3-я світова інформаційна війна. Частина 4

Як протистояти інформаційній війні: розрізняти обман, дезінформацію і не попадатись у пастку ворога.

Частина 1 , 2, 3, 4

Якщо ви налякані або в ейфорії, не можете припинити читати новини та розповсюджувати повідомлення, ви мету для інформаційних спецоперацій агресора.

Війна відбувається не тільки на землі, на воді та повітрі, а й в інформаційному просторі. Український інформаційний простір за останні вісім років був значною мірою зачищений від медіа, які мають іншу (т.зв. проросійську чи нейтральну) точку зору або просувають його меседжі. Росія ж судомно зайнялася цим буквально напередодні війни або вже після її початку і поки що без особливого успіху.

Але це не означає, що Росія чи Україна не атакують один одного в інфопросторі. Просто головний плацдарм інформаційного наступу – не в телеефірі, де домінує офіційна точка зору, а в інтернеті, зокрема в соціальних мережах. Нещодавнє соціологічне дослідження показало, що соцмережі є головним джерелом новин для 44% українців. А під час війни, коли вся увага прикута до новин і саме в соцмережах, де вони з’являються найшвидше, цей відсоток, напевно, зріс. Росія, яка лише до середини березня закрила (частково) доступ до деяких соцмереж типу facebook + Instagramm, як і раніше отримує масу дезінформації та маніпулятивних закликів, які ворог може транслювати практично безперешкодно.

Головні інформаційні спецоперації українців зараз розгортаються у Фейсбуці, Твіттері, Інстаграмі. У росіян – у Телеграмі, Однокласниках, Вконтакті та частково Фейсбуці, Твіттері, Інстаграмі, до яких росіяни заходять через ВПН.

Перелякані, емоційно виснажені, дезорієнтовані люди – перша, найлегша мета для інформаційної спецоперації. Друга — ті, що в ейфорії, перезбуджені та охоплені бажанням робити що завгодно. І тими, й іншими ворог може скористатися задля досягнення своїх цілей.

Які це цілі? Ось деякі з них: хаос, паніка, недовіра до влади, непокора та бунт

Зробити з людей розповсюджувачів фейків, на жаль, порівняно легко — достатньо упаковати його в привабливу обгортку, поставити кілька знаків оклику на початку, написати «максимальний репост», закинути у фейсбук та вайбер-чати. Національна схильність до краудсорсингу, або пліток, моментально починає працювати. Особливо легко піддаються на такі маніпуляції. люди старших поколіньякі опанували смартфон, але досі не зрозуміли, що не все в інтернеті правда.

Які методи використовують в інформаційній війні

Направити активність у безглуздому напрямку. Наприклад, спамити всіх повідомленням про відставку Путіна (автор отримав на початку квітня пару десятків подібних повідомлень). Самі собою такі дії не завдають великої шкоди, але створюють інформаційний шум і заважають працювати людям.

Методів маніпуляції та таємних цілей у ворога може бути ще багато, і від того, щоб не потрапити до пастки, не застрахований ніхто. Але кілька порад, які можуть допомогти знизити ризик.

Ви вважаєте себе солдатом інформаційного фронту? Знайдіть “командира”. Це якраз та ситуація, коли один у полі не воїн. Якщо тисяча користувачів твіттера просуватимуть кожен свій хештег, вийде не твіттер-шторм, а безглуздий хаос. Цей «інформаційний фронт» діє скоординовано і виконує завдання, узгоджені з військовим керівництвом. Знайдіть організацію, яка професійно та системно працює на одній із ділянок інформаційного опору — їй можуть знадобитися волонтери. Або вам підкажуть, куди звернутись, щоб ваша енергія була спрямована у продуктивне русло.

Не розповсюджуйте довільну інформацію. Краще взагалі нічого, ніж розповсюджувати неперевірену інформацію. Відсутність ваших репостів не буде великою втратою, зате ви точно не станете мимовільним розповсюджувачем фейків. Але краще не розповсюджуйте повідомлення, автори та джерела яких вам особисто не відомі. Навіть якщо вони здаються вам дуже правдоподібними та правильними. Якщо ви розповсюджуєте якийсь заклик до дії — стежте за першоджерелом інформації та видаляйте своє повідомлення негайно, якщо виявилося, що повідомлення є сумнівним.

