«Життя триває», кажуть українські біженці: шлюби та робота у Греції

«Життя триває навіть під час війни, коли ми перебуваємо у вигнанні», — каже Віктор перед тим, як розписатися зі своєю коханою Вікторією в мерії м. Салоніки.

Наречений у простій білій футболці, а наречена у скромній ситцевій сукні виглядають трохи стривоженими. Вони не хочуть розголосу, фотографуються лише для друзів та родичів. «Ми вирішили не гаяти часу, ми не знаємо, що з нами буде завтра, і вирішили одружитися в Салоніках, куди прибули, як біженці», — каже Віктор.

Їхнє весілля було заплановане на вересень і мало відбутися на батьківщині, в Україні. «Війна змінила наші плани, ми поїхали з першими бомбардуваннями. Ми пройшли через різні країни та опинилися в Салоніках, а батьки моєї дружини залишилися в Румунії», – додає він. У важкі часи вони хочуть бути парою, з’єднаною узами шлюбу: «Нам дуже сподобалися Салоніки, ми закохалися у це гостинне місто. Тому вирішили тут розписатися».

У Віктора та Вікторії розпочався медовий місяць, проте молодятам ніколи думати про те, як провести його. У пари зовсім немає засобів для існування, а тому вони терміново шукають роботу. in.gr. Їм, як і багатьом українським біженцям, мабуть, більшості їхніх співвітчизників важко вижити, і вони насамперед зайняті пошуками роботи. Хоча є такі щасливчики, які вже працевлаштувалися.

Деякі відкрили в інтернеті веб-сайти, такі як «Українці у Греції» та «Маріупольці у Греції», з метою інформування одне одного, пошуку родичів та роботи.

Від учителя до помічника на кухні

42-річна українка Анжела К. вже кілька днів працює у таверні у Салоніках. Педагог за фахом, вона працювала у державній школі, а також у приватному центрі дитячої творчості у Маріуполі. Вона каже: «Ми з жахом покинули наше розбомблене місто. Залишився лише фундамент нашого будинку. Ми пройшли багато кілометрів до кордону з Росією, бо іншого виходу ми не мали. Перетнули кордон і опинилися в Новоросійську, звідти потрапили у Владикавказ (Північна Осетія), далі до Грузії, а звідти до Туреччини, отже, з багатьма труднощами та пригодами, нарешті 3 квітня перетнули кордон Греції та прибули до Салоніки».

Українка каже, що вона щаслива, бо кілька днів тому почала працювати. Здається, її не турбує миття посуду весь день: «Ми не можемо повернутися до Маріуполя, наш будинок зруйнований. Я вирішила набратися терпіння і думаю, що перебуваю в хорошому становищі, порівняно з тим, що одні наші співгромадяни загинули, інші отримали поранення. Адже ми врятовані!

Source link