28.03.2024

Афінські новини

Новини українською мовою з Греції

Ставлення російських громадян до війни з Україною

Чи схвалюють росіяни рішення свого уряду щодо вторгнення в Україну? Чи можна довіряти соцопитуванням, і про що свідчать їхні дані? Тема проведених останніх опитувань – «Чи хочуть російські війни?».

Президент Естонії Алар Каріс, виступаючи на мітингу на підтримку України, заявив:

“Це не війна російського народу, це війна президента Путіна”.

Також вважає американський лідер Джо Байден:

«Я не вірю, що ви хочете кривавої, руйнівної війни проти України — країни та народу, з якими вас пов’язують такі глибокі родинні, історичні та культурні стосунки».

Аналогічні заяви звучать від інших державних діячів та політиків Заходу. Проте аналітики констатують, що вторгнення в Україну користується широкою підтримкою серед росіян. Наприклад дані дослідження ВЦВГД (Всеросійського центру вивчення громадської думки), проведеного на початку березня, свідчать: більше 70% респондентів підтримують «спеціальну військову операцію», проти виступили 21% опитаних, стверджує Euronews.

Подібні дані представив “Левада-центр”. Лев Гудков, його науковий керівник, говорить про рішення соціологів не публікувати дані, «щоб не легітимізувати війну». Військові дії в Україні підтримали дві третини опитаних «Левада-центром», трохи більше ніж 25% засудили вторгнення. Але настрої у суспільстві складні, зазначає Гудков:

«Майже половина пишається тим, як діє армія, і взагалі кажучи, прийнятим керівництвом Росії рішенням розпочати військові дії. Трохи менше 40% відчувають сором, обурення, гнів, депресію та інше. Майже рівно розділяються ці настрої».

Він звертає увагу на залежність відповідей від належності до тієї чи іншої соціальної групи:

«Підтримують цю війну, переважно люди менш освічені, літні, жителі сіл та малих/середніх міст. Це “соціальна периферія”, залежна від офіційних каналів інформації, насамперед від телебачення, яке взагалі перетворилося на інструмент агресивної брехливої ​​демагогії та пропаганди».

У той же час проти війни, стверджує соціолог, виступають молодші, які отримують інформацію із соціальних мереж та ігнорують телебачення. Найбільше незадоволених у російській столиці:

«Дані відрізняються дуже сильно. Трохи менше 60% засуджують і ставляться негативно (до війни) у Москві, близько 70% сільського та малогородського населення схвалюють ці дії. Прямо полярно поділяються думки залежно джерела інформації. Але це зрозуміло, бо кілька років тривала сильна обробка населення саме телеканалами, каналами державної пропаганди. Люди підготовлені та приймають ті версії, які пропонує їм держава: те, що в Україні стався фашистський переворот, інспірований Сполученими Штатами, що до влади прийшли нацисти, і це створює умови для геноциду на півдні та сході України. У них інших джерел інформації, крім телебачення, немає, тому вони це приймають і, незважаючи на весь страх перед війною і небажання цієї війни, вони вважають, що керівництво Росії вчинило правильно».

Заступник голови «Левада-центру» зазначає, що більш поінформовані росіяни перебувають у шоці та жаху, відчувають почуття сорому та депресію. Серед них поширені «настрою безпорадності», відчуття, що нічого не можна виправити, панує готовність до панічної втечі з Росії у тих, хто має таку можливість.

Чи можна довіряти результатам опитувань у Росії? Останніми роками щодо них висловлюється недовіра. Олексій Міняйло, колишній фігурант «Московської справи», упевнений, що свою роль відіграє страх та небажання росіян відповідати щиро на гострі запитання. У свою чергу Лев Гудков наполягає – цим соцопитувань довіряти можна:

«Усі розмови про те, що люди бояться відповідати, — це неправда. Люди не бояться відповідати. Ті, хто дотримується такої думки, вони критично налаштовані до цієї влади і трошки виправдовують таким чином свій страх, не бажаючи розуміти, наскільки у Росії сильні відновлення тоталітаризму. Йде найпотужніша обробка масової свідомості, працюють такі інститути, як політична поліція, цензура, влада, пропаганда та просто система залякування. Ми бачимо нові закони, згідно з якими каратимуть людей за будь-яку думку, відмінну від офіціозу. Це справляє дуже сильне враження, дійсно. Крім того, звільняють дуже багатьох людей, тих, хто виступив проти війни, підписав звернення проти війни. Вони зазнають і тиску поліції».

Гудков запевняє, що у «Левада-центрі» можуть перевірити відповіді респондентів – опитування проводяться з використанням планшетів, а відповіді записуються:

«Можна бачити, як люди реагують, з якою інтонацією, з яким обуренням дуже часто просто переходячи на нецензурну мову в оцінках того, що відбувається. Лише мала частина опитаних приховує свою думку, відмовляючись відповідати або вибираючи варіант “важко відповісти”».

Соціологи «Левада-центру» не відзначають будь-яких значних коливань рейтингу російської влади після початку “спецоперації” в Україні. Гудков каже:

«Такої хвилі патріотичної, шовіністичної ейфорії, як це було у 2014 році після анексії Криму, ми не очікуємо, і навряд чи вона повториться. Провінція (приблизно 60% населення) — це бідна, дуже депресивна частина населення, що мало залежить від різноманітних санкцій. Їхні доходи не дозволяють користуватися імпортними товарами. Ця частина населення дуже обмежена у своїх запитах. Для того, щоб до них докотилася ця хвиля інфляції, безробіття, падіння економіки має пройти якийсь час приблизно 2-3 місяці, перш ніж люди усвідомлюють причинно-наслідковий зв’язок між політичними подіями та впливом їх на повсякденне життя. Це станеться, але для цього потрібен час».

Важливим фактором соціолог вважає відомості про загибель російських солдатів у ході війни, що вибухнула. Коли реальні масштаби втрат будуть розкриті, це, на його думку, неминуче спричинить негативну реакцію у суспільстві. Наразі цензура практично блокувала ці дані (про втрати), тому люди розгублені, у тривозі. Уявлення про те, що там відбувається, немає. Фактично сьогодні Росія поринула у стан інформаційної ізоляції. Цензура повністю блокує соціальні мережі, і мало хто має реальну картину того, що відбувається.

Четвертого березня в Росії набув чинності закон, який забороняє поширювати «відомо неправдиву інформацію» про використання збройних сил країни. Вся інформація, що відповідає реальному стану справ, стверджує влада, міститься в офіційних зведеннях російських держструктур. За публікацію інших даних про війну загрожує до 15 років ув’язнення. За «публічні дії, спрямовані на дискредитацію» російських військових, та заклики не використати армію – до 5 років.

Висвітлення російського вторгнення в Україну стало формальною підставою для блокування цілої низки російських видань, деякі були ліквідовані або припинили свою діяльність (радіостанція «Луна Москви» та телеканал «Дощ»). Загроза кримінального переслідування за різнобічне висвітлення війни змусила багато російських та зарубіжних ЗМІ призупинити роботу в країні.



Source link