Як цифрові мас-медіа впливають на ситуацію із правами людини, а Україна стала нацистською

Опублікований вчора Атлас громадянського суспільства, що випускається щорічно, став цього разу метою визначити демократичність суспільства – висновки виявилися приголомшливими.

Лише 3% населення планети може похвалитися, що живе у вільному суспільстві, де дотримуються усі права та свободи. Неабиякою мірою такому песимістичному результату сприяли цифрові мас-медіа, буквально насичені дезінформацією і здатні легко формувати громадянське суспільство.

Автори Атласу громадянського суспільства – благодійна організація, пов’язана з протестантськими церквами “Хліб для миру” (Brot für die Welt), та міжнародний альянс громадянських громад CIVICUS. У п’ятому випуску видання вони вирішили сфокусувати увагу на вплив цифровізації на свободу преси та права громадян. І виявилося, що у 2021 році ситуація погіршилася у 14 країнах світу, а 70% населення планети проживають у державах, де існують значні обмеження свобод та прав людини.

Сілке Пфайффер (Silke Pfeiffer), голова відділу прав людини та миру в організації “Хліб для миру”, заявила DWЩо “лише трьом відсоткам населення планети пощастило жити в країнах з цивільною сферою дії, яку можна охарактеризувати як відкриту”.

Політолог та керівник Maecenata Institut Руперт Штрахвіц (Rupert Strachwitz) вважає очевидним, що суспільство отримує значну вигоду від глобального процесу цифровізації:

“Можливість розповсюджувати інформацію без “брамника” була однією з причин, через яку громадянське суспільство змогло так швидко розвиватися останні 30 років”.

Але на жаль, існує і зворотний бік розвитку цифрових ЗМІ – поширення фейків та розпалювання ненависті. Атлас демонструє це на прикладі України, в окремому розділі, озаглавленому “Брехня, як зброя”. У ній розповідається, як починаючи з 2014 року з початку конфлікту на сході України дезінформація стала чи не основною частиною російської інформаційної війни. Автори відзначають:

“З березня 2014 року Росія поширювала неправдиву інформацію, щоб розколоти українське суспільство. У той час, як у Києві протестували проти корупції та антизахідної пропаганди, російськими телеканалами Росія 24, НТВ, Першим каналом та іншим намагалися представити Київ у ролі агресора, а Україну – як фашистська та нацистська держава, яка керується ЄС і НАТО, і в якому чинять тиск на росіян».

Силке Пфайффер упевнена: право на інформацію – фундаментальне право людини та необхідна передумова для успішного функціонування громадянського суспільства. В інтерв’ю DW вона наголошує, що у разі обмеження цього права фейковими повідомленнями руйнується основа для діяльності громадянського суспільства.

Недостовірні новини покликані були роз’єднати українське суспільство та “збільшити” думку, що вступ до ЄС – ні багато, ні мало – небезпечний для країни. Багато фейків, зазначається в атласі, поширювалися в Україні російськомовними телеканалами. Наприклад фейк про “розіп’ятого в Слов’янську хлопчика” і ще безліч подібних.

За даними проведеного у травні 2021 року дослідження, зробленого незалежною платформою Texty, проросійські інтернет-ресурси на місяць мали понад 110 млн відвідувань, а відповідні YouTube-канали – понад 120 мільйонів переглядів.

Швейцарський Center for Security Studies у Цюріху та лондонська London School of Economics у Гарварді провели власне розслідування, під час якого встановлено: цифрові ЗМІ поширюють менше фейків, ніж традиційні. У соціальних мережах існує 17 дезінформуючих наративів, а довіряють їм 20-30% українців.

За даними аналізу українського Crisis Media Center та естонського Estonian Center of Eastern Partnership, серед наративів, що регулярно повторюються в російських новинах, найпоширеніший – про українських нацистів та про громадянську війну в Україні. Але громадянське суспільство України до російського вторгнення в країну 24 лютого цього року розробило ефективні механізми захисту від дезінформації, успішно заповнивши допущені державою прогалини.

Наприклад, розповідають автори атласу, організація StopFake є однією з багатьох подібних, які викривають фейки. Серед її співробітників – аналітики, журналісти, IT-фахівці та експерти з кібербезпеки. Мета організації – не лише викриття новин-фальшивок, а й навчання українських громадян методам боротьби з дезінформацією.

Як зазначається в атласі, протягом останніх 8 років президенти України – спочатку Порошенко, потім Зеленський – намагалися захистити країну від ЗМІ, які розповсюджують фейкові новини. Порошенко, наприклад, заборонив мовлення 70 російськомовних каналів в Україні, а через три роки було заборонено і заблоковано соцсесть “В контакті”, пошуковик Yandex.ru та портал Mail.ru.

В рамках боротьби з фейками та дезінформацією в Україні було заборонено близько 25 виданих у Росії книг, у яких, на думку української сторони, містилася російська пропаганда. Низці російських та міжнародних журналістів було заборонено в’їзд в Україну.

Крім того, з 2019 року в українському парламенті було розглянуто два спірні законопроекти, які гарантували широкі повноваження чиновникам у контексті боротьби з дезінформацією. Ці законопроекти, під тиском громадянського суспільства, не були ухвалені, наголошується в Атласі громадянського суспільства, який аналізував ситуацію з громадянськими правами та свободами у 2021 році – до війни, яку Росія розв’язала проти України, пише DW.



Source link

Якісна журналістська робота не може бути безкоштовною, інакше вона стає залежною від влади або олігархів.
Наш сайт існує виключно за рахунок реклами.
Будь ласка вимкніть ваш блокувальник реклами, щоб продовжити читання новин.
З повагою редакція