"Зайва" їжа не для відходів

Збільшення виробництва продуктів харчування водночас призвело до різкого збільшення харчових відходів та втрати продовольства. Це призводить до парадоксального ефекту: 40% усієї їжі йде у відходи, при цьому 10% населення світу голодує.

Водночас, харчові відходи також сприяють зміні клімату, що, у свою чергу, збільшує ризик «відсутності продовольчої безпеки». Очевидно, що ми потрапили до замкненого кола. У той час, як населення населення потребує більшої кількості їжі, ми не можемо витрачати більше ресурсів на її виробництво. Чи є вирішення цієї проблеми?

Сільськогосподарські угіддя займають 38% території Землі (суші, крім площі поверхні внутрішніх водойм) – тобто близько 5 млрд гектарів. Задоволення харчових потреб зростаючого і висуває більш високі вимоги до якісних продуктів харчування населення вимагає значного розширення посівних площ. Ця гостра потреба для нас, виробляти більше продуктів харчування, призводить до методів вирощування, які видаляють поживні речовини з ґрунту, підживлюють зміну клімату та призводять до втрати біорізноманіття. Крім того, існує ризик погіршення здатності майбутніх поколінь виробляти власні продукти харчування.

Однак є спосіб збільшити кількість їжі, не розширюючи сільськогосподарські угіддя, не вирощуючи більше сільськогосподарських культур і не розводячи більше тварин. Щодня фермери, постачальники, переробники, роздрібні торговці та, зрештою, споживачі викидають величезну кількість їстівних продуктів. Чи може скорочення втрат та відходів допомогти нагодувати світ?

Незважаючи на те, що споживачів закликають відповідати за кількість продуктів, які вони купують, і більш ефективно використовувати свої надлишки, за оцінками, 1,2 мільярда тонн продуктів харчування втрачаються щороку ще до того, як вони потрапляють у роздрібний продаж. Продовольство втрачається по ланцюжку поставок, від посіву до збирання врожаю, під час обробки та під час транспортування.

Основними причинами втрат продовольства в країнах, що розвиваються, є відсутність відповідних технологій і робочої сили, фінансування, а також транспортної та складської інфраструктури. З іншого боку, у розвинених промислово розвинених країнах ринкові ціни можуть стимулювати відходи: коли вони надто низькі, фермери можуть вирішити не збирати всю свою продукцію, відмовившись від менш якісних продуктів, які споживачі зазвичай уникають купувати. Перезрілі фрукти, овочі з потворними формами або продукти низької якості часто потрапляють на звалища або просто залишаються в полі.

Скорочення втрат і псування харчової продукції є найважливішим фактором усунення відсутності продовольчої безпеки та вирішення проблеми зміни клімату. Рішення, однак, не завжди є ефективними, тому вченим-аграріям необхідно розробляти інноваційні ідеї для всіх актуальних проблем.

Як запобігти втратам

Одним із способів є використання роботів для автоматизації збирання врожаю після того, як раніше були розроблені сорти, придатні для механічного збирання врожаю. Але навіть передові машини мають проблеми із відбором стиглих плодів. Також бажано повною мірою використати побічні продукти сільськогосподарського виробництва (наприклад, зернову солому, стебла кукурудзи тощо для виробництва біопалива).

До 2050 близько 80% всієї їжі споживатиметься в містах. Зростання міського населення, у поєднанні з глобальними торговими мережами, означає, що харчові ланцюги стали складними та великими, що веде до ще більших втрат та більшої кількості відходів. У середньому 14% продуктів харчування втрачається між збиранням урожаю та розподілом, при цьому Північна Америка та Європа більш марнотратні, ніж Океанія, Латинська Америка та Карибський басейн. Частково це може бути пов’язано з тим, що розвинені країни споживають більше продуктів, що швидко псуються, таких як свіжі фрукти, овочі та м’ясо, порівняно з менш розвиненими країнами, що споживають зернові та сушені продукти. Щодо нижча вартість продуктів харчування порівняно з доходом може сприяти марнотратнішим звичкам у розвинених країнах.

«Переважна більшість побутових відходів, що йдуть у стічні води, є кінцевим харчовим побічним продуктом, який можна переробляти для отримання корисних речовин. Але є й побутові та комерційні відходи. “Виробництво та переробка продуктів харчування призводить до різноманітних корисних побічних продуктів”, – сказала Бі-бі-сі Емма Чоу, лідер Продовольчої ініціативи Еллен МакАртур.

Повторне використання ресурсів

Повторне використання ресурсів може допомогти скоротити кількість відходів, але що, якщо ця ідея піде нанівець?

Деякі господарства викидають велику кількість агрохімікатів та органічних речовин. Сільськогосподарські стоки забруднюють водні екосистеми, наражаючи на небезпеку не тільки довкілля і диких тварин, а й здоров’я людини. Забруднення добривами також може спричинити евтрофікацію з вибуховим зростанням водоростей, що призведе до мертвих зон для водних організмів.

Чи може бути ізольоване сільське господарство, і така замкнута система перероблятиме всі свої відходи, не залишаючи відбитка на навколишньому середовищі?

В останні роки спостерігається зростання сільськогосподарського виробництва в контрольованих умовах, таких як теплиці, склади, арочні теплиці з використанням вертикальних систем вирощування, гідропоніки та аеронавтики.

За інформацією BBC

Source link