Не дотримуйтесь вказівок та порад, крім тих, що опубліковані на офіційних сторінках військового керівництва держави або органів державної влади, або тих, що звучать в ефірі офіційних каналів оповіщення. Навіть якщо бачите повідомлення з посиланням на офіційні джерела, але на інших платформах – перевіряйте першоджерело, давати фейкову інформацію під прикриттям офіційних ресурсів – улюблений інструмент фейкометів.

Не вступайте в соцмережі в жодні конфлікти або кампанії цькування, ініційовані невідомими вам людьми. Одне з головних завдань ворога – роз’єднати народ і змусити людей битися між собою.

Переважна кількість ресурсів у соціальних мережах, особливо присвячених темі війни, це фейкові ресурси, створені з метою інформаційної війни. Будьте обережні, користуйтесь лише перевіреними джерелами. Відрізнити їх можна на сайтах, де вони вказані. Увага: мінімальна відмінність від оригіналу – ознака підробленого ресурсу. Звертайте увагу на адресу ресурсу, а якщо у вас є сумніви, то краще одразу йдіть звідти.

Не вигадуйте та не розповсюджуйте патріотичні фейки для підтримки бойового духу. Вам може здатися гарною ідеєю, але це не так. Безліч хибних повідомлень, «міських легенд», спростування раніше поширеної інформації доводить суспільство до того, що воно вже не сприймає на віру жодної інформації, навіть з офіційних джерел.

Не відкривайте сумнівних листів та повідомлень від невідомих відправників. Вірусна атака під час війни – це звичайне явище. Вам може здатися, що особисто ваш смартфон або комп’ютер нікому не потрібний, тому що ви не публічна людина. Але це не так: якщо ви вражені вірусною атакою, ваш гаджет може стати частиною мережі, яка розповсюджує цю атаку далі.

Не залишайте ніде своїх персональних даних – онлайн-анкети, петиції та інші форми, які просять вас вводити інформацію про себе, під час війни особливо небезпечні. Краще за ваш підпис не буде під черговою петицією “забороніть Путіна” або “Зеленського під суд”, ніж інформація про вас потрапить у ворожу базу даних.

Видаліть групи у Вайбері, Ватсапі, Телеграмі, де поширюється неперевірена інформація. Багатолюдні немодеровані чати, куди може додаватися будь-хто, — територія особливої ​​небезпеки.

Не реагуйте на масове розсилання sms або повідомлень у месенджерах, навіть якщо відправник — нібито серйозна організація чи орган влади. Все важливе, що має повідомити влада, вони повідомлять через офіційні канали оповіщення та свої верифіковані сторінки у соцмережах.

Коли хтось розповідає вам захоплюючу, жахливу, тривожну новину, запитайте про джерело. І не полінуйтеся перевірити, чи справді в цьому джерелі така новина. Якщо ні, переконайте співрозмовника не розповсюджувати цю інформацію.

Робіть перерви у споживанні інформації, особливо у її поширенні. Хвилини, витрачені на домашні справи, волонтерство, особисте спілкування з рідними та близькими, більш корисні, ніж хвилини перегортання стрічки новин, яка приносить вам деструктивні емоції.

Частина 1 , 2, 3, 4

Список основних використаних матеріалів:

• Костянтин Іванов Соцмережі проти традиційних засобів масової інформації: війна чи ні?
• Ксенія Ілюк Чому не вірити російським фейкам мало для перемоги у інформаційній війні.
• Володимир Дудко Інформаційна війна проти України та методи її ведення
• Отар Довженко Як не стати зброєю в руках ворога в інфопросторі
• Марті Суонт Новини про війну тепер і у Google Maps. Як активісти використовують технології, щоб оминути російську пропаганду
• Єлизавета Сокуренко “Для Росії не існує правил ані в звичайній, ані в інформаційній війні”: як протидіяти пропаганді”

Source link