого на живіт так, щоб голова виявилася нижчою за рівень його тазу (дитину можна покласти животом на своє стегно), і різко натисніть на корінь язика для провокування блювотного рефлексу та стимуляції дихання. Якщо немає блювотних рухів та кашлю, покладіть потерпілого на спину та приступіть до реанімації:

• встаньте на коліна зліва, максимально закиньте голову потонулого (це дуже важливо!) і, зсунувши щелепу вниз, розкрийте йому рот;

• зробіть глибокий вдих, прикладіть свої губи до губ постраждалого і з силою вдихніть повітря, ніздрі постраждалого при цьому слід затиснути рукою;

• якщо у потерпілого не б’ється серце, штучне дихання треба поєднувати із непрямим масажем серця. Для цього долоню покладіть упоперек нижньої частини грудини (але не ребра!), Іншу долоню – поверх першої навхрест. Натисніть на грудину зап’ястями так, щоб вона прогнулась на 3-5 см і відпустіть. Через кожне вдування робіть 4-5 ритмічних натискань;

• при прояві ознак життя переверніть постраждалого обличчям униз та видаліть воду з легенів та шлунка;

• якщо допомогу надають двоє, тоді один робить штучне дихання, інший – масаж серця. Не зупиняйте заходів щодо реанімації до прибуття швидкої допомоги;

• не залишайте потерпілого одного і не перевозіть його самостійно, викликайте «швидку допомогу».

Якщо є можливість, негайно зателефонуйте за номером 112 (або попросіть будь-кого) і повідомте про те, що сталося.

Реанімація під час утоплення

Розрізняють 3 механізми утоплення. Найчастіше зустрічається “справжнє” утоплення (80-70% випадків). Люди, що тонуть, зазвичай перебувають у стані сильного фізичного збудження, намагаючись утриматися на воді, що виснажує кисневі ресурси організму. Прискорене поверхневе дихання при виринанні призводить до гіпоксії та гіпокапнії, внаслідок якої зменшується кровообіг у судинах головного мозку. Втративши свідомість, потерпілий занурюється у воду. Виникає затримка дихання і вуглекислота швидко накопичується в організмі. Вуглекислота, що накопичилася, стимулює дихальний центр, і потерпілий робить глибокі вдихи під водою, під час яких вода потрапляє в легені, затоплюючи їх. З кожним вдихом вода витісняє з легких повітря, що залишилося.

Клінічно справжнє утоплення проявляється «фіолетово-синім» ціанозом, виділенням із рота та носа білою або забарвленою кров’ю піни. Свідомість відновлюється повільно, оскільки гіпоксія мозку посилюється швидко наростаючим набряком. На рентгенограмі видно рідкісні тіні неправильної форми. За аналізами реєструється виражений метаболічний ацидоз.

У потонулої людини вода не завжди заповнює бронхи та легені. Так, якщо втоплення передувало гальмування ЦНС під дією алкоголю, переляку, травми черепа, то потерпілий швидко втрачає свідомість і занурюється під воду. При цьому глибокі вдихи під водою відсутні у зв’язку з пригніченням діяльності дихального центру. У відповідь на попадання першої порції води у дихальні шляхи виникають рефлекторний ларингоспазм та закриття голосової щілини. Вода у великій кількості заковтується у шлунок, але у легені більше не потрапляє. Цей вид утоплення називається асфіксичним, тому що припинено доступ повітря в легені.

Асфіксічний тип утоплення зустрічається у 10-15% випадків. Клінічні ознаки істинного та асфіксичного утоплення (синюшність шкірних покривів, «пухнаста» піна з рота та носа) практично однакові, що не дозволяє диференціювати ці види утоплення в період клінічної смерті.

