В аеропорту Салоніків заарештовано підозрюваного у вбивстві кілера Олександра Солоника

Влада одягла наручники на 48-річного жителя Греції в аеропорту «Македонія» у справі про вбивство «Саші Македонського» та його подруги Світлани Котової, який набув широкого розголосу наприкінці 90-х.

Цього російського кілера, на рахунку якого десятки вбивств, у тому числі ліквідації кримінальних «авторитетів», злочинця, який вчинив три втечі з-під варти, вважають легендою злочинного світу 1990-х років.

У салонікському аеропорту «Македонія», на вимогу кіпрського Інтерполу, заарештовано підозрюваного у гучному вбивстві кілера Олександра Солоника. Затриманого доставлено до компетентних судових органів. Яких-небудь даних щодо особи заарештованого поки що відсутні.

Відомо, що ще 2005 року вбивці Солоніка отримали до 24 років позбавлення волі. Зокрема 17 серпня 2005 року засуджено учасників убивства, членів Оріхівської ОЗУ, Андрія Гусєва, Андрія Філіппова та Олександра Пустовалова. 27 вересня 2006 року, за організацію трьох вбивств на замовлення, у тому числі вбивства Олександра Солоника і Світлани Котової, до 22 років позбавлення волі засуджений один з лідерів горіхово-медведківського злочинного угруповання Андрій Пилєв.

Буторін заарештований в Іспанії та 6 вересня 2011 року Московським міським судом засуджено до довічного ув’язнення. На відміну від Солоніка, який «брав на себе» всі гучні ліквідації, Пустовалов (що отримав 22 роки в’язниці) говорив оперативникам – «що доведете, то моє». Сищики, розповідаючи про Солоника, який прославився на всю країну вбивствами злодіїв та авторитетів, вважають, що він «навіть поряд із Пустоваловим не стояв». А 5 липня 2017 року, у Суздальському районі Володимирської області, затриманий останній з Слоніка, який мав відношення до вбивства, – Олександр Шарапов.

Цього російського кілера, на рахунку якого десятки вбивств, у тому числі ліквідації кримінальних «авторитетів», злочинця, який вчинив три втечі з-під варти, вважають легендою злочинного світу 1990-х років.

На основі пригод Олександра Солоника (він же «Валер’янич» та «Олександр Македонський» – за вміння стріляти одночасно «з двох рук») написано книги, знято художні та документальні фільми. У чому була унікальність цього найманого вбивці?

Міліціонер, що не відбувся

Солоник справді навчався у Горьківській вищій школі міліції, куди вступив після служби в армії, але за півроку покинув її. До речі, саме за час військової служби майбутній кілер і здобув навички спортивної стрілянини, які потім йому дуже знадобилися. Невдалий міліціонер пішов заробляти копанням могил на цвинтарі рідного міста Кургана, де на той момент працювали кілька міцних хлопців – Андрій Колігов, Олег Нелюбін, Віталій Ігнатов та Павло Зеленін. Саме ці люди згодом і складуть кістяк сумнозвісного курганського злочинного угруповання.

Найманий вбивця

Перше своє гучне замовне вбивство кілер скоїв у червні 1990 року – у Тюмені застрелив лідера ішимського злочинного угруповання Миколу Причинича. До цього Олександр Солоник встиг двічі втекти з-під варти – уперше, коли його судили за зґвалтування, другий – після повторного арешту (зник через каналізаційну систему ульянівської колонії, не відсидівши у ВТК та 2 років). З кінця 1990 року найманий убивця, «штатний кілер» курганської ОЗУ, Солоник щодня їздить «на роботу» до столиці з Оріхово-Зуєво, де живе за підробленими документами. У квітні 1993 року, біля дискотеки «ЛіС`Са», з карабіна Симонова ним був убитий один з лідерів бауманської ОЗУ Валерій Длугач («Глобус»).

