28.03.2024

Афінські новини

Новини українською мовою з Греції

Доповідь ОБСЄ щодо військових злочинів в Україні

Велика доповідь Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) на 108 сторінках фіксує порушення прав людини та військові злочини під час “спецоперації” Росії в Україні. Він охоплює період із 24 лютого по 1 квітня. Основні висновки.

Основна думка документа, який організація називає попереднім – дії російських військ в Україні підпадають під визначення злочинів проти людяності. Проте згадуються порушення і з українського боку. Слід одразу зазначити, що російські представники в ОБСЄ відмовилися брати участь у складанні доповіді і розкритикували після її публікації 13 квітня. Отже, основні висновки місії викладені в доповіді.

Російські війська та Маріуполь

Доповідачі ОБСЄ вказали на “неодноразово задокументовані у ході конфлікту порушення” норм міжнародного гуманітарного права з боку Росії: “навмисні вбивства, насильницькі зникнення або викрадення цивільних осіб, зокрема журналістів та місцевих чиновників”.

Організація вважає, що за дотримання Росією своїх зобов’язань у рамках міжнародного гуманітарного права “число вбитих і поранених цивільних осіб було б набагато менше”, розглядаючи цей аспект на прикладі облоги портового міста Маріуполя. В ОБСЄ дійшли висновку, що саме російські військові несуть відповідальність за обстріл пологового будинку лікарні № 3 та драмтеатру, назвавши обстріл останнього, де загинуло близько 300 людей, “вопіючим порушенням”.

Як відомо, Росія заперечує свою причетність до цих подій. У випадку з театром організація спиралася на інформацію ЗМІ та українських джерел – урядових та неурядових. Місія ОБСЄ, як і інші міжнародні організації, у Маріуполі не була присутня і питання досліджувала дистанційно.

У доповіді організації зазначено, що російські війська ведуть бойові дії невибірково, не дотримуючись принципу “пропорційності” і запобіжних заходів щодо “особливо охоронюваних об’єктів, таких, як лікарні”:

“Очевидно, що десятки тисяч об’єктів нерухомості було пошкоджено або знищено з катастрофічними прямими та непрямими наслідками для цивільного населення”.

Експерти організації відзначають масштабні атаки на приватні будинки, багатоповерхові житлові будівлі, лікарні, культурні пам’ятки, школи, інфраструктуру водопостачання та електропостачання, які призвели або до значного пошкодження, або до повної руйнації:

“При дотриманні сил РФ норм гуманітарного права цих руйнувань можна було уникнути”.

Автори доповіді вказують на достовірні свідоцтва про застосування під час військового протистояння катувань:

“Порушення мали місце як з українського, так і з російського боку. Проте порушення, вчинені Російською Федерацією, набагато масштабніші і значніші за своїм характером”.

У Росії, як відомо, відреагували на звинувачення щодо Маріуполя негативно. Омбудсмен Тетяна Москалькова стверджує: “Українська армія евакуювала маріупольський пологовий будинок, а на його місці було обладнано вогневі точки полку “Азов”. Щодо драмтеатру вона заявила, що ще 12 і 13 березня в соцмережах з’явилася інформація, що “провокатори” планують підірвати будівлю та звинуватити Росію.

Управління захопленими територіями

У доповіді ОБСЄ наголошується, що окуповані території Донбасу та інших частин України керуються по-різному. Наприклад, у захоплених містах Донецької та Луганської областей встановлюється влада “ДНР” і “ЛНР”, в інших регіонах – безпосередньо Росії. В останніх засновані “комендатури” – якийсь аналог військово-цивільних адміністрацій. Діє комендантська година, заборонено цивільний обіг зброї, не дозволено публічні збори, збирання інформації про війська.

На тлі цього суспільне життя, як і раніше, регулюється українським законодавством, а існуючі українські муніципалітети іноді продовжують функціонувати “при незначній взаємодії з російськими силами”.

У деяких населених пунктах Росія намагається замінити українську валюту своєю – карбованцями. Порушуються права людини щодо мирних акцій, як приклад – розгін із застосуванням вогнепальної зброї проукраїнського мітингу у Скадовську на Херсонщині. На мітингу в Херсоні окупаційна влада діяла аналогічно: кидала світлошумові гранати та стріляла в учасників проукраїнського мітингу.

