Небезпечні образи

Панагіс Вурлуміс: “Президент Росії Володимир Путін – убивця, і він знищує свій народ. Я кричу про це, тому що вірю в це і хочу випустити пару, але я приватна особа, і те, що я говорю, не має значення“.

Це не той випадок, коли такі вкрай різкі висловлювання походять від державних чиновників та особливо впливових глав держав. Як правило, останні ретельно обирають слова, виступаючи публічно, навіть коли кажуть не для протоколу. Бо знають, що сказане ними буде витлумачено як намір діяти відповідним чином.

Публічні образи росіян не допоможуть українцям, не призведуть до падіння Путіна і якнайшвидшого закінчення війни. Образи, нещодавно почуті від президента США Джо Байдена та інших американських офіційних осіб на адресу Путіна, викликають тривогу та питання про те, чого саме вони намагаються досягти. Зокрема важко зрозуміти, як такі зневажливі зауваження, хоч би якими доречними вони були, можуть допомогти українцям у їхній нерівній боротьбі. Цілком ймовірно, що вони мають зворотний ефект, поєднуючи росіян, які вже підтримують Кремль, і не лише їх.

Будь-який виклик придатності і легітимності російського керівництва з боку глави держави, що суперничає, обов’язково зачепить чутливий нерв тих, хто не хоче втручання іноземних сил у їхні внутрішні справи. Словесні нападки Америки — це просто їжа для російської пропаганди, яка зображує кримінальне фіаско як патріотичну війну, а свою країну як жертву всього цього.

Крім того, загрози залучити Росію до міжнародних судів малоефективні, коли виходять від людей, яким у якийсь момент у майбутньому доведеться сісти за один стіл. Одна справа висувати загрози проти таких людей, як Слободан Мілошевич у Сербії або який-небудь консервний диктатор у маленькій африканській країні, і зовсім інша, коли ви звертаєтесь до керівництва країни, яка займає одну восьму частину земної землі, має здатність шантажувати ядерною війною і має підтримку, зокрема Китаю. Незалежно від того, хто нею керує, Росія є одним із найбільших гравців на світовій арені, і рано чи пізно Заходу доведеться проковтнути свій гнів і сісти з нею за великий стіл.

Позиція Сполучених Штатів, як її проектують міжнародні ЗМІ, також робить досягнення компромісу між воюючими сторонами набагато складнішим та підвищує ставки для президента України Володимира Зеленського. Марний він і в тому випадку, якщо росіяни шукають вихід із війни, у відповідь на несподіваний опір українців та мало не всесвітній протест.

На відміну від дуже ефективних економічних санкцій, публічні образи не допомагають українцям, не допоможуть збити зсередини Путіна і не скоротять війну. Після невдач в Іраку та Афганістані цілком природно, що американці мають бути задоволені тим, що тепер черга за Росією. Більше того, Путін надав їм послугу, знову згуртувавши Європу під егідою США та НАТО. Вони повинні бути задоволені цими здобутками і не просити більшого.

Катімеріні

Думка автора не відображає думки редакції.

Source link