Помер великий грецький композитор Вангеліс

Звістка про смерть великого грецького музиканта та композитора зі світовим ім’ям викликає сум у світі мистецтва та за його межами.

Як стало відомо, грецький музикант та композитор електронної, прогресивної, ембієнтної, джазової та оркестрової музики, Вангеліс Папатанасіу також відомий як Вангелісбув госпіталізований у Франції з коронавірусом

Цю новину підтвердила юридична фірма, яка представляє Вангеліс Папатанасіу. “З великим сумом ми повідомляємо, що великий грек Вангеліс Папатанасіу помер пізно вночі у вівторок, 17 травня”, – йдеться у повідомленні.

Ким був Вангеліс Папатанасіу?

Вангеліс Папатанасіу (повне ім’я: Евангелос Одіссеас Папатанасіу), більш відомий як Вангеліс, був грецьким музикантом та композитором електронної, прогресивної, ембіентної, джазової та оркестрової музики. Він вплинув розвиток різних музичних жанрів, у своїй вважається піонером електронного звуку. Він отримав “Оскар” за музику до фільму “Вогняні дороги” 1982 року.

Він також був автором музики в багатьох інших фільмах, таких як: «Той, що біжить по лезу», «1492: Христофор Колумб», «Олександр», «Ель Греко» та інші. Він співпрацював з Демісом Руссо, Ірен Паппас та Джоном Андерсоном.

1997 року він керував церемонією відкриття 6-го Відкритого чемпіонату світу з легкої атлетики ІААФ на стадіоні «Панатинаїкос» в Афінах.

Робота Mythodia була обрана НАСА як офіційна музика для його місії: 2001 Odyssey to Mars, а в 2002 році він створив офіційну музику для чемпіонату світу з футболу 2002 року в Кореї та Японії.

Вангеліс Папатанасіу народився 29 березня 1943 року в Агрі, Волос. Музичні таланти юного Вангеліса стали очевидними вже у 4 роки, а вперше його музика прозвучала зі сцени, коли йому було 6 років. Однак коли батьки спробували дати хлопчику професійну музичну освіту, виявилося, що він не підкоряється формальній освіті, тому що не бажає дотримуватися будь-яких вказівок. Разом з тим надалі він із теплотою згадував про свою матір, яка особливо наполегливо прагнула привернути хлопчика до гри на фортепіано.

Фашистський путч «чорних полковників» (1967 р.) застав Вангеліса в Парижі, де зі своїми друзями Демісом Руссосом і Лукасом Сідерасом навчався в Сорбонні, якраз під час студентської революції 1968 року. Рішення не повертатися на батьківщину було прийнято одноголосно… Але тріо, що залишилося патріотами Греції, вирішило вписати ім’я рідної країни в історію музики: так народився новий гурт, названий «Aphrodite’s Child» («Дитя Афродіти»)[3]. Але всі троє тяжіли до протилежних напрямків. У цій різниці поглядів та смаків народилося унікальне звучання гурту. Вангеліс цікавився іншим напрямом музики, який тоді називали «прогресив» — складною інструментальною музикою з використанням у великій кількості передових синтезаторів та інших електронних інструментів тієї доби; Практично він став однією з піонерів у цій галузі. Він став неформальним творчим керівником колективу, визначав його безпосередній курс. Спочатку колектив експериментував у звучанні, пробував різні формати, але незабаром прийшов до кінцевої формули, де Вангеліс сів за клавішний (переважно електроорганний) акомпанемент.

Перший же їхній сингл “Rain and Tears” (“Дощ і сльози”) приніс їм світову популярність, і надалі всі сингли, що випускаються, протягом трьох років незмінно займали перші місця в європейських чартах.

У 1971 році, збільшивши інструментальні можливості включенням до складу гітариста та ударника Сілвера Кулуріса, вони з явним лідерством Вангеліса записали на подвійний альбом електронну ораторію “666 – Apocalypse of John”. Після виходу цього альбому гурт розійшовся.

У 1970 році йому вперше випала нагода записатися на платівку. Першим диском молодого композитора став саундтрек до фільму Генрі Чапієра Sex Power. Фільм було знято у жанрі «легкої еротики».

Декілька дисків, що вийшли за два роки, були невдалими в комерційному плані. Пізніше Вангеліс познайомився і почав працювати із французьким режисером Фредеріком Россіфом.

В 1974 Вангеліс переїхав з Парижа в Лондон, де його кандидатура розглядалася як можлива заміна клавішника Ріка Вейкмана в групі «Yes». Однак після двох тижнів репетицій Вангеліс залишив їх, сказавши, що його музична концепція надто далека від концепції гурту. Саме за ці два тижні він потоваришував із солістом «Yes» Джоном Андерсоном, що забезпечило їхню подальшу спільну творчість.

В 1975 Вангеліс підписав контракт з компанією RCA і заснував власну студію звукозапису «Nemo Studios», яку Вангеліс згодом згадує як свою дослідницьку лабораторію. Тут він почав запис серії електронних альбомів, таких як Heaven and Hell (1975), Albedo 0,39 (1976), Spiral (1977), Beaubourg (1978) та China (1979). Частини з Heaven and Hell згодом використовувалися як головна тема у телевізійному серіалі Карла Сагана «Космос».

Наприкінці 70-х — на початку 80-х років Вангеліс чимало часу приділяє спільним проектам. Разом з Джоном Андерсоном він записує чотири успішні альбоми під маркою “Jon And Vangelis”, записує два альбоми “старовинних” грецьких гімнів спільно з Ірен Папас (виданих тільки в Греції), продюсує записи Деміса Руссоса.

Британський режисер Ентоні Томас у 1980 році зняв фільм “Смерть принцеси”, в якому використав композицію “Альфа”.

1981 року виходить фільм «Вогняні колісниці» з музикою Вангеліса. За цю музику він удостоївся премій «Оскар» та «Греммі». Великий трек з альбому став єдиною грецькою композицією в історії, яка очолила національний хіт-парад США. У 1982 році він написав музику до фільму «Той, що біжить по лезу» (режисер Рідлі Скотт). В 1984 Вангеліс бере участь у створенні спільного альбому в стилі нью-ейдж з Сьюзан Чані.

Окрім цих робіт, він випускає альбом академічної музики «Invisible Connections» («Невидимі зв’язки»), а 1985 року — альбом симфонічної та хоральної музики «The Mask» («Маска»), 1992 року він був номінований на премію «Золотий глобус» за категорією «Найкраща музика до фільму» «1492: Завоювання раю».

У 1993 році він складає вокальну симфонію “Mythodea”, яка в 2001-му стає офіційною музикою місії НАСА “Марс Одіссей” і виконується в Храмі Зевса в Афінах в рамках “культурної Олімпіади” напередодні Олімпіади-2004.

У 1996 році Вангеліс пише саундтреки до одного з фільмів «Підводної Одіссеї» Жака Кусто, але той після прослуховування матеріалу відмовляється брати музику до фільму зі словами: «Ніхто не дивитиметься мій фільм, всі слухатимуть тільки твою музику». Так з’являється альбом “Oceanic”[11]. Восени 1998 вийшов новий альбом Вангеліса «El Greco».

У 2002 році Вангеліс став автором гімну чемпіонату світу з футболу в Японії та Кореї.

Вангеліс повернувся після 20-річної еміграції до Греції. Йому було доручено створення музики для найзнаменніших свят – таких як відкриття Олімпійських ігор в Афінах. На сцені йдуть балети Вангеліса — не лише у Греції, а й за її межами.

Source link