29.03.2024

Афінські новини

Новини українською мовою з Греції

Значна спадщина Панаєта Кесмеджі


Люди, які чули, як кожен камінь гуде голосами епох, не йдуть з життя одразу. Вони, як зірки! Сяйво їхньої душі ще довго освітлює землю, на якій залишений ними глибокий, добрий, значущий слід.

Як гордість своєї культури та чудовий внесок у скарбницю загальнолюдських цінностей увійшла й творча спадщина письменника-історика Панаєта Кесмеджі.

Він був людиною честі: уважний брат, вірний друг, надійний і дбайливий сім’янин, цілеспрямований, занурений у себе, думає, закоханий у всі епохи. Давньогрецькою історією та філософією був полонений змалку, а зібрана бібліотека – його гордість – дозволяє знайти будь-яку інформацію про Стародавню Грецію. Його вчителями і натхненниками були стародавні історики, філософи і власна ідея, що бачить, чуюча, вільна від стороннього впливу. Історія – це його пристрасть, його кохання. Теплом цього кохання наповнена вся його творчість. Ніколи нічого не робив на догоду будь-кому і чомусь. Любов до історії, свого народу, його духу – сильніша, священніша, і це не могло не забезпечити успіх його пошуку.

Народився Панаєт Олексійович Кесмеджі в 1946 році 9 травня, на День Перемоги, у місті Коканде Узбецької РСР, у сім’ї понтійських греків, висланих із Криму (м.Ялта) у 1944 році. Дитинство було важким. 1966 року закінчив Кокандський автодорожній технікум, отримавши спеціальність будівельника. З 1968 року, після служби в армії, працював виконробом, начальником ділянки тресту «Спецелеватормельбуд». Праця, спорт, книги – головне, що його зайняло. У 1977 році з сім’єю переїхав до Криму, де потім став біля витоків відродження та розвитку грецької культури на півострові, друкувався в газетах та журналах Криму, Росії, Греції.

У 1990 році мерією міста Салоніки було запрошено на фестиваль понтійської культури. В 1998 брав участь у 4 Всесвітньому з’їзді понтійського еллінізму. Він лауреат премії імені М. Македонського 1999 року – за громадську та літературну діяльність, внесок та розвиток грецької культури у Криму. З 1996 по 2018 рік видано та перевидано книги, написані ним у співавторстві з синами Георгієм та Олександром: «Греки Криму», «Мітридат Євпатор», «Княжество Феодоро», п’єса «Ціна зради» у збірці «Ніби все зі мною було» , «Найманник», «Князь Олександр», «Історія князівства Феодоро. Грецька топоніміка Криму», «Боспорець», «Неслухняна Таврика», «Неслухняна Таврика. Асандр», оповідання у збірнику Миколи та Софії Юр’євих «Підійти до горизонту». Останні роки співпрацював із інтернет-виданням «Російські Афіни». Його статті читали у 170 країнах світу.

У своїх публікаціях він закликав любити, цінувати, вивчати духовну спадщину грецького народу, який протягом тисячоліть стикався з фатальними випробуваннями, але не втратив людяність, не розчинився, не зник, не втратив самобутність, а щоразу відроджував свою культуру, продовжував її розвиток та ніс іншим народам. Багато в чому це стало можливим завдяки таким людям, як Панає Олексійович Кесмеджі.

Ти говорив з епохами не раз,

Ти чув каменя голос, образ бачачи,

Писав про це, предками пишаючись,

І рвався у бій. І ти був ними обраний.

Твої сторінки нас переживуть,

Творіння складалися для нащадків.

Де сила, краса, свободи дух

Оспівані праведно тобою і голосно.

Моя пам’ять із тобою завжди.
Софія Юр’єва – Кесмеджі

ПАНАЄТ КЕСМЕДЖІ

«Написати історико-популярний нарис про греків Криму я вирішив після численних зустрічей із греками, розкиданими після сталінської депортації 1944 року по всьому колишньому СРСР та Греції. Нікому з них не траплялася праця, яка розповідає історію греків Криму: від виникнення грецьких колоній до наших днів. Не претендуючи на науковість, я спробував викласти свій погляд на історичну долю частини свого етносу, його формування та розвиток упродовж двох із половиною тисячоліть, простежити стосунки та зв’язки з іншими народами Криму».

Так починається перша робота Панаєта Кесмеджі, що задає тон усієї його подальшої діяльності. “Нікому… не траплялася праця”, “не претендуючи на науковість”, “історична доля частини свого етносу” – це не сухі наукові фрази. Панає Кесмеджі був одним із тих, хто протягом тисячоліть, незважаючи на важкі епохи, знаходив сили не опустити руки, а взятися за цікаву роботу, що захоплювала за собою інших співвітчизників і приводила до нового витку відродження та розвитку культури. Одним з тих, кому греки Криму не розчинилися, не зникли і не забули своє ім’я.

Він не мав можливості отримати історичну освіту. Час був не той. Він став будівельником. І письменником.

У греків є традиція називати на честь діда старшого онука… А на честь Панаєта Олексійовича назвали своїх дітей обоє його синів. Два онуки – два Панаєти. Один у Греції, інший – у Росії. Зі змішаними почуттями дивляться на обкладинки книг, на яких виведено їхні імена. Був один Панаєт, стало два…

Олександр Кесмеджі



Source link