У деяких населених пунктах відбувається заміна місцевих українських керівників. Наприклад у Мелітополі, де його викрали, а потім повернули за обміном мер міста Іван Федоров. ОБСЄ нагадує про норми міжнародних законів, що наказують окупантам не змінювати муніципальну владу.

Херсонський мер підтвердив, що адміністрація намагається зібрати трупи та відновити газ, електрику, водопостачання та опалення. У Скадовську мер зазначив, що комунальні послуги працюють, але є проблеми з мародерством та невиплатами пенсій. ОБСЄ зазначає, що не має інформації про невиконання Росією як окупуючої стороною, обов’язків щодо підтримання громадського порядку та громадянського життя.

Поводження з полоненими

М’яко натякаючи, що втрати противника сильно завищуються, Організація з безпеки та співробітництва в Європі повідомляє, що, на думку експертів, кількість полонених “здається відносно низькою порівняно з кількістю втрат”, що декларуються сторонами конфлікту.

Обидві країни зараз заявляють про приблизно однакові цифри вбитих в арміях супротивника: приблизно 20 тисяч людей. Щоправда цифри, що наводяться у доповіді щодо полонених, актуальні на кінець березня, зараз вони вже застаріли, зокрема й через проведені обміни. Однак у будь-якому разі вони становили приблизно 250-500 полонених у обох сторін. (Росія заявила, що нещодавно їй здалися в полон у Маріуполі понад тисячу солдат ЗСУ, українська сторона цю інформацію за кількістю категорично не підтверджує).

ОБСЄ звертає увагу, що Україна та Росія не допустили Червоний хрест до полонених, але заявили про готовність дотримуватися Женевської конвенції. Переговори між Червоним хрестом та обома сторонами продовжуються:

“Не дозволяючи МКЧХ протягом одного місяця відвідувати військовополонених, і Росія, і Україна порушили міжнародне гуманітарне право”.

Однак обидві сторони почали надавати імена своїх військовополонених, а Червоний хрест передає їх протилежній стороні та інформує сім’ї. ОБСЄ зазначає, що полонених із ДНР та ЛНР Україна часто переслідує за статтею “держзміна”. Але порушенням прав організація це не вважає, бо йдеться про громадян України.

При цьому ОБСЄ розкритикувала український сервіс “Шукай своїх” для пошуку полонених або вбитих солдатів російської армії, щоб сім’ї військовополонених могли отримувати новини про своїх родичів. На платформі українська влада розмістила сотні фото та відео полонених російських солдатів, часто з їхніми паспортами та документами. Експерти організації зазначають:

“Це не той спосіб, яким сім’ї та влада, від якої вони залежать, мають бути поінформовані про долю військовополонених. І це піддає їх громадській цікавості, що суперечить міжнародному гуманітарному праву. У деяких солдатів пов’язані очі, кляп чи маски. Це порушення посилювалося публікаціями зі скріншотами листування полонених російських солдатів з їхніми сім’ями та друзями, які з’являлися в Інтернеті. І залучали військовополонених на прес-конференції для обговорення їхньої ролі у вторгненні. Це може поставити під загрозу солдатів та їхні сім’ї”.

Зазначаються як порушення прав людини та відеоролики, де “допитують російських військовополонених і змушують вибачатися перед українським народом, прославляти українські збройні сили, очорняти їхнє командування або закликати родичів до припинення війни”. Міжнародне право свідчить, що військовополонених потрібно лише надати основну особисту інформацію. Ще одне важливе порушення – заяви України про те, що військовополонених змусять “відновлювати країну”:

“Це може означати, що вони не будуть репатрійовані після закінчення активних бойових дій, як цього вимагає міжнародне гуманітарне право”.

З російської сторони йдуть численні повідомлення про відеозаписи образ та залякувань українських військовополонених після їх захоплення. Є відео допитів військовополонених, де:

“Їх змушували очорняти українські збройні сили, співати пісні, що вихваляють російські збройні сили, закликати уряд України розпочати мирні переговори з Російською Федерацією та просити українських солдатів скласти зброю. На деяких було видно сліди синців”.

