Голос Мордора: відомий блогер про події у Казахстані

Перші висновки з того, що сталося в Казахстані, робить відомий блогер, що живе в Нідерландах, родом з Росії – Голос Мордора. Його думка може не співпадати з думкою редакції, але змушує трохи по-іншому поглянути на події, що вразили країну.

Обговорювати те, що сталося в Казахстані, будуть довго. Там ще стріляють, хоча вважається, що спроба заколоту закінчилася невдачею та жорстоко придушена. Загальної картинки поки що немає, але є більшість її фрагментів, і перші висновки вже можна проаналізувати. Щоб уникнути повторення подібних подій.

Вже ясно, що основною метою протестних виступів було прагнення вкинути країну в безодню громадянської війни. Чи не захоплення влади, не протиборство олігархів чи правлячих еліт, а саме громадянська війна, тотальна дестабілізація величезної держави, розташованої між Росією та Китаєм. І якщо подивитися, хто є головним геополітичним опонентом цих двох країн, то відразу стає ясно про бенефіціар кривавих подій у містах Казахстану. Щоправда, план вдався лише на початковій стадії.

Очевидно і те, що події, що відбулися, готувалися давно, за участю зрадників з правлячих еліт і спецслужб. Протести через підвищення цін на газ — лише привід, тригер. Замість них могла використовуватись будь-яка подібна подія. А якби воно не сталося, то ті, хто планував, могли піти і на провокацію.

Напрочуд злагоджено відбувся перехід від стихійного народного невдоволення до початку добре організованої збройної боротьби. Ось як за нотами. Збройні групи знали, що і як робити. Дуже грамотно відбувалися захоплення урядових будівель і блокування колон з силовиками. А крім того, професійно організовувалися засідки, що влаштовувалися для силовиків, які до того ж були підняті надто пізно. Пізно, бо ніхто не очікував зіткнень із застосуванням вогнепальної автоматичної зброї. Влада країни до останнього була впевнена, що для протистояння протестувальникам та наведення порядку вистачить сил звичайної поліції та національної гвардії.

Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв зазначив, що чисельність бойовиків приблизно дорівнює 20 тисячам людей. Можливо, це перебільшення, але кількість людей зі зброєю на вулицях Алма-Ати насправді була великою. У принципі не всім бойовикам потрібно було бути підготовленими заздалегідь, таким має бути тільки ядро. А гарматне м’ясо, схоже, набиралося з найагресивніших протестувальників, яким просто вручалася зброя та віддавалися накази.

Казахстанська «кольорова революція» вийшла дуже дивною. З одного боку – повна відсутність будь-яких лідерів протесту та організації, а з іншого – досить професійні бойові дії у міських умовах. Навряд чи такому парадоксу може бути якесь логічне пояснення, крім того, що я писав вище. Планувалося все наперед, активно йшла підготовка людей. Автори плану, напевно, сподівалися, що озброєний заколот отримає підтримку городян, але сильно прорахувалися. Навіть багато протестувальників розбіглися будинками, коли побачили, у що все виливається. А переважна частина мешканців взагалі сиділа вдома. До речі, ці протести спочатку були не дуже масовими.

Багатьох жахнуло і те, як знищували прекрасне сучасне місто. Пограбування, мародерство, знищення інфраструктури — тут зовсім немає нічого спільного зі «світлими ідеалами революції».

Зараз уже зрозуміло, що казахстанська влада цілком би впоралася з бунтівниками та терористами без сторонньої допомоги. Прохання про введення в країну контингенту ОДКБ було певним гарантійним і запобіжним заходом – на випадок розвитку подій за найгіршим сценарієм. Адже не виключалася і можливість вторгнення бойовиків із гірських районів сусідніх країн, де, напевно, є таємні бази з підготовки радикалів. Подібних баз вистачало і на території Казахстану, не факт, що всі вони розкриті в результаті провалу заколоту.

Головний висновок з минулих подій — від такого сценарію не застрахований ніхто. Казахстан тривалий час був однією з найстабільніших і спокійних країн пострадянського простору, зі збалансованою зовнішньою політикою, яка за добрих відносин з Росією дозволяла мати відмінні відносини і із Заходом. Але, як виявилося, подібна політика не гарантує того, що країну дадуть спокій. Тим більше, якщо вона так вдало географічно розташована, що дозволяє вкинути у повний хаос і так не дуже спокійний регіон.

.



Source link