Померла Ефстратія Маврапіду, одна з трьох знаменитих бабусь Лесбосу

Ефстратія Маврапіду, одна із трьох знаменитих бабусь Лесбоса, померла у віці 96 років.

Три бабусі стали символом солідарності з біженцями у 2015 році, коли вони запропонували нагодувати та втішити немовля-біженця та дати перепочинок матері з Сирії, які втекли від війни та прибули на острів на човні у розпал гуманітарної кризи.

Бабусі, які щодня сиділи на сільській лаві, розповіли журналістам історію: вони раптом почули дитячий плач. Мати тримала його на руках, намагаючись нагодувати з пляшечки. Її одяг був мокрим, дитина не хотіла молока.

«Гей, дівчинко, принеси дитину, я її погодую», — сказала одна з них матері грецькою мовою, яку та не розуміла. Але вираз обличчя бабусі і жест, що її супроводжував, були дуже чіткими і долали мовний бар’єр. Міліца (Аймілія) взяла на руки місячного хлопчика, дала йому пляшечку, разом із подругами почала співати колискову.

«Я перевірила пляшку рукою, молоко було надто гарячим. Оскільки поряд був фонтан, я остудила молоко», — розповідала бабуся Маріца. Решта вже історія…

Три жінки продовжували робити те саме протягом тривалого часу, пропонуючи все, що могли, біженцям, оскільки їхнє село Сікамія стало центром біженців та гуманітарної кризи.

Документальний фільм від Катімерині від 2016 року.

Фотографія «Три бабусі та дитина-біженець» викликала фурор у всьому світі, і в 2016 році вона була номінована на Нобелівську премію миру. Одна із трьох бабусь, двоюрідна сестра Ефтратії Маріца Маврапіду, померла у віці 89 років у січні 2019 року. І у Мариці, і в Етексії залишилася третя бабуся, Емілія Камвізі, якій зараз 92 роки. Усі три жінки були дітьми із сімей грецьких біженців із Малої Азії.

«Бабусь Лесбосу» відвідав та вшанував у листопаді 2015 року тодішній президент Республіки Прокопис Павлопулос, а 15 серпня 2020 року – президент Республіки Катерина Сакелларопулу.

Лефтерис Партсалісфотограф, який зробив символічний знімок у жовтні 2015 року, в інтерв’ю про напруженість моменту сказав:

«Батько стояв поряд зі сходами, бабусі там сиділи щодня. Як тільки вони побачили дитину, що плакала, вони захотіли взяти справу в свої руки. Вони подарували нам цей чудовий момент. Це був промінь світла у темряві, яку наші очі бачили цими днями. Бабусі співали малюкові, обов’язково розмовляли з ним, щоб він перестав плакати, а потім ця пляшечка з молоком… Бабусі залишили цю спадщину».

Source link