Д.Куцумбас: «Ми не обираємо табір грабіжників, ми обираємо табір народів»

У п’ятницю 4 квітня 2022 року тисячі людей взяли участь у мітингу, організованому партійною організацією Аттики КПГ перед будівлею грецького парламенту, де виступив генсек ЦК КПГ Димитріс Куцумбас.

Мітинг пройшов під гаслом «Немає імперіалістичної війни». Учасники акції вимагали припинити залучення країни до війни. Вони заявили, що народ не збирається розплачуватись за війну, за високі ціни на електроенергію, газ та автомобільне паливо, а також дорожнечу, внаслідок якої доходи робітничого класу виснажуються.

Виступаючи на численному мітингу, Д. Куцумбас, серед іншого, зазначив:

«Сьогодні тут, на площі Синтагма, Афіни трясуться від гасла, і його луна розлітається по всій Греції:

“Ми не обираємо табір грабіжників, ми обираємо табір народів”.

Ми говоримо: «Немає імперіалістичної війни».

Ми вимагаємо припинити залучення нашої країни до неї.

Народ не збирається розплачуватись за війну.

Ось уже понад місяць ми продовжуємо скандувати «Немає війні» після російського вторгнення на Україну, яке беззастережно засудили із самого початку.

Ми вибираємо табір народів, наперекір натовській пропаганді, яка прагне змусити народ вибрати табір грабіжників лише для того, щоб виправдати злочини США, НАТО, ЄСвчинені у попередні роки, а також той злочинний план, який уже протягом десятиліття реалізується ними у Східній Європі, на шкоду народам України та Росії.

Ми вибираємо табір народів наперекір урядовим військовим деклараціям, які закликають до миру, щоб виправдати імперіалістичну війну і все більше втягування Греції до неї.

Ми обираємо табір народів наперекір так званій «національній лінії», так званій «єдинодушності», метою яких є підтримка планів США та НАТО задля підвищення прибутків грецьких монополій за рахунок інтересів робітничого класу, народу.

Ми вибираємо табір народів наперекір антикомунізму, що триває наклеп на соціалізм. Наперекір замовчування, спотворення позицій КПГ, яка є більмом в оці євроатлантичної пропаганди.(…)

У Греції не пройде євроатлантичний наратив, який, використовуючи як алібі неприпустиме російське вторгнення, прагне змити американо-натовські злочини.

Їх турбує те, що широкі верстви народу, молоді, вчених та митців не приймають війни, не бажають вибирати один з двох таборів грабіжників.

Насамперед їх непокоїть те, що в Греції є Комуністична партія, є КПГ, яка протягом багатьох років, навіть у безхмарні хвилини уявного світу, стежила за розвитком подій, попереджала і, найголовніше, вказувала на єдиний патріотичний та інтернаціоналістичний шлях виходу з військових планів та імперіалістичних спілок, у яких бере участь наша країна.

Тому вони знову відкрили покриті павутиною скрині, щоб витягти відомий жупел антикомунізму (…)

І чого тільки ми не чули і не читали цими днями…

І навіть те, що Путін хоче відновити Радянський Союз, начебто сьогоднішня капіталістична, націоналістична, реакційна Росія має щось спільне з робочою багатонаціональною державою, де десятиліттями мирно жили десятки народів і націй. (…)

Вони нікого не можуть обдурити! І якщо сьогодні вони підтримують український уряд та запрошують президента України виступити у парламенті, то не тому, що їм боляче за народ України, а тому, що вони йдуть одним курсом із табором США-НАТО-ЄС, який підтримує уряд Зеленського.

Начебто вони не знають, що реакційний уряд Зеленського, як і Росія, відповідає за страждання народу України.

Начебто вони не знають, що цей уряд усі ці роки підтримував і сприяв інтеграції нацистських організацій у держапарат. Воно переслідує і ув’язнює комуністів, воно оголосило Комуністичну партію України поза законом.(…)

Все це чудово знають і урядовці, і їхні журналісти-поплічники, котрі звинувачують КПГ за її позицію!

Це відомо і СИРИЗА, КІНАЛ, МЕРА 25, які займуть лаву в парламенті, щоб аплодувати Зеленському, бо всі вони займають лаву в євроатлантичному таборі.

Однак ця послідовна позиція КПГ також є проявом справжньої солідарності з народом України, який страждає на імперіалістичну війну.

Сьогодні будь-кого, хто каже «ні війні, висловлює солідарність із народом України», тобто будь-кого, хто не підлаштовується під натовський наратив, штаби системи намагаються ототожнити з Росією. Але це їм не минеться!

