Міфи і правда про війну

Янніс Мілопулос, професор Університету Аристотеля у Салоніках, про війну в Україні, і що ця війна може принести Греції. Публікація від 9 березня 2022 року.

Міф 1: Війна віддає справедливість

Ті, хто вважає, що війна може нести певною мірою справедливість, глибоко помиляються. Ніхто ніколи не довів свою правоту шляхом битви. Єдине, що «винагороджує» війна, — це закон найсильнішого. Тому що на війні ніколи не перемагає той, на чиєму боці правда. Перемагає найсильніший.

Ось чому найкраще, що можуть зробити ті, хто хоче допомогти у війні, це не посилати зброю для посилення найслабшого. Відправлення зброї лише підживлює катастрофу. Катастрофу, яка зрештою розчавить слабких та подарує перемогу найсильнішим. Якщо хтось хоче надати хорошу послугу на війні, він обирає шлях переговорів та миру.

Війна – це найвище зло. Це найгірший сценарій. Тому що війна – це вогонь, руйнація та смерть. Світ – це те, що віддає справедливість та дає можливості для зростання та процвітання.

Ось чому Геродот сказав, що ніхто настільки не дурний, щоб віддати перевагу війні перед світом. Бо якщо у мирний час діти ховають своїх батьків, то під час війни відбувається прямо протилежне: батьки ховають своїх дітей.

Міф 2: Україна права, Росія неправа

Стародавні греки говорили: “Μηδενί δίκην δικάσεις πριν αμφοίν μύθον ακούσεις”. Це означає, що ніколи не судіть, не вислухавши обидві сторони.

Це факт, що російсько-українська війна розпочато російськими. Вони вторглися до незалежної країни і своєю військовою перевагою намагаються нав’язати те, що вважають справедливим і правильним. Розсипаючи загибель та смерть по Україні.

Очевидно, що росіяни помиляються, вторгаючись в Україну, тому що вони порушують міжнародне право та права людини, викликаючи величезну гуманітарну катастрофу.

Але якщо ми прислухаємося до іншого боку, то виявимо, що Україна, незважаючи на те, що набирає перші враження як найслабша і як жертва цієї війни, не є таким собі… невинним голубком.

За свідченнями, протягом багатьох років український режим використав націоналістичні групи, такі як так звані батальйони «Азов», для проведення етнічних чисток проти російськомовного населення східної України. Серед жертв цих нападів – сотні і тисячі греків, що там живуть.

Російська сторона вже оприлюднила секретні документи, що доводять, що українська сторона готувала інтервенцію у російськомовному східному регіоні країни.

На війні немає добрих і поганих. Єдиний вибір на війні, який витримує логіку, – це вибір світу.

Міф 3: США та НАТО не несуть відповідальності за війну в Україні

Захід, США та НАТО не такі вже й невинні в крові війни.

Захід роками порушував обіцянку, дану Росії 1991 року, коли розпався СРСР. Відповідно до цієї обіцянки, НАТО не перейде кордону Ельби в Польщі і не буде загрозливо просуватися в сусідні з Росією райони.

Простий погляд на карту країн-членів НАТО до і після 1991 року показує експансіоністську політику Заходу, що загрожує Росії. Перспектива вступу України до НАТО стала лише останньою краплею, яка переповнила склянку.

Але найбільша відповідальність США за цю війну полягає в тому, що замість того, щоб намагатися інтегрувати Росію у мирний альянс з 1991 року по сьогоднішній день, вони намагалися ізолювати її від решти Заходу, беручи в облогу натовську техніку.

Отже, якщо Росія є виконавчим органом цієї війни, відповідальність за її розв’язання несуть США та Альянс НАТО.

Щодо України, то це слабка країна, яка, як часто відбувається, розплачується за те, що опинилася між двома протиборчими сторонами.

Міф 4: Грецький уряд, як член альянсу НАТО, вчинив правильно, надіславши Україні військову допомогу.

У війні найкращий варіант — інвестувати у дипломатію та світ.

Турки, хоч і є членами НАТО, усвідомили це з самого початку і, граючи роль миротворця, зміцнюють геостратегічно та покращують свої позиції на міжнародному рівні, отримуючи похвалу як від США, так і від Росії.

Навпаки грецька сторона, особистим рішенням прем’єр-міністра, яке не запитало, а отже, не отримало згоди навіть міністра закордонних справ уряду, і яке не обговорювалося ні в парламенті, ні в раді політичних лідерів при президенті республіки, мабуть, обрала феноменально легкий шлях обрання ворогом однієї з двох сторін, зміцнивши Україну у військовому плані.

Але надсилання військової допомоги на війну означає участь. Через війну Греція добровільно стала частиною проблеми війни.

Міф 5: Доктрина «Ми належимо Заходу» зобов’язує нас надіслати Україні військову допомогу.

Цей міф розвіюється позицією інших наших союзників – як у Європі, так і НАТО.

Той факт, що ми входимо до Євросоюзу, не зобов’язує нас надсилати Україні військову допомогу. Це підтверджується позицією більшості європейських країн, а саме 17 із 27 країн ЄСякі воліли не встрявати з військового погляду*.

Також той факт, що ми є членом НАТО, не зобов’язує нас надсилати військову допомогу. Це підтверджується позицією більшості з 37 країн НАТО, які воліли не вступати у війну в контексті постачання озброєння*.

Істина 1: Греція повинна була залишатися частиною рішення, а не бути частиною проблеми війни.

Іншими словами, Греція від початку мала наполягати на відправленні гуманітарної допомоги в Україну. Медикаменти, продукти харчування, одяг, ковдри та все інше, чого потребує постраждалий український народ, наша країна мала надавати щедро.

Але не військову допомогу, тому що вона ще більше живить жах війни, про яку ми повинні були від початку заявити, що ми проти, працюючи за мир.

Істина 2: Греція, в силу своєї історії та геостратегічного становища, має наполягати на доктрині багатоаспектної зовнішньої політики, яка робить її силою на боці світу.

Відмова від доктрини багатовекторної зовнішньої політики, якої дотримувалась Греція до сьогодні, і спонтанний вибір ролі «передового форпосту Заходу» принесе лише лиха.

Тому що ця доктрина означає, що ми будемо тими, хто геостратегічно ослабне у ширшому регіоні. Ми втратимо традиційних друзів, історично корисних та важливих у контексті греко-турецького конфлікту, і ми будемо першими, хто постраждає від наслідків нашого безрозсудного вибору.

Традиційно дружні стосунки, які досі підтримували всі грецькі уряди з Росією, йшли нашій країні лише на користь.

Втрата сотень тисяч російських туристів цього літа, які, як оголосила Росія, вирушать до Туреччини та Єгипту за те, що вони не відправили військову допомогу Україні, дає присмак відплати у вигляді фінансових наслідків нашої участі у війні.

За цим слідує загострення енергетичної кризи після нашої величезної залежності від природного газу, що імпортується з Росії, внаслідок грецької енергетичної політики насильницької та поспішної відмови від лігніту. Політики, яку ми маємо зараз змінити, якщо хочемо зміцнити нашу енергетичну автономію та зменшити залежність від природного газу, що імпортується із зони бойових дій.

На жаль, поки що всі ознаки свідчать про те, що наслідки раптового одностороннього рішення уряду та безрозсудної зміни доктрини нашої зовнішньої політики поставлять нашу країну в дуже важке становище в найближчі роки.

Янніс Мілопулос, професор Університету Аристотеля у Салоніках

Переклад Олена Токаренко

Цинк

Думка автора може не співпадати з думкою редакції

Source link