При цьому офіційно в РФ гарантували належне поводження з “українськими військовослужбовцями” та їх умовно-дострокове визволення. Але зробили виняток для “націоналістів”, що, на думку ОБСЄ, є порушенням.

Затримання в Україні цивільних осіб

“Місія зафіксувала велику кількість повідомлень та відео щодо цивільних осіб, які вважаються злодіями, контрабандистами, прихильниками проросійських настроїв або порушниками комендантської години. Вони побиті на території, яку контролює уряд України”.

ОБСЄ стверджує, що місії відомо про більш ніж 45 випадків жорстокого поводження з боку поліції, тероборони та добровольців. Зафіксовано випадки арешту українською владою близько 300 осіб, підозрюваних у пособництві Росії. У трьох подібних випадках затримані стверджували, що їм не повідомили про офіційне затримання і не повідомили про їх долю родичів.

Аналогічно відбувалися арешти мирних жителів на території, яку контролює Росія. У звіті йдеться:

“Місія отримала кілька повідомлень, що заслуговують на довіру, згідно з якими російські військові заарештовували мирних жителів, у тому числі журналістів, без будь-якої процедури і піддавали їх жорстокому поводженню із застосуванням методів, рівнозначних тортурам. Це являє собою військовий злочин”.

Один із подібних випадків підтверджений “Репортерами без кордонів”. Він стосується українського перекладача та кореспондента “Радіо Франс”, захопленого російськими військами 5 березня в центральній частині України та утримуваного у полоні протягом дев’яти днів. Залишеного в холодному підвалі, його били залізним прутом і прикладами, катували електрикою, позбавляли їжі протягом 48 годин і піддали інсценуванню страти, зазначають у доповіді ОБСЄ.

Роздача зброї

Організація засудила практику роздачі автоматів територіальної оборони, що практикувалося на початку бойових дій, але лише частково:

“Включення таких осіб до складу збройних сил України є законним відповідно до міжнародного гуманітарного права. Інакше (якщо не включати до складу українських військ) роздача зброї цивільним особам робить їх законними об’єктами нападів, не даючи їм привілеїв військовослужбовців”.

Застереження, зроблене експертами, – такі стихійні загони набувають статусу учасників війни, якщо ворог наближається, і оформити людей в армію просто немає часу:

“Однак, коли українська влада закликала мирних громадян приготувати коктейлі Молотова для боротьби з російськими окупантами, таких громадянських не можна вважати такими, що взялися “стихійно” за зброю, “не встигнувши сформувати себе в регулярні збройні формування”.

Згвалтування та торгівля людьми

Варто зазначити, що з огляду на період, якого стосується доповідь, події у Бучі в ньому не розглядаються. Проте автори зазначають, що з початку конфлікту в Україні спостерігається зростання ґендерного насильства. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба та український депутат Леся Василенко висунули звинувачення у згвалтуванні та інших формах сексуального насильства на адресу російських сил.

Один із інцидентів стався у селі Бровари під Києвом, де п’яний російський солдат нібито увірвався до приватного будинку, убив господаря, а потім кілька разів зґвалтував його дружину у присутності її маленької дитини. Українська сторона повідомляла і про групові зґвалтування, скоєні російськими військовослужбовцями у багатьох інших регіонах України. Організація з безпеки та співробітництва в Європі закликає розслідувати цей та інші подібні випадки.

Жінки також постраждали від масового переміщення. Міжнародні організації попереджають, що торговці людьми зловживають становищем самотніх жінок та дівчаток, заманюючи їх у пастку проституції, рабства чи примусової праці. Жінки та дівчата в русі або в тимчасових сховищах також схильні стати жертвами ґендерного насильства.

Жінки, що залишаються в Україні, також часто опиняються у важкому становищі. Відсутність доступу до соціальних послуг, у тому числі шкіл, та порушені громадські мережі збільшили навантаження на місцевих жінок, які відповідають за догляд за дітьми, інвалідами та людьми похилого віку. За оцінками Фонду народонаселення ООН, близько 80 000 жінок в Україні народжуватимуть у найближчі три місяці. При цьому багато хто з них – у невідповідних умовах, оскільки центри охорони здоров’я в Україні стають недоступними, пише видання. “Країна”.



Source link