29.03.2024

Афінські новини

Новини українською мовою з Греції

COVID-19 – вбивця імунних клітин. Як це відбувається

Російські вчені пояснили, як імунітет людини знищується коронавірусом, ґрунтуючись на отриманих під час нового дослідження даних.

Незважаючи на численні гіпотези, досі залишалося невідомим, як при COVID-19 відбувається процес зниження кількості основних клітин імунної системи – лімфоцитів. Останнє дослідження російських учених Національного медичного дослідницького центру гематології, МДУ, інших наукових організацій, опубліковане в журналі Viruses, відкриває завісу таємниці над механізмом лімфопенії, розповідає “Лента.ру”.

Найчастішою причиною смерті від коронавірусу виступає комплекс трьох небезпечних факторів: порушення згортання крові, гострого респіраторного дистрес-синдрому та дефіциту певних типів клітин крові (цитопенії).

У 80% пацієнтів з помірним коронавірусом та у 96% з тяжким відзначається дефіцит лімфоцитів – лімфопенія. У тому випадку, якщо їх число нижче, ніж 1000 мікролітр, і спостерігається важка форма COVID-19.

Серед декількох передбачуваних механізмів виникнення лімфопенії один полягає в тому, що вірусні частинки поширюються у позалегеневому середовищі, безпосередньо впливаючи на тканини периферичних лімфоїдних органів: лімфатичні вузли середостіння та селезінку, які фільтрують лімфу, що надходить з легких.

Припущення про проникнення коронавірусу в лімфатичні вузли підтвердилося при розтині грудної стінки пацієнтів, що померли від ковіда, з виявленою лімфоденопатією. Більше того, збільшення лімфатичних вузлів було виявлено у 6% пацієнтів, госпіталізованих з коронавірусною інфекцією, та у 66% – з тяжкою формою COVID-19.

Розвиток лімфопенії після інфікування та наступної за ним масової загибелі Т-лімфоцитів описано і за інших коронавірусних інфекцій — SARS-CoV та MERS-CoV. Коронавірус здатний надавати прямий вплив на імунні клітини або викликати їхню запрограмовану загибель опосередковано, через сигнальні шляхи.

Це добре видно на іранських пацієнтах, у яких спостерігалася кореляція між інтенсивністю лімфопенії та посиленням програмованої клітинної загибелі лімфоцитів. Але досі дослідники не мали даних, які б доводили пряме інфікування лімфоцитів вірусними частинками SARS-CoV-2 у пацієнтів з COVID-19.

У ході свого дослідження вчені використовували зразки тканин легень та лімфатичних вузлів, фіксовані формаліном та парафіном, взяті для гістологічного дослідження при розтині 36 померлих від COVID-19 пацієнтів. З них виділяли РНК, яку потім конвертували в комплементарну ДНК через зворотну транскрипцію. Кількісна оцінка генетичного матеріалу вірусів проводилася за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Такий підхід дав можливість точніше визначити, наскільки SARS-CoV-2 поширився в тканинах, що досліджуються.

Коронавірус може по-різному впливати на клітини людського організму, залежно від штамів, що відрізняються мутаціями в так званому білку-шипі або S-білку, що зачіпають рецептор-зв’язуючий домен або його оточення. Цей домен прикріплюється до рецептора ACE2, що знаходиться на поверхні клітин, що заражаються, і допомагає вірусним частинкам проникати всередину.

Як відомо, насамперед уражаються органи та тканини, клітини яких експресують ACE2. Експресія – це активність генів, ACE2 – мембранний білок. Експресія ACE2 у лімфоцитів перетворює імунні клітини на потенційні мішені для коронавірусу, різні варіанти якого можуть діяти на них особливим чином. На жаль, результати дослідження не дали жодних нових даних про те, як різні штами впливають на ураження лімфоцитів. Але вчені, під час прямого дослідження тканин та клітин через електронний мікроскоп, зробили цікаве відкриття.

Спочатку вони перевірили зв’язок між лімфопенією та вірусним навантаженням, розділивши 36 пацієнтів на 3 групи, залежно від рівня коронавірусу у тканинах. У першій виявилися три пацієнти, у яких в жодному з органів SARS-CoV-2 не було виявлено. До другої увійшли пацієнти з дисемінованим коронавірусним ураженням легень. У пацієнтів третьої групи коронавірус поширився на легкі, лімфатичні вузли та селезінку.

Тривалість періоду, проведеного в стаціонарі до моменту смерті, у другій та третій групі склала 18,5 та 7 днів, а частота лімфопенії – 58,3% та 71,4%. Коротший термін перебування у відділенні інтенсивної терапії був пов’язаний з більш високим рівнем вірусного навантаження SARS-CoV-2 у легенях та позалегеневим поширенням вірусу у вторинні лімфоїдні органи.

Дослідники не виявили кореляції між тяжкістю лімфопенії та вірусним навантаженням у селезінці та лімфатичних вузлах. Результат дослідження показав: значний дефіцит лімфоцитів відзначався навіть у пацієнтів, у яких коронавірус не торкнувся селезінки та лімфатичних вузлів, і навпаки – лімфопенія не спостерігалася у деяких пацієнтів з дисемінацією коронавірусу в тканинах селезінки.

Проте трансмісійна електронна мікроскопія дозволила вченим побачити щось цікаве: повноцінні вірусні частинки (віріони), що знаходяться всередині клітин. У цитоплазмі одного з лімфоцитів дослідники виявили пляшечку з численними вірусними частинками SARS-CoV-2.

Як відзначають автори дослідження, це перший випадок спостереження за прямого інфікування лімфоцитів у пацієнтів з коронавірусом. Відкриття підтверджує гіпотезу про те, що лімфопенія здатна виникати не через ураження лімфатичних тканин, а через пряме проникнення SARS-CoV-2 у лімфоцити і потім активного розмноження всередині них, що супроводжується цитотоксичним ефектом.

.



Source link