Чию сторону прийняла Грузія у протистоянні Росії та України

Дехто вважає, що Грузія надмірно м’яко ставиться до війни в Україні. Таке ставлення ображає українців та викликає критику серед власного населення.

Офіційний Тбілісі відповідає, що керується інтересами країни. DW. І начебто серед південно-кавказьких країн Грузія найбільше співчуває Україні, але Київ очікував бипрольшої підтримки. З огляду на це досить напружені грузино-російські відносини.

На відміну від Вірменії та Азербайджану, для яких Росія виступає партнером і союзником на тлі врегулювання карабахського конфлікту, Грузія вважає РФ “агресивним окупантом”, який відібрав у неї Південну Осетію та Абхазію. Та й надто свіжі ще пам’яті трагічні події збройного конфлікту 2008 року, який Росія також назвала спецоперацією: “операцією з примусу до миру”.

Тому грузинське суспільство щиро солідарне з Україною: приймає біженців, відправляє гуманітарку, ініціювала спільно з іншими розслідування в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі дій РФ в Україні. Але це суспільство, а уряд обережніше у своїх висловлюваннях і діях – явно проти Росії не виступає. Взяти бодай санкції.

Іраклій Гарібашвілі, прем’єр-міністр Грузії, виступає проти приєднання до антиросійських санкцій, пояснюючи це небажанням ставити свою країну “під удар”. А тут ще й Росія раптом зняла з Грузії накладені раніше санкції на молочну продукцію, хоч грузинське Міністерство сільського господарства каже, що заявку було подано ще 2020 року.

Україна розчарована. Руслан Стефанчук, голова Верховної ради, з докором каже:

“Це (зняття санкцій) випадково не подяка за те, що офіційний Тбілісі не бажає повноцінно підтримувати Україну? Чи варто зняття обмежень для 15 молочних компаній Грузії нашої тисячолітньої дружби, нашої багаторічної спільної боротьби, наших взаємних устремлінь?”.

Це стало далеко не єдиною претензією України до Грузії і наприкінці березня Володимир Зеленський вирішив відкликати українського посла з Тбілісі. Однак незабаром стало відомо, що Грузія приєдналася до санкцій, про що президент Саломі Зурабішвілі заявила в ефірі CNN. Тобто Грузія не запровадила проти РФ власних санкцій, а частково підтримала міжнародні.

Після початку війни в Україні грузинські активісти, бажаючи “соромити” уряд, вийшли на акції протестів. Але прем’єр Гарібашвілі стійко тримається на своїй позиції:

“Ми хочемо миру, стабільності та розвитку. Будь-який правитель-патріот повинен робити все, щоб уникнути війни”.

Така позиція викликає подив Паата Закареішвілі, конфліктолога, колишнього міністра з питань реінтеграції Грузії:

“Грузія голосувала за прийняття всіх міжнародних антиросійських резолюцій. Але у своїх висловлюваннях наша влада обережна, ніби не хоче дратувати Росію. Не розумію, чому”.

Він не розуміє не лише цього. Наприклад чому уряд Грузії не нагадає світові про проблему Абхазії та Південної Осетії:

“Саме з війни 2008 року почалася окупаційна політика Путіна. Влада завжди і скрізь про це розповідала, а тепер чомусь замовкла”.

Звіад Корідзе, відомий журналіст та медіа-експерт, колишній голова комісії з помилування, викладач Кавказької медіа-школи, оцінює поведінку “Грузинської мрії” (правлячої політичної партії Грузії з 2012 року до сьогодні, заснованої 7 травня 2012 року бізнесменом Бідзіною Іванішвілі). як обережність і відповідальність перед народом, а навпаки – називає безвідповідальність і страхом:

“Але уряд не повинен боятися. Він повинен оцінювати ризики та розробляти конкретні превентивні механізми”.

За словами Корідзе, основним таким механізмом є і саме приєднання до західної антивоєнної коаліції. Не виключаючи можливості нападу Росії (під будь-яким формальним приводом), експерт вважає, що Грузії зможе допомогти в такому разі лише союзництво із Заходом.

З першого дня вторгнення в Україну побоювання, що Росія знову може напасти на Грузію, переслідують значну частину грузинського суспільства. Але це не виправдовує в їхніх очах поведінка уряду. Письменниця Тінатін Мжаванадзе каже:

“Я не гаряча голова, у мене діти, і я страшенно боюся війни. Але й потрапити в альянс з Росією та Білоруссю було б жахливо, це червона риса, за якою ти втрачаєш обличчя, довіру, партнерів та друзів”.

Не всі експерти налаштовані так критично. Наприклад, політолог Арчіл Сіхраулідзе, лектор Тбіліського державного університету, вважає, що “в позиції “Грузинської мрії” є логіка”:

“Захід не готовий зараз ні захищати, ні воювати за Грузію та Україну. Ці країни змушені постояти за себе самі. Якби “Грузинська мрія” приєдналася до всіх санкцій, то це дуже вдарило б по населенню країни”.

А тим часом у Південній Осетії пройде другий тур президентських виборів, і чинний президент Анатолій Бібілов має намір, у разі своєї перемоги, провести референдум про приєднання до РФ.

Для Грузії це був би дуже болючий удар, але, за оцінкою грузинських експертів, турбуватися нема про що. По-перше, взагалі не факт, що Бібілова переоберуть (другий тур виборів пройде 28 квітня). А по-друге, крім нього самого, ідея такого поспішного і невчасного приєднання не викликає ентузіазму ні в кого, включаючи Росію.

А у грузино-українських відносинах тим часом триває низка сварок та примирень. Останньою конфліктною ситуацією стала відмова голови грузинського парламенту відвідати Україну, куди його запрошував Руслан Стефанчук. Але 16 квітня грузинська парламентська делегація все ж таки з’їздила до Києва. На зустрічі парламентарів двох країн було, зокрема, обговорено, що Грузія не стане для Росії “чорною діркою” для обходу міжнародних санкцій. Deutsche Welle.



Source link

Якісна журналістська робота не може бути безкоштовною, інакше вона стає залежною від влади або олігархів.
Наш сайт існує виключно за рахунок реклами.
Будь ласка вимкніть ваш блокувальник реклами, щоб продовжити читання новин.
З повагою редакція