Перші біженці з України прибули до Греції

Свідчення громадян, які втекли із зони військового конфлікту, шокують: «Ми не очікували, що Путін завдасть удару. Ми живемо у 21 столітті. Хто ж очікував, що таке станеться?».

Було 4 години ранку 24 лютого, коли у місті Вінниця задзвонив телефон 51-річної Арини. “Путін завдав удару”, – повідомили їй на іншому кінці телефонної лінії. «Ми з чоловіком буквально застрибнули у фургон та поїхали забирати дітей. Довелося кинути все, аби залишитися живими», — каже жінка грецькому виданню GRTimes.

Саме цей момент визначив майбутнє родини П’янковських. Їхня «Одіссея» почалася несподівано: «Ми не очікували, що Путін завдасть удару. Ми живемо у 21 столітті. Хто ж міг подумати, що він вторгнеться в іншу країну?

“Греція для нас – один із шляхів”

Арина, її чоловік Володимир, дві дочки, Олександра та Ніколь, а також двоє онуків – 5-річний Давид та 9-річна Софія, разом із чотирма собаками та черепахою протягом 66 годин прямували на своєму мінібасі з України до Греції, з пунктом призначення Арідея у Пеллі. “У нас тут є друзі. Ми приїжджаємо до Греції вже багато років», — пояснює Арина, власниця розплідника у Вінниці. «Наші друзі були досить люб’язні, щоб запропонувати нам приїхати до них на стільки, скільки потрібно. Для нас Греція та Пелла були єдиним шляхом порятунку», – додає вона.

Черга 50 км на кордоні, без грошей та бензину

Виснажені біженці зробили зупинку в Салоніках, перш ніж продовжити свій шлях до кінцевого пункту призначення, в Арідею. «Ми справді виснажені, але водночас дуже раді, що тепер у безпеці», — каже Олександра.

Її мати додає: «Ми щосили намагалися перетнути кордон. Крім того, нас турбувала доля рідних і близьких, яких ми залишили». «Фактично ми залишилися без грошей, оскільки були “заблоковані” транзакції (обмеження на видачу грошей в Україні за добу з 1 картки близько 3000 гривень – прим. редакції). Кількість бензину була мінімальною. Нашою єдиною надією було встигнути виїхати за кордон».

«На кордоні з Молдовою, куди ми нарешті прибули, машини вишикувалися в чергу завдовжки 50 кілометрів. Цілу ніч люди чекали, щоб перейти її. Для всіх це було справжнім шоком», — майже тремтячим голосом описує Арина свої поневіряння.

Їхня подорож до кінцевого пункту призначення, Аріде, добігає кінця. 9-річна Софія спить у фургоні, а 5-річний Давид скористався можливістю, щоб трохи побігати на стоянці, де вони припаркувалися, щоб «перевести дух».

«Ми переїжджаємо?», — Запитує він у матері, не розуміючи, що відбувається… «Діти втомилися. Все, чого вони хочуть, це з’їсти гарячу страву і поспати», — пояснює Олександра.

“Завтра” для них бачиться надто невизначеним. “Ми нічого не знаємо. Як довго доведеться залишатися в Греції, як довго триватиме війна. Коли ж ми знову побачимо наших…», — каже Арина, опускаючи очі, і потім заявляє, що пишається президентом Зеленським: “Він завжди був чесним із нами. Він не покинув країну, знаходиться поряд із усіма. Він не брехав і ніколи не залишав нас…”.



Source link

Якісна журналістська робота не може бути безкоштовною, інакше вона стає залежною від влади або олігархів.
Наш сайт існує виключно за рахунок реклами.
Будь ласка вимкніть ваш блокувальник реклами, щоб продовжити читання новин.
З повагою редакція