Путін не Гітлер, Байден не Рузвельт, а Зеленський аж ніяк не Черчілль

Сьогодні з початком “Холодної війни 2” стало популярно порівнювати політиків з їхніми попередниками: Путіна з Гітлером, Зеленського з Черчіллем і Байдена з Рузвельтом, пише American Thinker. Автор статті пояснює, чому така риторика є недоречною.

Західні політики та оглядачі, які виступають за те, щоб робити більше для захисту незалежності України, часто посилаються на аналогії з Другою світовою війною, щоб виправдати свої політичні уподобання. Вони порівнюють Путіна з Гітлером, Зеленського з Черчіллем та рідше – Байдена з Рузвельтом. Вони стверджують, що Путін — військовий злочинець, який чинить геноцид проти українського народу. Зеленський, стверджують вони, зухвало й мужньо стоїть “один на один” проти російської агресії, захищаючи “демократію” від самодержавства. Дехто каже, що Байден знову перетворює Америку на «арсенал демократії», поставляючи Україні зброю та припаси. Жодне з цих тверджень і жодне з цих історичних порівнянь не є виправданими.

Путін, безумовно, агресор у цій війні, але звинувачення у військових злочинах та геноциді поки що бездоказові. Жертви серед цивільного населення, на жаль, характерні для всіх сучасних воєн. І ми не знаємо, чи має Путін генеральний план зі знищення українців, як раси, як це зробив Гітлер щодо євреїв.

Зеленський, поза сумнівом, продемонстрував мужність, ведучи українців на боротьбу за свою незалежність, але його зображення як поборник демократії та свободи, у кращому разі, передчасне. До вторгнення Росії Україна не посідала перше місце в списку зразкової демократії. Як нещодавно зауважив Тед Гален Карпентер з Інституту CATO, «Україна далека від демократично-капіталістичної моделі» та «довгий час була однією з найкорумпованіших країн у міжнародній системі». Freedom House класифікує Україну як «частково вільну». Карпентер далі зазначає, що ще до вторгнення Росії українські офіційні особи «переслідували політичних дисидентів, застосовували заходи цензури та не допускали іноземних журналістів, яких вони вважали критиками українського уряду та його політики». Україну критикували такі групи, як Amnesty International та Human Rights Watch. А після початку війни Зеленський ще більше розправився з опозиційними політичними партіями та ЗМІ.

Зеленський вміло зіграв роль Черчілля — він таки актор. У своїх промовах він навмисно мімікрує під Черчілля: «ми воюватимемо в лісах, у полях», «не здамося і не програємо» тощо. Але він веде регіональну війну проти агресора, який обмежив цілі. Черчілль боровся із завойовником Європи, який уклав угоду з радянською Росією про поділ Східної Європи та мав необмежені цілі. Уінстон Черчілль буквально самотужки бився на захист західної цивілізації. Зеленський бореться за те, щоб залишитися при владі у незалежній Україні. Ставки у російсько-українській війні просто не такі великі, як у Другій світовій.

Зрештою, президент Байдена не Рузвельт. Незважаючи на всі свої недоліки, Франклін Рузвельт був натхненним воєначальником, який розумів, що поставлено на карту у Другій світовій війні, навіть якщо йому не вистачало політичної мужності, щоб спочатку грати провідну роль, яку грав Черчілль. Адміністрація Байдена, здається, у кращому разі не впевнена в тому, якою має бути роль Америки у російсько-українській війні. Риторика адміністрації, схоже, покликана звучати «жорстко», але її дії не відповідають риториці — і це, певно, добре.

Проблема в тому, що риторика може створити власний політичний імпульс. Ми вже були свідками безвідповідальності деяких американських «державних діячів», які пропонували «безпольотні зони» та берлінські авіаперевезення, і навіть передбачали можливість застосування першими ядерної зброї. Були втрачені можливості зіграти роль посередника у конфлікті. Важко змусити протиборчі сторони сісти і розпочати переговори, коли ви характеризуєте російського лідера як «воєнного злочинця» і зображаєте регіональну війну як екзистенційну боротьбу між демократією та автократією.

Так що так, будь-що озвучте підтримку та співчуття українському народу, дайте йому зброю та припаси, щоб допомогти йому у захисті своєї країни. Але припиніть риторику про Гітлера, Черчілла і Рузвельта. Наші державні діячі, лідери України та лідери Росії, повинні працювати над припиненням війни на розумних, хоч і недосконалих умовах замість того, щоб розширювати війну. Бо якщо ця регіональна війна стане європейською, а потім глобальною боротьбою, ми все програємо.

Цинк

Source link