Російський військовий флот охороняють бойові дельфіни?

USNI, Військово-морський інститут США, повідомив про загін бойових дельфінів біля Севастополя, які охороняють російські військові кораблі.

Супутникові знімки підтверджують, що вольєри для дельфінів біля входу до Севастопольської бухти з’явилися у лютому, коли розпочалося вторгнення Росії до України. Імовірно, спеціально навчені водяні ссавці охороняють кораблі від диверсантів. Проте не всім дельфінам так пощастило – з моменту початку бойових дій на турецькому узбережжі виявлено понад 80 мертвих особин. The Guardian.

Вчені вважають, що до берегів Туреччини та Болгарії витісняє дельфінів підвищене шумове забруднення у північній частині Чорного моря. Там розташовано не менше 20 військових кораблів Росії та продовжуються активні бойові дії. Злякані та дезорієнтовані ссавці відпливають геть, а досягнувши берегів Туреччини, викидаються на мілину.

Доктор біологічних наук Павло Гольдін, фахівець з морських ссавців, розповів у розмові з УП, як виникла ідея підготовки та використання бойових дельфінів. “Родоначальником” її у Радянському Союзі став морський офіцер Андрій Калганов – розвідник за спеціальністю та авантюрист за складом характеру. Дізнавшись, що у США є бойові дельфіни, він почав активно просувати ідею, що СРСР теж має завести їх собі.

США дійсно, приблизно в 1950 році, зацікавилися можливістю використання дельфінів у військових цілях і побудували океанаріум у Сан-Дієго. Там проводилися наукові дослідження та тренування тварин. У ході спостережень з’ясувалося, що дельфіни орієнтуються у воді за допомогою ехолокації: видають ультразвук, а потім слухають як він повертається назад, зустрівши на своєму шляху перешкоду. Сьогодні це відомий факт, про який знають навіть діти. Але на початку 1950-х це стало визначним науковим відкриттям.

Дельфінські програми фінансувалися так само, як і програми спостереження за НЛО. Не те щоб серйозно розглядалася можливість використання їх у бою, але, маючи кошти, вирішили спробувати.

Калганов вирішив скористатися особистим знайомством із тодішнім головкомом ВМФ Радянського Союзу Сергієм Горшковим, якому він під час війни врятував життя. Завдяки йому Калганов отримав кошти на спорудження військового дельфінарію. Вже в середині 1960-х у Козачій бухті у Севастополі збудували басейни та вольєри для дельфінів, вертолітний майданчик та необхідну для дослідження дельфінів інфраструктуру.

Паралельно з науковими дослідженнями у Севастополі тренували бойових дельфінів. Принаймні намагалися це робити. Одне із завдань, які перед ними ставили – нейтралізація бойових плавців, тобто диверсантів. Навіть розробили спеціальну зброю – штик-ніж, який одягали на голову дельфіна, та спеціальний підводний пістолет.

Але… жодного підводного диверсанта за ці роки вони не впіймали. І взагалі, зазначає Гольдін, всі ці програми використання дельфінів у бойових цілях – як у США, так і в СРСР – виявилися “пшиком”. Реально дельфінів у бою ніхто не використав. Єдиний раз, коли американці спробували, це була війна в Перській затоці 2003 року, коли намагалися задіяти дельфінів для пошуку мін у донних відкладах. Військові сказали, що щось зробили. Але перевірити це незалежно неможливо. Може, хтось знайшов міни, а сказали, що це зробив дельфін.

Після розпаду Союзу бойові дельфіни із Севастопольського дельфінарію продовжили забезпечувати безбідне життя своїм “катувальникам”, але вже мирним способом: стрибали крізь каблучку і возили на собі дресирувальників на радість публіці.

Коли у 2014 році Росія анексувала Крим, тварин із Севастопольського дельфінарію відправили “працювати” до Росії та, за деякими неперевіреними даними, до Казахстану. Але пізніше російські військові купили нових дельфінів, щоб нібито тренувати їх для військових дій. Ймовірно, про них і повідомив Військово-морський інститут США.

Інші країни так не займалися. Напевно, тому, каже Гольдін, що в цьому немає практичного сенсу. Що стосується США, то складно сказати безперечно, але важливо те, що в цьому знову-таки немає жодного сенсу. Немає жодного позитивного практичного досвіду виконання дельфінами бойових завдань. Зокрема здається абсурдним, що дельфін може стримати якогось підводного диверсанта. Так само як абсурдно використання підводних диверсантів, як таких. Їх взагалі ніхто не бачив останніх 50 років тому, що цю роль зараз успішно виконують роботизовані апарати. Використовувати у ХХІ столітті дельфінів у бойових цілях – це так само, як використовувати сьогодні бойових слонів.

На запитання журналістів щодо загибелі дельфінів на узбережжі Туреччини Гольдін відповів так:

Під час бойових дій у Чорному морі радари російських суден та підводних човнів, а також шум численних двигунів створюють для дельфінів реальну небезпеку. Гострий шум від радарів призводить до так званої акустичної травми. У дельфінів ушкоджуються органи слуху, і вони втрачають здатність до ехолокації, тобто не можуть орієнтуватися у просторі. А оскільки це травма, то ще вони відчувають біль. Гостра травма може бути навіть смертельною, а може бути хронічною, і тоді дельфін частково втрачає здатність добувати рибу. Щодо так званих бойових дельфінів на вході до Севастопольської бухти, то можна уявити, що відчувають ці нещасні тварини. Дельфіни на війні – не солдати, а жертви.



Source link

Якісна журналістська робота не може бути безкоштовною, інакше вона стає залежною від влади або олігархів.
Наш сайт існує виключно за рахунок реклами.
Будь ласка вимкніть ваш блокувальник реклами, щоб продовжити читання новин.
З повагою редакція