Як цифрові мас-медіа впливають на ситуацію із правами людини, а Україна стала нацистською

Опублікований вчора Атлас громадянського суспільства, що випускається щорічно, став цього разу метою визначити демократичність суспільства – висновки виявилися приголомшливими.

Лише 3% населення планети може похвалитися, що живе у вільному суспільстві, де дотримуються усі права та свободи. Неабиякою мірою такому песимістичному результату сприяли цифрові мас-медіа, буквально насичені дезінформацією і здатні легко формувати громадянське суспільство.

Автори Атласу громадянського суспільства – благодійна організація, пов’язана з протестантськими церквами “Хліб для миру” (Brot für die Welt), та міжнародний альянс громадянських громад CIVICUS. У п’ятому випуску видання вони вирішили сфокусувати увагу на вплив цифровізації на свободу преси та права громадян. І виявилося, що у 2021 році ситуація погіршилася у 14 країнах світу, а 70% населення планети проживають у державах, де існують значні обмеження свобод та прав людини.

Сілке Пфайффер (Silke Pfeiffer), голова відділу прав людини та миру в організації “Хліб для миру”, заявила DWЩо “лише трьом відсоткам населення планети пощастило жити в країнах з цивільною сферою дії, яку можна охарактеризувати як відкриту”.

Політолог та керівник Maecenata Institut Руперт Штрахвіц (Rupert Strachwitz) вважає очевидним, що суспільство отримує значну вигоду від глобального процесу цифровізації:

“Можливість розповсюджувати інформацію без “брамника” була однією з причин, через яку громадянське суспільство змогло так швидко розвиватися останні 30 років”.

Але на жаль, існує і зворотний бік розвитку цифрових ЗМІ – поширення фейків та розпалювання ненависті. Атлас демонструє це на прикладі України, в окремому розділі, озаглавленому “Брехня, як зброя”. У ній розповідається, як починаючи з 2014 року з початку конфлікту на сході України дезінформація стала чи не основною частиною російської інформаційної війни. Автори відзначають:

“З березня 2014 року Росія поширювала неправдиву інформацію, щоб розколоти українське суспільство. У той час, як у Києві протестували проти корупції та антизахідної пропаганди, російськими телеканалами Росія 24, НТВ, Першим каналом та іншим намагалися представити Київ у ролі агресора, а Україну – як фашистська та нацистська держава, яка керується ЄС і НАТО, і в якому чинять тиск на росіян».

Силке Пфайффер упевнена: право на інформацію – фундаментальне право людини та необхідна передумова для успішного функціонування громадянського суспільства. В інтерв’ю DW вона наголошує, що у разі обмеження цього права фейковими повідомленнями руйнується основа для діяльності громадянського суспільства.

Недостовірні новини покликані були роз’єднати українське суспільство та “збільшити” думку, що вступ до ЄС – ні багато, ні мало – небезпечний для країни. Багато фейків, зазначається в атласі, поширювалися в Україні російськомовними телеканалами. Наприклад фейк про “розіп’ятого в Слов’янську хлопчика” і ще безліч подібних.

За даними проведеного у травні 2021 року дослідження, зробленого незалежною платформою Texty, проросійські інтернет-ресурси на місяць мали понад 110 млн відвідувань, а відповідні YouTube-канали – понад 120 мільйонів переглядів.

Швейцарський Center for Security Studies у Цюріху та лондонська London School of Economics у Гарварді провели власне розслідування, під час якого встановлено: цифрові ЗМІ поширюють менше фейків, ніж традиційні. У соціальних мережах існує 17 дезінформуючих наративів, а довіряють їм 20-30% українців.

За даними аналізу українського Crisis Media Center та естонського Estonian Center of Eastern Partnership, серед наративів, що регулярно повторюються в російських новинах, найпоширеніший – про українських нацистів та про громадянську війну в Україні. Але громадянське суспільство України до російського вторгнення в країну 24 лютого цього року розробило ефективні механізми захисту від дезінформації, успішно заповнивши допущені державою прогалини.

Наприклад, розповідають автори атласу, організація StopFake є однією з багатьох подібних, які викривають фейки. Серед її співробітників – аналітики, журналісти, IT-фахівці та експерти з кібербезпеки. Мета організації – не лише викриття новин-фальшивок, а й навчання українських громадян методам боротьби з дезінформацією.

Як зазначається в атласі, протягом останніх 8 років президенти України – спочатку Порошенко, потім Зеленський – намагалися захистити країну від ЗМІ, які розповсюджують фейкові новини. Порошенко, наприклад, заборонив мовлення 70 російськомовних каналів в Україні, а через три роки було заборонено і заблоковано соцсесть “В контакті”, пошуковик Yandex.ru та портал Mail.ru.

В рамках боротьби з фейками та дезінформацією в Україні було заборонено близько 25 виданих у Росії книг, у яких, на думку української сторони, містилася російська пропаганда. Низці російських та міжнародних журналістів було заборонено в’їзд в Україну.

Крім того, з 2019 року в українському парламенті було розглянуто два спірні законопроекти, які гарантували широкі повноваження чиновникам у контексті боротьби з дезінформацією. Ці законопроекти, під тиском громадянського суспільства, не були ухвалені, наголошується в Атласі громадянського суспільства, який аналізував ситуацію з громадянськими правами та свободами у 2021 році – до війни, яку Росія розв’язала проти України, пише DW.

Source link