Втеча з «Матроської тиші»

Вкотре Олександра Солоника затримали у жовтні 1994 року на московському Петровсько-Розумовському ринку. Кілер прямо в кімнаті міліції дістав автоматичний пістолет «Глок-18» та застрелив трьох міліціонерів та приватного охоронця. Намагався втекти, відстрілюючись, але був поранений у бруньку. Солоніка помістили до відомого слідчого ізолятора «Матроська тиша», де він почав зізнаватися у скоєнні чи не всіх резонансних убивств того часу. Як розповів один із адвокатів найманого вбивці Олексій Завгородній, Солоник взяв на себе близько 20 вбивств – заарештованому нібито навіяли, що чим більше зізнань щодо епізодів ліквідації злочинних авторитетів він зробить, тим м’якшим буде обвинувальний вирок. Щоправда, за твердженням другого адвоката кілера Валерія Каришева, підслідний у результаті все ж таки відмовився від своїх початкових показань.

Справа Солоніка налічувала 30 кримінальних епізодів. Доведено, наприклад, що кілером у 1992 році було застрелено прийомного сина легендарного «злодія в законі» В’ячеслава Іванькова («Япончика») — впливового «злодія в законі» Віктора Никифорова («Калина»), а в 1994 році – лідера бауманської ОЗУ Владислав Ваннер (Бобон). У липні 1995 року Олександр Солоник здійснив те, що раніше ніхто не зміг зробити – йому вдалася втеча з Матроської тиші»! Допоміг «засланий козачок» – один із наглядачів СІЗО, сержант внутрішньої служби Сергій Меньшиков. За однією з версій, служивого спеціально впровадило в ізолятор якесь впливове злочинне угруповання. Інше припущення зводиться до підкупу – нібито “колеги” Солоніка “заслали” охоронцеві півмільйона доларів. Так чи інакше, за допомогою принесеного Меньшиковим альпіністського спорядження, кілер та його рятівник вибрались із будівлі СІЗО. Меньшикова за кілька місяців убили в передмісті Афін, є версія, що до його смерті був причетний той, кого колишній сержант урятував.

Смерть разом із «Міс Росія-96»

Після втечі Олександр Солоник переховувався у Греції, де проживав під ім’ям Володимира Кесова, разом із відомою фотомоделлю, манекенницею московської агенції RED STARS та фіналісткою конкурсу краси «Міс Росія-96» 22-річною Світланою Котовою. Шукали його не лише російські спецслужби, а й братва. Є версія, що силовики знали про місцезнаходження кілера, але їхні грецькі колеги не поспішали видавати найманого вбивцю: нібито Солонік був завербований грецькою контррозвідкою з метою отримання інформації про російські ОЗУ у Греції. У лютому 1997 року труп задушеного Олександра Солоника та розчленоване тіло його подруги Світлани Котової виявили неподалік Афін. Згодом було встановлено, що обох убили члени горіхівського ОЗУ: йшов переділ сфер впливу між злочинними угрупованнями. Усі причетні до вбивства кілера з часом були встановлені і на сьогоднішній день засуджені за різними статтями.

Хто ж він був насправді?

Колишнім адвокатом Олександра Солоника Валерієм Каришевим написано кілька книг про кілера, підготовлені нібито на основі бесід із самим найманим убивцею. До речі, ні Каришев, ні мати кілера, які бачили труп убитого злочинця, не повірили, що тіло належало саме Солоніку.

Живим його вважали деякі злочинні «авторитети». Олександру Солоніку приписували і приналежність до міфічної надсекретної урядової спецслужби «Біла стріла», співробітники якої нібито негласно усувають особливо небезпечні кримінальні авторитети, які успішно ухиляються від кримінальної відповідальності. Колишній начальник МУРу Віктор Голованов вважає, що «кілер номер один Солоник» – це лише образ, створений журналістами: насправді найманий убивця був звичайною рядовою «шісткою». Крім того, науково, за допомогою аналізів ДНК, доведено, що знайдений у Греції труп належить саме Олександру Солоніку, і жодної таємниці в його загибелі не існує.

На основі пригод Олександра Солоника (він же «Валер’янич» та «Олександр Македонський» – за вміння стріляти одночасно «з двох рук») написано книги, знято художні та документальні фільми. У чому була унікальність цього найманого вбивці?

Міліціонер, що не відбувся

.



Source link

Якісна журналістська робота не може бути безкоштовною, інакше вона стає залежною від влади або олігархів.
Наш сайт існує виключно за рахунок реклами.
Будь ласка вимкніть ваш блокувальник реклами, щоб продовжити читання новин.
З повагою редакція