Вони розіб’ють собі лоби! Це їм, зрештою, доведеться розплачуватись за жахливу брехню (…)

Ми не можемо зрозуміти війну, розбираючи приводи, що використовуються однією чи іншою воюючою стороною, тому що тоді ми зробимо помилкові висновки. Ми зможемо зрозуміти війну лише тоді, коли розглядатимемо її як продовження політики іншими насильницькими засобами.

Застосовуючи цей критерій, запроваджений найбільшим теоретиком війни Клаузевіцем і прийнятий мислителями-марксистами, ми можемо зробити надійні висновки. (…)

Імперіалістична війна є продовженням «внутрішньої», а не лише «зовнішньої» політики кожної капіталістичної держави, це продовження тієї економічної та державної політики, яка проводиться в умовах миру.

Війна діє за тими самими «законами», за тими ж «правилами», за якими в умовах світу діє сам капіталізм.

Ті самі тенденції, ті самі сили, які підштовхують до війни: посилення експлуатації робітничого класу, конкуренція між великими підприємницькими групами за частки ринків, гонитва за максимальним прибутком — ось що рухає миром та війною.

Як завжди, так і зараз війна в Україні прискорила реалізацію планів, що вже існували. Таких як:

– Стратегія зеленого переходу, спочатку в ім’я захисту навколишнього середовища, зараз в ім’я зняття залежності від російського газу, за який народ платить і дорого платитиме.

– Альтернативні плани енергопостачання, наприклад, скраплений та дорогий американський газ ЗПГ, при цьому грецькі судновласники беруть на себе провідну роль у його транспортуванні та готуються отримати новий прибуток.

– Валютна війна, коли Росія та Китай намагаються перейти на укладання енергетичних угод у юанях та створити нову міжнародну систему міжбанківських платежів.

Все це не тільки стало результатом війни, а й було прискорено нею.

Все це, однак, відповідь так званим пацифістам, які зображають війну, як божевілля правителів, як щось недоречне для нормального функціонування капіталістичної системи, тільки для того, щоб зберегти недоторканність систему, що породжує війни. (…)

Робочий клас, народ може і повинен накреслити свою самостійну лінію, далеку від усіх буржуазних та імперіалістичних планів, зі своїми цілями, зі своїм планом, щоб нарешті втілити свою мрію в життя, побудувати світ без злиднів і воєн (…)

На важливе питання про те, що наш народ повинен робити на війні, відповідь одна: зайняти своє місце у боротьбі проти залучення до неї кожної країни.
На правильний бік історії його ставить цей вибір, а чи не вибір того чи іншого імперіалістичного табору.

Правильна сторона історії – це боротьба у кожній країні проти війни. Це засудження військової інтервенції Росії, а також осуд США-НАТО-ЄС, які спровокували війну.

Це боротьба за закриття всіх американсько-натовських військових баз у нашій країні.

Це боротьба за те, щоб жоден солдат, офіцер не був відправлений за кордон.

Збройним силам країни нічого робити поза межами, вони мають захищати кордони, територіальну цілісність Батьківщини, наші суверенні права.

Правильна сторона історії – це боротьба за те, щоби народ не розплачувався за війну! Це не його обов’язок!

Це боротьба за те, щоб великому капіталу, роботодавцям не вдалося нав’язати мертву тишу, коли нас втягують у війну!

Тому що в той же час капітал потирає руки в очікуванні вигоди від участі в ній, а робітничий клас народ багато втрачає. І в прямому, і в переносному значенні!

Щоразу, коли нам казали: «Давайте йти разом», робітничий клас змушений був опускатися до межі, щоб злетів прибуток капіталу. Те саме вони роблять і зараз…

Але зараз наш час!

Настав час захищати наше життя, наших дітей від величезної бідності, до якої привели війна та дорожнеча.

Настав час перешкодити капіталу посилити експлуатацію.

Настав час, щоб кожен зайняв своє місце поруч із робітниками, як співається у пісні, «щоб народ не розплачувався за війну»!

Настав час організувати боротьбу за:

  • захист доходів населення,
  • вживання заходів щодо боротьби з дорожнечею,
  • суттєве звільнення народних верств від непомірних рахунків за комунальні послуги,
  • скасування ПДВ на товари народного споживання,
  • звільнення від боргів,
  • підвищення заробітної плати та підписання колективних трудових договорів.

Настав час посилити організацію, об’єднання у профспілках, в інших організаціях народного руху, у комітетах боротьби у сусідніх кварталах, у страйках на робочих місцях, щоб посилити голос трудящих.

І цей голос має звучати ще голосніше під час страйку 6 квітня, всюди у Греції!»



Source link

Якісна журналістська робота не може бути безкоштовною, інакше вона стає залежною від влади або олігархів.
Наш сайт існує виключно за рахунок реклами.
Будь ласка вимкніть ваш блокувальник реклами, щоб продовжити читання новин.
З повагою редакція