У 10-15% випадків спостерігається синкопальний вид утоплення. При цьому вигляді виникає моментальна рефлекторна зупинка серця при зануренні людини у воду. Синкопальне втоплення зазвичай зустрічається у жінок та дітей. Причинами його може бути страх, потрапляння в холодну воду, сильне емоційне потрясіння. Для цього виду утоплення характерні блідість шкірних покривів (через виражений периферичний спазм) і відсутність пінистої рідини з порожнини рота та носа.

Між утопленням у солоній та прісній воді є певні відмінності. Внаслідок різниці осмотичних тисків прісна вода, що містить меншу кількість солей, з альвеол надходить у кров. Це призводить до гіперволемії, зменшення концентрації солей у плазмі, гемолізу еритроцитів і, зрештою, фібриляції шлуночків. При істинному утопленні в морській воді, що містить 4% солі, відбувається пропотівання плазми в альвеоли, тобто виникає набряк легені. Механізм припинення кровообігу в цьому випадку буде асистолія.

Однак незалежно від складу води (пресної або солоної) аспірація її веде до пошкодження легеневого епітелію, руйнування сурфактанту, розвитку внутрішньолегеневого шунтування та артеріальної гіпоксемії. Для прогнозу та лікування принципове значення мають тривалість аноксії та ступінь ушкодження легень, а не склад води.

У потонулого який завжди відразу настає зупинка серця. При вилученні з води в нього може зберігатися слабка серцева діяльність, яка потребує проведення зовнішнього масажу серця. Тому основні реанімаційні заходи полягатимуть усуненні гіпоксії, тобто у проведенні ШВЛ.

Шанси на успіх реанімації значно зростають, якщо ШВЛ починають на плаву (відразу після вилучення потерпілого з води). Безумовно, це під силу лише добрим плавцям.

На плаву зручніше проводити ШВЛ методом рота в ніс. Рятувальник просовує праву руку під праву руку потерпілого, долонею впирається в підборіддя і закидає голову, а пальцями закриває рота. Повернувши голову потерпілого, рятувальник вдує повітря в ніс. Проведення зовнішнього масажу серця у воді, природно, неможливе.

На березі не слід витрачати багато часу на спробу видалення води з легенів, тим більше, що звільнити дихальні шляхи практично неможливо. Рекомендується швидко покласти постраждалого обличчям униз і кілька разів енергійно стиснути руками його грудну клітку, потім повернути його на спину та розпочати реанімаційні заходи. Якщо фізичні можливості рятувальника не дозволяють провести цей прийом у швидкому темпі, то слід відмовитися. В цьому випадку необхідно лише звільнити ротову порожнину від сторонніх тіл, верхні дихальні шляхи – від води (підняти таз) і відразу ж приступити до ШВЛ. Якщо серцебиття відсутнє, розпочати зовнішній масаж серця. По можливості слід якомога раніше перейти на ШВЛ 100% киснем з використанням позитивного тиску на видиху. Надалі подають кисень.

При істинному потопленні реанімація буде успішною, якщо перебування під водою не перевищує 3-6 хв. При асфіксичному та синкопальному утопленні ці терміни подовжуються до 10-12 хв. При потопленні в холодній воді проявляється захисний ефект гіпотермії, і пожвавлення можливе навіть через 20 хвилин перебування під водою. Від 5 до 20% жвавих надалі мають неврологічну патологію різного ступеня.

Хоч би як швидко відновилися дихання, кровообіг і свідомість, такого хворого слід обов’язково госпіталізувати. Пізні ускладнення з боку легень (синдром «вторинного утоплення») трапляються досить часто. Цей синдром проявляється болями у грудях, наростанням задишки, появою на ЕКГ ознак гіпоксії міокарда, кашлем, кровохарканням, рентгенологічно великим нерівномірним затемненням у легенях. Таким хворим показана продовжена ШВЛ із тиском на видиху 50-80 мм вод. ст. І чим пізніше хворого переведуть на ШВЛ, тим гірший прогноз. Звичайно, що вчасно діагностувати і лікувати цей синдром можна тільки в умовах стаціонару.

Source link